МАН є примусовим видом робіт для вчителів
Існують школи, де з дітьми реально проводять досліди, але винятки лише підтверджують правило
Що робити з МАН?
МАН була каргокультом, ще коли я був у школі. Учителі чесно зізнавались, що писали роботи за дітей. Судячи з відгуків, мало що змінилось зараз. Правда, поява соцмереж призвела до того, що шкідлива новина про чергового «генія» з його «винаходом» розповсюджується сильніше.
МАН є примусовим видом робіт для вчителів. Вони знають, що їхні колеги з просунутих закладів, у яких є гроші та / або зв’язки із закладами вищої освіти, здатні поставити кращий дослід, написати кращу роботу, і дитина потім розкаже і виграє.
Дитині – плюс у резюме, якщо вступ кудись за кордон.
І от оці прості вчителі не хочуть навіть намагатись (а коли намагатись? – часу і сил на усе, коли такі мізерні доходи, не напасешся). І уже їхній школяр списує щось з Інтернету, аби була звітність перед чиновниками.
Певно, з часом з’явились школи, де ентузіазм і професійність є, і з дітьми реально проводять досліди. Винятки, які підтверджують правило. А як змінити правила?
1. Може, оцінювати лише залученість дитини? Не «якість» та крутість досліду, експерименту, обладнання у школі, а саме залученість дитини? Якщо дитина сама робила ту чи іншу задачу, комісія зможе оцінити за співбесідою.
Дитина не має читати з листочка. Дитина не має говорити заучені слова. Дитина, яка здатна пояснити просту частину роботи, яку виконала разом із наставником, має бути оцінена вище, ніж дитина, яка з листка читає про мега модний дослід, який насправді зробив якийсь кандидат наук на замовлення.
Так, буде складно – виступати, коли хвилюєшся, коли у нотатки можна підглядати, але не читати. Коли комісія обов’язково задасть уточнюючі питання, якщо робота написана, наче кандидатом наук. Якщо дитина володіє усією лексикою та матеріалом – ого, дійсно геній! Якщо ні – то чао.
2. Має бути попередній відбір робіт та конкурсантів на рівні шкіл. Якщо конкурсант не може зв’язати двох слів, або наставник чи обладнання школи занадто слабкі, щоб виступити далі, то нікого не мають надсилати далі.
Але має бути тоді короткий звіт в управління освіти. І чиновники мають отримувати премії за допомогу обладнанням таким школам, а не за те, що стільки-то учасників поїхало на конкурс МАН від району.
Утопія? А у вас це уже практикують?
Автор: Максим Мацала, PhD, дослідник.
