Сергій Захарін: про так звані «освітні ініціативи»
Потрібні розумні ініціативи, які враховують позитивний досвід функціонування освітньої системи
Автор: Сергій Захарін, державний секретар Міністерства освіти і науки України (2021 – 2023), доктор економічних наук, професор.
Протягом останніх місяців з’явилося чимало ініціатив щодо внесення змін до законодавчої бази з питань регулювання розвитку системи вищої освіти.
Одні вважають, що в умовах збройної агресії український законодавець має обов’язково розглянути питання про співвідношення між навчальним і науковим навантаженням викладача, хоча раніше ці питання спокійно вирішував завідувач кафедри на основі пропозицій методиста або лаборанта.
Інші переконані, що зараз, саме під час воєнного стану, конче потрібно «перевести» всі відомчі невійськові (так звані «цивільні») університети державної форми власності у сферу управління МОН, хоча насправді жодних системних засторог до функціонування таких університетів не сформульовано.
Треті носяться з ідеєю відібрати у Міністерства повноваження затверджувати рішення про присудження наукових ступенів, і передати ці питання на розсуд університетам. Раніше вітчизняний диплом доктора наук абсолютно повноцінно «котувався» в усіх закладах вищої освіти України, а також в багатьох іноземних державах. Саме нині, під час агресії, «реформатори» пропонують понизити статус цього документу. Адже тепер такий диплом часто-густо буде цінним лише в межах одного закладу. Може, навіть і не всього закладу, а лише однієї кафедри.
Четверті переконані, що зараз «на часі» позбавити наукові установи права здійснювати підготовку докторів філософії (кандидатів наук), якщо така установа не провадить традиційної освітньої діяльності із студентами. Академічним інститутам доведеться визначитися: або почати здійснювати непрофільну для себе освітню діяльність, або бути «відрізаними» під притоку талановитої молоді, яка хоче присвітити себе науці.
П’яті вважають, що всі національні академії слід виключити із переліку установ, які здійснюють управління у сфері вищої освіти. Це досить своєрідна вітчизняна «відповідь» на світову тенденцію посилення впливу науки і наукових досліджень на спроможність університетів бути центрами суспільного розвитку.
Якщо вірити соціальним мережам, майже півроку понад 1700 освітніх експертів та освітніх експерток, які «записалися на платформі», але про освіту і досвід яких нічого не відомо, напружено працюють над створенням проєкту Національної стратегії розвитку освіти. Щоправда, відомості про результати цієї роботи досі не оприлюднені… Можливо, ще тривають запеклі дискусії…
Також не повідомляється, яким органом або за якою процедурою розглянуто Візію майбутнього освіти і науки України? Якщо розглянуто, то в якому документі відображено результати? Врешті-решт: схвалено (чи не схвалено) Візію?
У пересічного читача може скластися враження, що «нормопроєктувальна лихоманка», яка напала на систему освіти, пов’язана з відсутністю достатньої кількості правових актів, які регулюють освітню діяльність.
Насправді ситуація зовсім інша. Кількість нормативних актів значуща. Натомість немає браку у постіках, фоточках, банерах, гаслах і колотнечах.
Боюся помилитися, але складається враження, що у деяких ініціаторів бажання «зробити якусь реформу» значно сильніше, аніж бажання «зробити правильно».
У той же час, на мій погляд, у перші місяці після початку повномасштабного вторгнення Міністерству освіти і науки України вдалося створити міцне нормативно-методичне підґрунтя, яке дозволило національній системі освіти вистояти, адаптуватися до викликів війни і навіть продемонструвати стійкі позитивні ефекти.
Аналіз змісту наказів МОН, виданих протягом першого півріччя 2022 року, дає змогу зробити висновок, що в центрі уваги знаходилися питання забезпечення захисту учасників освітнього процесу, а також майна закладів освіти; здійснення в разі потреби евакуації учасників освітнього процесу; забезпечення особливих умов навчання (встановлення індивідуального графіка навчання, надання академічної відпустки тощо) для тих здобувачів освіти, які перебувають у лавах ЗСУ або в підрозділах територіальної оборони, займаються волонтерською діяльністю.
Крім цього, формувалися правові умови для евакуації й переміщення закладів освіти з окупованих територій і територій, на яких точилися активні бойові дії. У 2022 році з цих питань було видано понад 110 наказів.
Весною 2022 року було розроблено унікальні алгоритми з організації вступної кампанії.
Наказом МОН від 27.04.2022 № 392 (зі змінами, внесеними наказом МОН від 02.05.2022 № 400) затверджено Порядок прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2022 році. У цьому Порядку з достатньою повнотою унормовано усі питання організації в умовах воєнного стану вступної компанії до закладів вищої освіти. Зокрема, було враховано і особливості прийому на навчання осіб, місцем проживання яких є тимчасово окупована територія, територія населених пунктів на лінії зіткнення або які переселилися з таких територій.
