facebook

Професійне вигорання вчителів: як цьому зарадити

Професійне вигорання вчителів: як цьому зарадити

Інформує Всеосвіта.

Професійне вигорання вчителів: як цьому зарадити
Знання про можливості психологічної самодопомоги під час війни та вміння застосувати їх на практиці можуть зарадити професійному вигоранню педагога.

Професійним вигоранням називають стан психічного та фізичного виснаження, який виникає внаслідок тривалого стресу, перевантаження та невдоволеності на роботі. Це може виявлятися в емоційному виснаженні, відчутті втрати ентузіазму та мотивації, а також відчутті безсилля та безнадійності. Люди, які стикаються з професійним вигоранням, втрачають інтерес до своєї роботи, мають низьку працездатність, відчувають великий рівень стресу та втоми.

До основних професійних стресорів педагогічної діяльності психологи відносять:

  • надмірно інтенсивне спілкування (як в офлайн, так і в онлайн режимі);
  • високий ступінь відповідальності за інших людей (вчитель піклується та переживає за своїх учнів);
  • інформаційні перевантаження (інформаційний вакуум або безрозбірне поглинання інформації з різних джерел);
  • екстремальні ситуації, які потребують негайного реагування (повітряні тривоги, масовані обстріли, відсутність зв’язку тощо).

Термін «вигорання» запровадив Герберт Фройденбергер у 1974 році в роботі «Вигорання персоналу». Він використав його для опису стану емоційного, розумового та фізичного виснаження, що виникає внаслідок тривалого впливу високого рівня стресу та вимог на робочому місці, особливо у професіях, які спрямовані на допомогу іншим людям. Концепція професійного вигорання була розроблена під час роботи у безоплатних терапевтичних спільнотах, де Фройденбергер мав змогу спостерігати за волонтерами. Ці дослідження були багато в чому автобіографічними, бо він сам потерпав від значного психоемоційного вигорання внаслідок професійної діяльності.

Чтайте також:  Профспілка просить диференціювати зарплати освітян

Професійне вигорання — надзвичайно актуальна та поширена проблема сьогодення. Точної статистики немає, але близько 5—7% населення у світі мають прояви вигорання. Цей стан поширений в усьому світі та не є унікальним явищем для нашого часу. Освітяни посідають чи не перше місце серед спеціальностей з високим ризиком вигорання. За різними джерелами, від 20% до 75% педпрацівників перебувають у стані вигорання. Для розвитку професійного вигорання потрібні три ключові складові:

  1. несприятливі умови праці;
  2. індивідуальні особливості людини;
  3. відсутність належної підтримки ззовні.

Сьогодні в Україні додався четвертий фактор: війна. Українські освітяни інтенсивно працюють, в умовах мультизадачності та постійного пошуку рішень за обмежених ресурсів. Вигорання не є проблемою окремого вчителя. Воно впливає на учнів та педагогічний колектив. У закладах освіти погіршується якість навчання та інколи порушуються взаємовідносини у трудовому колективі. Проблема професійного вигорання негативно впливає на загальну організаційну культуру і моральний дух педагогічної спільноти, порушує ефективність розподілу ресурсів, підриває довіру громадськості до системи освіти і науки загалом.

Причини професійного вигорання
Відсутність контролю. Часто, коли нам подобається наша робота, ми схильні залишатися на ній довше, щоб закінчити завдання. Однак недотримання робочого графіку та відсутність балансу між роботою і особистим життям може призвести до вигорання. Тому сформуйте чіткий робочий графік та усвідомлено виділяйте час на родину і друзів, — це збільшує можливість для відновлення.

Чтайте також:  Яку зарплату у 2024 році повинні отримувати вчителі в Україні

Відсутність розуміння того, що від вас очікують. Якщо ви не впевнені в тому, що від вас очікує ваш безпосередній керівник та інші колеги, ви навряд чи відчуєте, що робите свою роботу добре. Тому визначте основні критерії успіху, за якими ви розумітимете, що добре виконали свою роботу.

Конфлікти з іншими. Інколи серед робочого колективу присутній мобінг (цькування працівника у трудовому колективі). Наприклад, щодо вас утворено напружену, ворожу, образливу атмосферу, зокрема таку, що змушує вас недооцінювати свою професійну придатність, або поширюють плітки, які підривають вашу ділову репутацію. Усе це посилює робочий стрес. Тому ви повинні знати не лише про свої обов’язки, але й про свої права на робочому місці, зокрема законодавство для запобігання та протидії мобінгу.

Відсутність зацікавленості та підтримки. Якщо ви почуваєтеся самотніми на роботі та в особистому житті, ви можете відчувати більший стрес. Тому ваше завдання — просити про допомогу; більшість людей готові надавати підтримку, бо так вони відчувають свою значущість.

Відсутність знань про задоволення базових потреб людини. Якість нашого щоденного життя залежить від задоволення наших базових потреб (біологічних, соціальних, духовних) та рівня енергетичного ресурсу.

Пам’ятайте: основними джерелами відновлення енергії є повноцінний сон, регулярна фізична активність і збалансоване харчування. Тому дбайте про якість свого сну. Намагайтеся бути активними протягом дня — використовуйте сходи замість ліфта, під час обіду виходьте на свіже повітря, обмежуйте себе у використанні гаджетів. Обов’язково поповнюйте свій водний баланс та енергетичний ресурс поживними речовинами.

Чтайте також:  МАН є примусовим видом робіт для вчителів

Джерело.


Повернутись вверх