Чому за любов дітей до читання відповідальні саме батьки: висновки української вчительки
Українська вчителька зарубіжної літератури Леся Сич пояснила, чому за любов дітей до читання відповідальні батьки. На її думку, навчання починається не у дитсадку або школі, а з пелюшок. Педагогиня запевняє, що дати знання можна тому, хто може їх взяти, і радіє, коли мами купують спеціальні книжки та навчають малюків з допомогою картинок, звуків тварин та слів. Вона вірить, що такі малюки будуть вчитися у майбутньому.
Натомість, за її словами, коли хлопчикам та дівчаткам змалечку дають телефони – це добром не закінчиться. Своєю думкою Сич поділилась у Facebook. Вчителька запевняє, що навчання починається з дисципліни і її питанням мають займатися всі – Міністерство освіти та науки, школи, соціальні структури та батьки. Водночас дорослі, які виправдовують невихованість дітей, підсвідомо виправдовують і себе у тому, що вони не справились.
“Хтось в соцмережах сказав: ваша дитина не гіперактивна, вона невиховований бовдур. Грубо? Так. Чи погодяться з такою думкою батьки? Ні! Коли батьки виправдовують невихованість своїх дітей, підсвідомо виправдовують себе – не справились. Питання дисципліни – глобальне. Цим мають перейматися всі: МОН, батьки, школа, соціальні структури”, – пише Сич.
Крім того вона запевняє, що найкраще діти навчаються у житті і приводить у приклад ситуацію у супермаркеті, коли молодий тато підняв на руки сина 4-х років, пояснюючи, які цифри нажимати, аби вибився чек на фрукти.
За свої 28 років вчителювання педагогиня зробила висновок, що в класи різного профілю має бути відбір. На її думку, однакове ставлення до всіх не працює. Вона вважає, що це самообман, коли дитина не відповідає рівню і вимогам школи.
На зауваження, що вчитель має знайти підхід педагогиня задається питанням – чи знаходять підхід батьки, аби пояснити учню, що школа це не просто “камера схову” для їхнього тимчасового перебування.
За словами Сич учнів потрібно мотивувати, зокрема, винагороджуючи за успіхи у навчанні й привчаючи працювати за гроші. Вона задається питанням, чи всі батьки хочуть працювати задарма. Педагогиня приводить у приклад власну історію, коли її син отримав ноутбук за перемогу в олімпіаді.
“Своїй дитині за перемогу в обласних олімпіадах ми купили ноутбук. Він перший в класі мав ноутбук! Скажете, що це привчати працювати за гроші? То це ж чудово! Чи ви самі хочете працювати безкоштовно? За ідею? Ефективне навчання в класах до 20 дітей”, – зазначає вчителька.
Крім того, Сич закликає батьків дослухатись до педагогів, адже з ними дитина лише 7 років й піддає сумніву бажання дорослих бути другом школяру. Зокрема, це стосується ситуацій, коли учні не діляться тим, що не працюють на уроках, відволікають однокласників, а розповідають, що вони не зрозуміли або не почули вчителів, бо вони не такі.
На її думку, батьки втрачають час у ситуації, коли не слухають вчителів про проблеми поведінки школярів, а в 10-11 класі розгублюються, що робити з дітьми.
“Не все так погано. Є діти, які під час уроку кажуть: “Називайте, будь ласка, сторінки, з яких читаєте цитати, бо я теж собі книжечку купила – хочу й ваші позначки залишити”. Або:”У мене вдома велика бібліотека – я повністю твори читаю!”. “Скажіть, що можна почитати для себе крім шкільних творів?”, – ділиться Сич.
Педагогиня запевнила, що не боїться, якщо її “закидають тапками” за такий допис.
