Середня освіта під час війни: з якими викликами зіткнулися українські вчителі та школярі
Уже понад чотири роки український освітній процес переживає турбулентність: спочатку через Covid-19, а з 2022 року додалася ще й війна, розв’язана Росією.
Факти ICTV розбиралися, з якими викликами зіткнулися українські школи та школярі під час війни.
Середня освіта та виклики війни
Найголовніше питання на сьогодні – що ми будемо робити з освітою після перемоги. Нам необхідно подумати про зміст освіти, підготовку вчителів, заохочення їх іти працювати у школи. Важливо не забувати, що саме освіта й культура є чи не найголовнішими чинниками у формуванні та розвитку нації. Хоч як це не прикро та боляче звучить, але саме через повномасштабну війну ми усвідомили нашу єдність і наші недопрацювання в освіті.
Рівень знань дітей в Україні погіршився
За результатами міжнародного дослідження якості освіти PISA, яке започаткувала Організація економічного співробітництва й розвитку (ОЕСР), у 2022 році серед 15-річних школярів 80 країн спостерігалося значне падіння успішності з низки предметів: читання, математики та природничо-наукових дисциплін. Результати українських школярів впали чи не найбільше серед країн ОЕСР.
У коментарі Фактам ICTV Іванна Коберник, співзасновниця громадських організацій Батьківський контроль і Смарт Освіта наголосила, що таке падіння рівня знань українських школярів – це наслідок коронавірусу та вимушеного дистанційного навчання, а також прямий наслідок повномасштабної агресії Росії.
До речі, складання тесту PISA-2022 в Україні відбувалося у жовтні-листопаді 2022 року, коли Росія нещадно гатила ракетами по енергетичній інфраструктурі. Відповідно, на цей чинник треба зважати.
– Тобто, якщо ми говоримо про факти, то рівень освітніх досягнень через війну в Україні погіршився. Але, з огляду на наші обставини, ми маємо радіти, що в нас все ще є система освіти як система, що вона працює, що діти мають можливість вчитися і, в умовах повномасштабної агресії, здобувати знання й навички, – зауважила Іванна Коберник.
Так, за результатами тесту PISA-2022 українські школярі з математики набрали 441 бал, з читання – 428, а з природничих наук – 450. Результати словацьких підлітків: з математики 464 бали, з природничих наук – 462, з читання – 447 балів. Естонські підлітки набрали 510 балів із математики, 526 – з природничих наук та 511 – з читання. У сусідній Польщі також результати набагато вищі: з математики – 489, із природничих наук – 499, з читання – 489.
Водночас Болгарія, Грузія та Молдова показали нижчі результати за українські. Так, підлітки Болгарії з математики набрали 417 балів, з природничих наук – 421, з читання – 411. Молдовські школярі набрали: з математики – 414 балів, з природничих наук – 417, з читання – 404. Грузинські 15-річні школярі отримали: з математики – 390 балів, з природничих наук – 384, з читання – 374.
Другий об’єктивний результат, яким ми можемо користуватися, це НМТ (національний мультипредметний тест). Варто нагадати, що це не перевірка рівня знань – це рейтингування абітурієнтів для вступу до вищих навчальних закладів. На жаль, там теж є певні тривожні тенденції, зокрема з математики, яка цього року була обов’язковим тестом, зауважила Іванна Коберник.
– Коли ми бачимо, що значна кількість тих, хто складав НМТ-2024, не може розв’язати завдання рівня 5-го, 6-го чи 7 класу, це, звісно, це дуже тривожна інформація, – говорить експертка.
За її словами, таке погіршення рівня знань цілком справедливо можна списати на війну, бо навчання постійно переривається через тривоги, обстріли, переїзди дітей, неможливість очного навчання, бо у деяких школах немає укриттів. Але в українських школярів і до війни були проблеми із математикою на ЗНО. Зафіксовано відчутний відсоток дітей, які не могли виконати задачу за 5 клас.
Результати тестування PISA-2022 також показали, що ми в Україні маємо проблеми з методикою викладання предметів і необхідністю осучаснення навчальних програм.
Українські діти добре або й дуже добре виконують завдання на повторення чи відтворення знань. Тобто повторити і запам’ятати, як що називається, наші учні можуть добре. Але коли ці знання треба застосувати, або зробити висновки, або перевірити гіпотези – тут уже є проблеми. Це, власне, те, що нам щодня доводиться робити в дорослому житті, наголошує Іванна Коберник.
– І тут треба визнати, що безвідносно до війни, коронавірусу чи інших проблем, такого типу завдань практично немає в українських підручниках. Тобто в школі діти з ними не стикаються. Там є завдання – прочитай, вивчи, повтори – це наші діти роблять добре навіть під час війни. Але у ХХІ столітті цього недостатньо, – говорить фахівчиня.
Вчителька української мови та літератури вінницького ліцею №21 Надія Пилипенко у коментарі Фактам ICTV зауважила, що під час війни діти стали вразливішими. Їм важко зосередитися на уроках, особливо після повернення з укриття, де вони можуть перебувати не одну годину. Окрім того, є багато дітей, чиї батьки зараз захищають нашу землю від ворогів, тож саме про своїх тата чи маму діти постійно думають і переживають.
У покращення рівня знань найбільший вклад можуть зробити саме батьки учнів, вважає Надія Пилипенко. Тут важливі мотивація, допомога й контроль з батьківського боку. Не варто покладатися на те, що дитина з усім впорається сама. На її думку, проблеми з навчанням потрібно розв’язувати спільно, щоб дитина відчувала підтримку, та водночас цим не зловживала.
– Важливо не виконувати домашні завдання замість дитини, адже це більше шкодить, аніж дає позитивні результати, – наголосила вчителька.