Також було визначено особливості вступу для кожного рівня вищої освіти. Так, для вступу на творчі та спортивні спеціальності передбачалося, що абітурієнти проходять творчий конкурс, на так звані «регульовані спеціальності» – складають національний мультипредметний тест; для інших спеціальностей – або складають тест (у випадку вступу на бюджет), або пишуть мотиваційний лист (у випадку вступу на контракт).
Вказані рішення дозволили тисячам молодих громадян ефективно реалізувати своє конституційне право на освіту.
Хочеться також згадати наказ МОН «Про організацію роботи консультативних телефонів Міністерства освіти і науки “Вступна кампанія 2022 року”» від 23.06.2022 № 587, завдяки якому тисячі і тисячі абітурієнтів та їхніх батьків своєчасно отримали фахові консультації і роз’яснення.
Окремий напрямок – підтримка осіб, які постраждали від військової агресії. Постановою Кабінету Міністрів України «Про державне замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, на підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів у 2022 році» від 07.07.2022 № 767 запроваджено унікальний механізм масового переведення студентів з «контракту» на «бюджет». Норми постанови, проєкт якої розробило Міністерство освіти і науки, розповсюджувалися на дітей захисників та захисниць України, внутрішньо переміщених осіб, що перемістилися з районів тимчасової окупації або проведення воєнних (бойових) дій.
Цією урядовою постановою визначено загальний обсяг прийому на навчання за рахунок коштів державного бюджету – 188,9 тис. осіб, зокрема 89,3 тис. осіб для отримання освітнього ступеня бакалавра та 55,5 тис. осіб – магістра. Обсяг фінансування на підготовку кадрів за цим державним замовленням – понад 45 млрд грн. Міністерству вдалося досить швидко належним чином розрахувати обсяг необхідних коштів, а також обґрунтувати доцільність їхнього виділення для національної системи освіти.
23 лютого 2022 року, за день до повномасштабного вторгнення, Кабінет Міністрів України ухвалив розпорядження «Про схвалення Стратегії розвитку вищої освіти в Україні на 2022–2032 роки» № 286-р. Проєкт документу розроблявся спокійно (без істерики, без створення «платформ», без галасливої рекламної кампанії) та належно пройшов процедуру громадського обговорення, під час якої було опрацьовано та враховано понад півтисячі зауважень і пропозицій дійсно небайдужих експертів.
З самого початку команда МОН визначила, що стратегічні цілі мають бути зрозумілими і реалістичними, їх не повинно бути багато, як то кажуть, «про все і ні про що». У результаті у підсумковому документі було зафіксовано п’ять стратегічних цілей, а саме:
1. Ефективність управління в системі вищої освіти.
2. Довіра громадян, держави та бізнесу до освітньої, наукової, інноваційної діяльності закладів вищої освіти.
3. Забезпечення якісної освітньо-наукової діяльності, конкурентоспроможної вищої освіти, яка є доступною для різних груп населення.
4. Інтернаціоналізація вищої освіти України.
5. Привабливість закладів вищої освіти для навчання та академічної кар’єри.
Не дивлячись на те, що проєкт Стратегії розроблявся до початку повномасштабного вторгнення, зафіксовані цілі та завдання є цілком актуальними, у тому числі в контексті повоєнного відновлення системи вищої освіти, її подальшої європейської інтеграції, а також в аспекті збереження кращих вітчизняних традицій.
Фахівці апарату МОН провели глибокий аналіз динаміки розвитку вищої освіти в Україні, опрацювали позиції експертів робочих підгруп, взяли до уваги глобальні тенденції розвитку освіти. Це дало змогу визначити так звані сильні й слабкі сторони національної системи вищої освіти, можливості подальшого її розвитку, ідентифікувати загрози зовнішнього середовища і запропонувати адекватні «національні відповіді».
На основі здійсненого SWOT-аналізу було розроблено сценарії розвитку вищої освіти в Україні (песимістичний, реалістичний і оптимістичний).
Звісно, реалії воєнного стану внесли свої страшні корективи. Текст Стратегії цілком очікувано буде змінюватися – з урахуванням тих наслідків, які завдала держава-агресор. Але формат підготовки документу стратегічного рівня – погодьтеся, показав свою ефективність.
Також доцільно нагадати, що Україна спільно з Міжнародним банком реконструкції та розвитку, що входить до групи Світового банку, починаючи з 2021 року реалізує проєкт «Удосконалення вищої освіти в Україні заради результатів». У березні 2022 року МОН спільно з Мінфіном здійснили реструктуризацію частини позики Міжнародного банку реконструкції та розвитку, завдяки чому до українського бюджету надійшло 100 млн дол. США – ці кошти в перші дні після початку широкомасштабної агресії стали дійсно «життєдайними». Поки деякі міжнародні партнери лише «формували позицію» та «висловлювали занепокоєння» – міжнародні освітні партнери забезпечили реальний результат. Це одна із маленьких «освітніх перемог», яка зайвий раз доводить цілковиту спроможність національної системи освітнього управління вирішувати надскладні завдання.
Загальний висновок: потрібні не просто ініціативи заради чергових постиків і фоточок, а скоріше – розумні ініціативи, які враховують позитивний досвід функціонування освітньої системи та кращі вітчизняні традиції.
