Буде так, як і в СРСР. Лікарчук назвав головні проблеми Дня вчителя в Україні і пояснив, що не так зі святом
Інформує OBOZ.UA
В Україні освіта вистояла впродовж тривалого часу завдяки зусиллям педагогів. Натомість, коли приходить пора відзначати День вчителя, то все відбувається як у Радянському Союзі. Зокрема, нівелюються проблеми працівників освіти та їхній значний вклад, проте показуються веселі, радісні й натхненні освітяни.
На цьому зауважив колишній очільник Українського центру оцінювання якості освіти (УЦОЯО) Ігор Лікарчук у дописі у Facebook. Ексчиновник зазначив, що про вчителів та їхнє благо потрібно думати щодня, а не лише раз у рік, напередодні свята. Крім того, педагоги потребують державницького відношення до оплати праці, оцінки їхньої роботи, авторитету, а не шоу.
“Буде так, як і в СРСР: святкуючи, нівелювати відсутність проблем в учительському середовищі; показати веселих, радісних і натхненних учителів, які щодня тягнуть свого нелегкого плуга і щасливі від того. Жаль, що багато педагогів, не маючи належного рівня розвитку критичного мислення, стануть їхніми учасниками. Жаль, що за роки Незалежності в українській освіті не зрозуміли одного: освіта стояла, іще якось стоїть і можливо зможе вистояти не завдяки концепціям, стратегіям, планам і чиновникам, а завдяки вчителю”, – написав Лікарчук.
“Про педагога потрібно згадувати і думати про його благо не один раз в рік напередодні свята, а постійно. Вчителю потрібні не шоу, а державницьке відношення до оплати його праці, оцінки його роботи, його авторитету. Лише в такому випадку на вчительське подвірʼя прийде свято. Його свято”, – додав він.
За словами колишнього чиновника, протягом тижня заходів, який передує святу, не йтиметься про малі зарплати педагогів, їхнє вигорання, цькування, відсутність педагогічної свободи, бюрократію, збільшення навантаження, катастрофічний відтік кадрів та відсутність притоку нових освітян.
Він зазначає, що Україні свято дісталося у спадок від СРСР, коли його було приписано відзначати у першу неділю жовтня, що відбувається й досі. Тоді, як у більшості країн це відбувається 5 жовтня, або у день, який відповідає історичним, культурним чи релігійним традиція країни.
Крім того, не відрізняється від “совкового” за змістом і саме святкування, запевняє Лікарчук. Адже воно полягає не у декларації намірів підтримати педагога й побачити його проблеми, а у створенні ілюзії, що з вчителями все гаразд. Саме тому для працівників освіти знаходяться щирі слова подяки, вручаються паперові грамоти та незначні грошові відзнаки. А “обраних”, за словами ексчиновника, зберуть до якоїсь зали, щоб показати концертну програму.
“Між іншим, упевнений що франківську виставу “Конотопська відьма”, на яку розкуплені квитки на рік вперед, педагогам з нагоди свята таки не покажуть”, – зазначає Лікарчук.
Він підкреслює, що ніколи не розумів доцільності відзначення цього свята, адже його контекст організації в Україні суттєва суперечив тому, який закладався у святкуванні на міжнародному рівні. А саме: посилення уваги до вчительської професії, подолання викликів, з якими стикаються вчителі, декларація підтримки, якої вони потребують.
Ексочільник УЦОЯО навів у приклад Японію, де перед звичайним учителем схиляють голови президенти, міністри і найповажніші вчені. До того ж, там, як і в деяких інших країнах, не було і немає свята “День працівника освіти”, натомість є глибоке розуміння й повага того, що роблять педагоги.
“В мережі розкуплені майже всі дешевенькі бланки грамот і подяк. Принтери у відділах освіти стрекочуть безупинно. Сценарії та промови пишуться. Автобуси замовлені. Репетиції відбуваються”, – підсумував Лікарчук.