Навчання українських дітей за кордоном
Дітям, які під час повномасштабної війни разом із батьками виїхали за кордон і пішли там у школи, дуже важко тягнути дві програми навчання: українську й місцеву. Тому тут саме батьки мають вирішувати, за якою програмою їхня дитина має вчитися. Бо навряд чи якась дитина захоче навчатися по 16 годин на добу.
– Але трапляються випадки, що діти дуже сумують за своєю школою, друзями, тож для них це не питання тягнути дві програми, для них це бажання залишатися в тій школі, в якій вони були в Україні, – говорить Іванна Коберник.
Що стосується України, то тут умови для таких дітей створені. Міністерство освіти і науки ухвалило порядок, за яким українським учням зараховуються всі їхні отримані знання з предметів, які вони вивчають у закордонних школах. Річна атестація відбувається лише за предметами українознавчого циклу: мова, література, історія України та географія. На думку Іванни Коберник, така схема є оптимальною.
Перехід на 12-річну освіту
Перехід української середньої освіти на 12-річну систему навчання відбувся у 2018 році. Важливим тут є те, що 12-річна реформа проєктувалася без урахування ковіду, війни та приходу міністра освіти Сергія Шкарлета, говорить Іванна Коберник.
За її словами, за час міністра освіти Шкарлета ухвалювалися програми й інші важливі рішення, які її нівелювали та не відповідали суті реалізації реформи – Нова українська школа. Так, не було проведено навчання вчителів 5 і 6 класів.
– Тобто НУШ (Нова українська школа) перейшла у 5-6 класи, а вчителі не отримали тренінгів, методичної допомоги і жодного уявлення не мали, як працювати з дітьми, яких чотири роки вчили не лише слухати і повторювати, а й ставити запитання, шукати нестандартні рішення, підтримували креативний підхід. Далі трапився коронавірус, коли на освіті найбільше економили. Ну, а далі – повномасштабна війна, – говорить Іванна Коберник, зауважуючи, що для України не є метою саме 12-річна освіта. Метою є правильний розподіл навантаження на дітей.
Подовження навчання покликане зробити щоденне навантаження на дітей меншим, щоб у них залишався час на гуртки, на дозвілля, на прогулянки тощо. За словами Іванни Коберник, за міністра Сергія Шкарлета навчання до 12 років розтягнули, а навантаження на учнів не зменшили.
Вчителька Надія Пилипенко вважає, що за 12-річної освіти наші випускники навряд чи більш підготовленими до вступу у виші, тож навряд чи у школярів з’явиться мотивація успішно навчатись. Особливо, якщо знецінене свідоцтво про здобуття середньої освіти.
– Але тут я згадую вислів Остапа Вишні: Якось воно буде. Так у нас із реформами, які започатковує наше МОН, – говорить Надія Пилипенко.
Зараз Міністерство освіти і науки представило оновлені розвантажені програми для 5-9 класів. Але після цього мають з’явитися підручники, методичні матеріали, матеріали для вчителів і дітей, щоб ці програми наповнити реальним змістом.
Закон про освіту наголошує, що всі діти, які пішли до школи у 2018 році й пізніше, будуть навчатися 12 років.
Дефіцит вчителів в Україні
Міністр освіти і науки Оксен Лісовий говорить, що дефіцит учителів в Україні є колосальним, зокрема математики, англійської мови, інформатики. За даними порталу з пошуку роботи Work.UA, у серпні 2024 року роботодавці активніше шукали вчителів математики (+58% до липня), англійської (+29%) і німецької мови (+24%), вихователів (+25%), вчителів початкових класів (+24%).
За словами Іванни Коберник, випускники педагогічних вишів зараз не поспішають іти працювати у школи. Та ми маємо ще один нюанс – загальна кількість вчителів в Україні чималенька, понад 400 тисяч. І через це міжнародні партнери, які фінансують всі необоронні витрати України, постійно натякають, що непогано б було оптимізувати кількість вчителів. Але це якщо говорити про загальну кількість по Україні.
– Та проблема з дефіцитом деяких спеціальностей дійсно є. До речі, я нещодавно почула, що в великих містах ситуація із вчителями інформатики покращилася, бо до шкіл приходять працювати айтівці за бронювання від армії… До речі, вчителів-чоловіків у школах стало більше, – розповіла співзасновниця Смарт Освіти.
Іванна Коберник вважає, що ситуація із дефіцитом вчителів математики – це і є та проблема низького рівня знань з цієї дисципліни. Бракує хороших вчителів, а це означає, що бракує хорошої підготовки і мотивації для них працювати.
Підвищення зарплат вчителям
На сьогодні середня зарплата українського вчителя становить 12 тисяч гривень, хоча відповідно до Закону про освіту, вона мала б становити 24 тисячі, заявив міністр Оксен Лісовий.
За його словами, підвищення зарплат вчителів до трьох прожиткових мінімумів буде можливе за наявності додаткових 50-60 мільярдів гривень у державному бюджеті.
Іванна Коберник наголошує, що питання оплати праці вчителям є дуже болючим, тому навряд чи можна розраховувати, що найкращі з найкращих підуть працювати у школу. Водночас, окрім низької зарплати, вчителі масово жаліються на надмірну бюрократію, яка й до війни була значною.
– На жаль, у держави немає тумбочки, з якої можна дістати збільшену зарплату для вчителів, і цього не станеться в найближчій перспективі. Але щонайменше можна було б зменшити бюрократію і створити комфортніші умови для вчителів, щоб ті, у кого справді є внутрішній потяг для такої роботи, могли б піти в школу. Це те, що уряд цілком може зробити. Але, на жаль, це складне питання, в якому немає чарівної палички, – заявила Іванна Коберник.
