Від зарплати до повернення в Україну. 10 токсичних фраз, які ніколи не варто казати вчителям
Вчителі щоденно навчають дітей та намагаються розвинути якомога більше навичок у школярів. Проте батьки не завжди погоджуються з їхніми методами або ж можуть бути просто невдоволені педагогом.
Деякі дорослі ставлять запитання, які псують стосунки з педагогом, або казати нетактовні слова, що зіпсує настрій обом співрозмовникам. Освіторія зібрала токсичні фрази, які не варто казати вчителям.
“Більшість ваших колег вже давно повернулись в Україну та викладають очно, а ви не думаєте про повернення з-за кордону?”
Якщо таке запитання ставлять керівники закладу освіти, то педагог має знати, що працювати дистанційно з-за кордону дозволено. Зокрема, трудові відносити не припиняються, проте вчитель не отримує зарплату, якщо з ним відсутній звʼязок.
Натомість, батькам можна сказати, що у випадку, якщо педагог матиме план повернення додому та реалізує його, він обовʼязково повідомить про це.
“Якби діти були для вас на першому місці, ви не настільки переймалися б своєю зарплатою”
Більшість вчителів щиро люблять дітей і працюють у школі через своє покликання, а не через зарплати. Тим не менш це доволі болюче питання для педагогів, адже значна кількість молодих фахівців не йдуть працювати у цю сферу саме через оплату їхньої праці.
“А моя дитина вдома так ніколи не поводиться!”
З такою фразою часто звертаються до вчителя, заперечуючи дії своїх дітей. Наприклад, якщо школяр погано себе поводить. Така реакція цілком нормальна, проте значно продуктивніше налагодити співпрацю “батьки-вчитель”, щоб направити учня на правильний шлях у таких ситуаціях.
“Оце вам пощастило – мати ціле літо відпустки й не ходити на роботу!”
Варто памʼятати, що вчителі беруть значну кількість роботи додому. А у воєнний стан мають максимум 24 дні відпустки. Зазвичай педагоги перепрацьовують додаткових 5-10 годин на тиждень поза школою. Крім того, це одна з найстресовіших робіт у світі. Тож фахівці запевняють, що відпустка вкрай необхідна працівникам освіти для відновлення ментального здоровʼя.
“У вас навіть дітей немає. Що ви можете знати про виховання?”
Завдання вчителя – навчити школяра вчитися, а вихованням мають займатися батьки. Крім того, відносини в школі з педагогами та вдома між рідними значно відрізняються. Водночас, у закладі освіти є певні правила, яких мають дотримуватися учні.
“Ми хочемо, щоб Марійка підтягнула алгебру за літо, а ви її улюблена вчителька. Візьмете ученицю?”
Не кожен шкільний вчитель може стати репетитором, адже може виникнути конфлікт інтересів.
“Чому ви змушуєте дітей стільки читати і писати стільки творів? Це перебір!”
Варто нагадати, що діти ходять у школу, аби навчитися. А всі навички, які школярі отримують на уроках, знадобляться їм, аби адаптуватися у світі.
“Простежте за моєю дитиною тиждень-другий”
Батькам варто памʼятати про зони відповідальності. Адже одна справа, коли вчитель стежить за прийомом важливих лік, а інша – коли дорослі просять постійно пильнувати за старшокласником, аби він не прогулював уроки.
“Якщо ви така розумна, чому тоді вчителькою стали?”
Таке запитання можуть задати учні. І це вони могли почути від дорослих, які казали, що вчитель – “низькооплачувана” та “невдячна праця”. Психологи радять запитати у відповідь, що саме цим хоче сказати учень, зауваживши, що у житті буває по-різному.
“А ви самі не знаєте, раз мене запитуєте?”
У такий спосіб школярі намагаються “зачепити” самооцінку вчителя. Педагогам варто звернути увагу на побудові діалогу. Зокрема, можна сказати:
“Наша мета – провести цікавий урок, чи не так? Це стане неможливим, якщо учні увесь час слухатимуть тільки мене”.
