Як конфлікт між учителем та батьками впливає на дитину: відповідь психолога
Інформує OBOZ.UA.
Батькам та вчителям потрібно нормально взаємодіяти один з одним, оскільки конфлікти між ними відіграють роль у житті дитини та можуть негативно впливати на навчання. Школяр у цьому ланцюжку – найбільш вразлива ланка в силу того, що його психологічні механізми захисту сформовані не повністю.
Про це в інтерв’ю українським ЗМІ сказала шкільна психологиня Лариса Чернокрилюк. За її словами, дитина чує, що люди, яким вона довіряє з народження обговорюють вчителя, якому також має довіряти.
Експертка пояснила, що психіка дитини “заточена” на те, щоб засвоювати моделі поведінки важливих для неї людей, щоб потім їх відтворювати. У тому числі, вивчати стратегію поводження у конфлікті батьків з учителем, спостерігати і потім її наслідувати.
“Це дуже важлива комунікативна навичка – вміти конфронтувати, але при позитивному і “здоровому” розвитку подій дитина має навчитися конфронтувати так, щоб умовно не покалічити ні себе, ні людей навколо, і самій не страждати. Тобто, зберігати повагу до інших та до самої себе, не втрачати гідність, відстоюючи свою думку, але і чути інших, розуміти їх, вчитися шукати рішення, яке задовольнить обидві сторони конфлікту”, – сказала Чернокрилюк.
Найчастіше тригером для батьків, які починають сварки з вчителями, є конфлікти дітей з однокласниками. Часто це супроводжується паралельно конфліктом батьків.
“У результаті батьки йдуть війною на школу, хочуть розібратися одне з одним, використовуючи вчительський ресурс. Однак варто пам’ятати, що зазвичай непорозуміння між дітьми, особливо меншими, у “здоровому” середовищі вичерпуються досить швидко і без стороннього втручання”, – сказала психологиня.
Вона порадила батькам навчати дітей обходити гострі кути і оцінювати ситуацію: наприклад, якщо хтось зачепив твій пенал – це може бути випадково, а може – спеціально, якщо це зробили не один раз, а декілька і навмисно.
“Необхідно з’ясувати причини такої поведінки. Якщо дитина не може впоратися сама, вона має назвати кілька людей зі свого так званого “кола підтримки”. Тобто тих, до кого вона звернеться по допомогу у разі необхідності, коли батьків немає поруч. Батькам варто це проговорити з дитиною. Добре, якщо дитина зможе назвати щонайменше п’ять таких людей”, – зазначила фахівчиня.
Також вона зазначила, що якщо батьки у дитинстві потерпали або були свідками булінгу або їм тривалий час було емоційно некомфортно у своїй школі, то, швидше за все, вони будуть думати, що школа, де навчається їхня дитина, така сама.
“Що роблять такі батьки, коли зустрічають дитину зі школи? Одразу запитують: “Тебе ніхто не ображав?” Це призводить згодом до того, що дитина буде налаштована на пошук таких моментів, адже “батькам цікаво, тож треба знайти, хто мене тут ображає”, – додала Чернокрилюк.
