“Коли ви вчитеся? Для чого викладати фото дітей?” Допис про звіти в садочках і школах викликав дискусію в мережі
Українська вчителька початкових класів Тетяна Гребенюк здивована тим, коли її колеги встигають вчити дітей, адже вони фотографують майже кожен крок школярів та викладають це в інтернет. Вона ділиться, що щодня натрапляє на різні фотозвіти педагогів і не розуміє для чого це робити.
Про це освітянка написала у Facebook. Вона порадила колегам перечитати та дотримуватися посадових інструкцій. За словами вчительки, педагоги так захопились цією справою, що начебто влаштовують змагання, виставляючи фото зі школярами.
“Колеги, щодня ми натрапляємо на фотозвіти з різних шкіл: флешмоби, конкурси, свята, ігри, проєкти. Не буду всього перелічувати, бо й так не все згадаю. Одні наперед одних. Так, звичайно, іноді щось треба провести з дітьми, щоб і корисне, і повчальне, і щоб трішки розважитися та відпочити. Але для чого все ліпити у інтернет? Найбільше мене дивує: а коли ж ви вчитеся?”, – написала Гребенюк.
Вона розповіла, що сама може публікувати фотозвіти, проте на них немає дітей і вони для того, аби поділитися досвідом своєї роботи. Крім того, педагогиня зазначає, що всі фотографії чи відео зі своїми учнями викладає у закриту групу, де є лише батьки та їхні родичі.
За її словами, це свого роду “Книга шкільного життя”, яку продовжить наступний класний керівник, аби у дітей та батьків збереглася памʼять про роки навчання.
Також доступ до таких матеріалів може отримати дирекція, якщо хоче переглянути роботу з класом.
“Вчителі, читайте свої посадові інструкції і чітко виконуйте те, що там пишеться. А там точно нема абзацу: все фотографувати і викладати у інтернет для всіх охочих! Також вам у допомогу п.6 статті 54 Закону України Про освіту та стаття 24 Закону України “Про повну загальну середню освіту”, – підсумувала Гребенюк.
Дехто з колег погодився з думкою педагогині і зазначив, що фото не завжди показують справжню роботу, а коли процес цікавий, то більше занурюєшся у нього, забуваючи про такий звіт.
“Повністю погоджуюся з вами. Я теж не прихильник фото в інтернеті. Не хочу нікого образити, бо ситуації бувають різні, але це виглядає як “показуха”. І не завжди фото показують справжню роботу, а лише фото”.
“Абсолютно згодна з Вами. Коли ти проводиш щось дійсно цікаве для дітей, то сам занурюєшся настільки, що про фото згадуєш лише після завершення. В такі моменти ловлю себе на думці, що байдуже на фото, я працюю задля емоцій дітей, а вони будуть більш пам’ятними. Адже коли треба звіт, то думки лише про одне: як спіймати цікавий кадр і жодної насолоди від роботи”.
Натомість знайшлися й ті вчителі, які запевняли, що їх зобовʼязують звітувати про роботу.
“Різні ситуації. Область скидає конкурси, челенджі, в яких діти не просто приймають участь на сторінках свого класу, а всі малюнки, вірші, фото у вишиванках, з тваринами повинні виставлятися у Facebook. Всі світлини, про які Ви пишете, це не бзик вчителя, це те, що від нього потребує завуч, від завуча хтось вище тощо. Знаю роботу завуча, де постійно треба здавати заходи і підтверджувати фото. Ще це може бути: “не видно роботи класного керівника”, “не висвітлюється робота школи”. А взагалі це дурість, яка скидається зверху. Мої колеги також за те, щоб в класі проводити ті заходи, які потрібні саме своїм учням. Незрозуміло, кому і навіщо це потрібно”.
“Щоденно приходить безліч наказів. От сьогодні день спорту, завтра – день здоров‘я, в понеділок був день сміху. І за все треба прозвітувати і надіслати інформацію”.
