У світі набирають популярності дитячі садки без іграшок: що це таке і чим вони корисні для дітей
У країнах світу набуває популярності практика відсутності іграшок під час перебування дітей у дитячому садку. Зокрема, такий проєкт запроваджується для того, аби попереджати залежності.
OBOZ.UA зібрав інформацію про особливості такого підходу в дошкіллі. Читайте подробиці далі у матеріалі.
Програма “Дитячий садок без іграшок” спрямована на попередження залежностей серед дітей у майбутньому. У закладі освіти протягом кількох тижнів дошкільнята знаходять самі собі заняття під керівництвом дорослих. У такий спосіб вони отримують вільний простір у прояві своєї ініціативи й творчості. Діти розвивають життєві навички, які також захищають їх від адиктивної поведінки в подальшому житті.
Крім цього, розвиваються й соціальні та когнітивні навички: вміння розуміти себе та інших, будувати стосунки, ідентифікувати проблеми, отримувати допомогу, конструктивно вирішувати конфлікти та разом знаходити рішення. Також така практика допомагає усвідомлювати свої потреби та боротися з нудьгою, реалізовувати свої ідеї.
Дослідження, проведене в Німеччині, підтвердило, що такий досвід сприяє розвитку ключових навичок у дитячому садку без іграшок. Так, діти мають можливість добре підготуватись до школи – у вільний від іграшок час вони не пропускають жодного навчального матеріалу.
Без іграшок не означає без ігор
Під час вільного від іграшок часу діти самі вирішують, у що вони хочуть грати та коли. Для цього вони можуть використовувати коробки, рушники, стільці, столи, мотузки, дошки чи матеріали з природи: уява не знає меж.
У цей час вихователі спостерігають за поведінкою окремих дітей. Вони не дають їм ідеї або пропозиції щодо проведення часу і втручаються лише тоді, коли безпека дошкільнят під загрозою або якщо вони потрапляють у конфлікт, який не можуть вирішити самостійно.
Час без іграшок – не час без правил
На початку проєкту працівник садка готує дітей до змін, розповідаючи їм відповідну історію. Потім іграшки колективно “вирушають у відпустку” і встановлюються правила. Хоча вихователь втручається якомога менше, проте він залишається відповідальним за дітей, як і раніше. Малюки повинні продовжувати ставитися один до одного з повагою. Проєкт дає можливість дошкільнятам розробляти план дій для конкретного випадку і самостійно встановлювати обмеження. У такий спосіб діти на власному досвіді розуміють, що правила корисні.
Досвідом програми “Дитячий садок без іграшок” поділились в одному з берлінських дошкільних закладів.
“У вільний від іграшок час вони не граються готовими іграшками. Вони розробляють власні ігри. Вони більше граються разом, тому можуть краще розвивати психосоціальні навички”, – розповіла Елізабет Зайферт, директорка Aktion Jugendschutz, мюнхенської молодіжної некомерційної організації.
За словами Зайферт, ці компетенції включають розуміння та симпатію до себе, співпереживання іншим, творче та критичне мислення, здатність розв’язувати проблеми та долати помилки. І чим раніше діти засвоять такі життєві навички, тим краще.
Ідея створення такого садка бере початок з групи вивчення залежності в баварському районі Вайльхайм-Шонгау в 1980-х роках. До групи увійшли люди, які безпосередньо працювали з дорослими наркоманами, і визначили, що для багатьох поведінка, яка формує звичку, тягнеться з дитинства. Аби запобігти виникненню залежності, дослідники зрештою вирішили створити проєкт для дитячих садків і видалити речі, які діти використовують, щоб відволіктися від своїх негативних почуттів.
Дитячий садок у баварському місті Пенцберг був першим, що випробував час без іграшок у 1992 році. Сьогодні такий проєкт можна знайти в сотнях дитячих садків по всій Німеччині, Швейцарії та Австрії, інші країни також виявили інтерес, хоч досвід не закріпився в США.
Проте популярність проєкту не обійшлася без суперечок. У 1997 році кілька психологів критикували “дитячий садок без іграшок” як такий, що не має наукових доказів і викликає у дітей непотрібний стрес. Ганс Могель, професор психології з Університету Пассау, зайшов настільки далеко, що назвав це формою жорстокого поводження з дітьми.
“Не давати дітям іграшок – це форма жорстокого поводження з дітьми. Позбавлення відбувається шляхом почуття безпеки та розвитку здорової самооцінки”, – сказав професор психології.
Хоча довгострокових досліджень немає, проте деякі з незалежних показали, що діти, які брали участь у вільному від іграшок часу, продемонстрували підвищену соціальну взаємодію, креативність, емпатію та комунікативні навички.
У деяких батьків такий досвід викликає занепокоєння, адже вони хвилюються, що діти не захочуть ходити в садок. Тож у певних закладах скоротили час до шести тижнів навесні, аби дошкільнята проводили більше часу на свіжому повітрі з можливістю занять у лісі.
“Діти багато граються у рольові ігри. Вони збирають каміння і палиці та виготовляють власні іграшки. Діти граються. Вони просто роблять це по-іншому”, – сказала Зайферт.
Такої самої думки вихователі дошкільного закладу освіти і в Канаді. Там розповідають, що діти отримують безмежні можливості для розвитку.
“Уявіть собі, що ви хочете грати в машини, не маючи реальних машин для гри? Діти повинні придумати, як знайти або зробити потрібні їм іграшки. Це стає вправою у вирішенні проблем, творчості та навіть інженерії, оскільки вони намагаються винайти або створити матеріали, необхідні для своїх ігор”, – розповідають вихователі.
Також вони додають, що сучасні іграшки не залишають дітям місця для уяви, інтерпретацій або інновацій. Адже машини, динозаври з магазину видають звуки та мають відповідні аксесуари для гри.
Ще однією перевагою такого досвіду є екологічність, адже зменшується використання закуповуваного пластику й дарується “друге життя” предметам.
Крім того, вихователі розповідають, що під час виготовлення іграшок дітьми розвивається багато навичок. Наприклад, діти самостійно робили маски й підтримували:
- Дрібну моторику: вирізати, малювати, склеювати елементи.
- Вирішення проблем, розробка та дизайн: щоб зрозуміти, куди поставити очі, як прикріпити їх, які матеріали використовувати тощо.
- Навички співпраці та мови: часто працювали з іншими, щоб придумати ідеї та поділитися порадами та підказками.
- Креативність: придумати ідею та розробити її.
- Пізнання: планування виготовлення маски та визначення інструментів, які їм знадобляться.
- Впевненість у собі та внутрішня мотивація: зазнати невдачі (що вони й зробили) і спробувати знову.
- Дослідження: вдосконалення своїх помилок для покращення дизайну масок.
Такий досвід допомагає створити успішне майбутнє в академічній сфері та за її межами. Більшість занять, спрямованих на дорослих, не можуть навчити 4-річну дитину цим навичкам у простіший спосіб.
Педагоги розповідають, що не обходиться і без нудьги, проте саме це ще більше надихає малюків на творчість.
