Українська і російська мови дуже різні. Калинова дуже відрізняється за граматичними, фонетичними та орфоепічними ознаками. Філологиня Ольга Васильєва підсумувала відмінності.
1️⃣ Українська мова розвинула нове «і» зі старого «ѣ»: спів, вінок, вірний.
Рос.: пение, венок, верный.
2️⃣ Інше нове «і» з загальнослов’янського «о» розвинулося в закритому складі: віл, голівка, Запоріжжя.
Рос.: вол, головка, Запорожье.
3️⃣ Старі «ъ», «ь» перейшли в «е»: осел, овес, орел, козел.
Рос.: осёл, овёс, орёл, козёл.
4️⃣ Повноголосся: ворог, сором, голова.
Рос.: враг, срам, глава.
5️⃣ Відсутність редукції та акання.
Рос.: Ваньк, а кагда ти абратна дамой на балата?
6️⃣ Український приголосний р переважно твердий: гірко, серга, буквар.
Рос.: горько, серьга, букварь.
7️⃣ У кінці слова та перед приголосним старі л розвинулися у в: пішов, півтора, вовк.
Рос.: пошел, полтора, волк.
8️⃣ Розвиток -ри-: дрижати, гриміти.
Рос.: дрожать, греметь.
9️⃣ Приголосні [дз], [дж]: дзвін, джміль; ходжу, їжджу.
Рос.: звон, шмель; хожу, езжу.
1️⃣0️⃣ Зі сполучень ль, нь, сь, зь, дь, ть, жь, чь, шь, ць перед йотованими голосними розвинулися специфічно українські довгі м’які фонеми: зілля, знання, волосся, Пониззя, підборіддя, життя, збіжжя, клоччя, піддашшя, міццю.
Рос.: зелье, знания, клочья.
1️⃣1️⃣ Групи звуків зк, ск стали масово зьк, ськ: низький, міський.
Рос.: низкий, городской.
1️⃣2️⃣ Найяскравішою українською рисою у фонології приголосних є розвиток зі старого проривного [г] фарингального щілинного приголосного h (так зване «українське г»): укр. [голова] – рос. [ґалава].
1️⃣3️⃣ Глухий передньоязиковий шумний [ч] завжди твердий: час, сич, якщо тільки не стоїть перед [і], [ю], [я]: чітко, ніччю, десятиріччя.
У російській завжди мʼякий: [чяс], [сичь].
1️⃣4️⃣ Губно-губний [в]: [взяў], [зіграў], [прикладіў]. Але мова телебачення рясніє російським губно-зубним: [взяф], [зіграф], [прыкладіф].
1️⃣5️⃣ Передньо-високо-середній [и], на відміну від напруженого [ы]. Але у ЗМІ нерідко звучить російське [ы] в українських текстах замість українського [и]: лышэ Кыіф, пэрэвэлы годыннык, кыяны выгралы.
1️⃣6️⃣ Перед е та в кінці слова губні приголосні стверділи: кров, степ, голуб, верф, сім.
Рос.: кровь, степь, голубь, верфь, семь.
1️⃣7️⃣ Вставне (епентетичне) л: люблять, сплять.
Рос.: любят, спят.
1️⃣8️⃣ Відсутність цокання: чапля, чіпляти.
Рос.: цапля, цеплять.
1️⃣9️⃣ Немає оглушення приголосних у кінці слова: дуб, низ, книг.
Рос.: [дуп], [нис], [кних].
2️⃣0️⃣ Немає пом’якшення перед е, і: не, десять, текти; сила, писати, кидати.
Рос.: нє, дєсять, тєчь; сіла, пісать, кідать.
2️⃣1️⃣ Для запозичених слів в українській мові діє «правило девʼятки», згідно з яким після приголосних д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р пишемо и, а не і: дизель, динамо, диплом, директор, індиго, позиція, риф, силует, система, стимул, квартира, принтер, чипси, капучино.
У російській мові після цих приголосних звучить [і]: дізєль, дінама, діплом, дірєктар, індіґа, пазіция, ріф, сілует, сістєма, стімул, квартіра, прінтер, чіпси, капучіна.
2️⃣2️⃣ Початкове о- на місці je-: ожина, одиниця, Омелян, Остап.
Рос.: ежевика, единица, Емеля, Евстафий.
2️⃣3️⃣ У родовому відмінку односкладових слів лоб, рот збережено -о-: лоба, рота.
Рос.: лба, рта.
2️⃣4️⃣ Відсутність перенесення наголосу в місцевому відмінку на прийменник: на гóру, по пóлю.
Рос.: нá гору, пó полю.
2️⃣5️⃣ Перехід наголосу на останній склад у множині іменників жіночого роду, що мають суфікс -к-: кни́жка — книжки́, сві́чка — свічки́, ми́ска — миски́.
Рос.: кни́жки, свéчки, ми́ски.
2️⃣6️⃣ У кількох словах етимологічне -о- перейшло в -а-: багатий, гаразд, хазяїн.
Рос.: богатый, горазд, хозяин.
2️⃣7️⃣ Зміна етимологічного -е- на -а-: барліг, блякнути, залізо, залоза, часник, Гарасим, Палажка.
Рос.: берлога, блекнуть, железо, чеснок, Герасим, Пелагея.
А також початкових jе- на jа-: ель, Ерёма, Евдокия > ялина, Ярема, Явдоха.
2️⃣8️⃣ Розвиток приставного і, о: іржа, іржати, імла, олжа.
Рос.: ржавчина, ржать, мла, ложь.
2️⃣9️⃣ Афереза (випадіння) голосного: мати, грати, сповідь, голка, Гнат, Сидір, Панас, Ларіон, Настя, Катерина.
Рос.: иметь, играть, исповедь, иголка, Игнат, Исидор, Афанасий, Илларион, Анастасия, Екатерина.
3️⃣0️⃣ Зміна етимологічного -е- на -о-: чотири, шостий, чого, чоло, щока, пшоно.
Рос.: четыре, шестой, чего, чело, щека, пшено.
3️⃣1️⃣ Приставний (протетичний) в: вогонь, вудка, вухо, вуса, вугілля, вузда, вуста, вівця.
Рос.: огонь, удка, ухо, усы, уголь, узда, уста, овца.
3️⃣2️⃣ Приставний (протетичний) г: горіх, Ганна, гострий, га, гикавка.
Рос.: орех, Анна, острый, а, икота.
3️⃣3️⃣ Чергування г, к, х / з, ц, с (прасловʼянська палаталізація): нога — нозі, рука — руці, муха — мусі, книжка — книжці, річка — річці.
Рос.: ноге, руке, мухе, книжке, речке.
Звідси регресивна асиміляція — наступний свистячий асимілює попередній шиплячий [книзьці], [ріцці], [сміjессʼа].
Рос.: [смʼеjошса].
3️⃣4️⃣ Перехід голосних звуків [o], [е] в закритих складах у [i]: він, кіт, гість, лікоть, кінець, ніс, вільха, піч, ніч, грізний тощо.
Рос.: он, кот, гость, локоть, конец, нос, ольха, печь, ночь, грозный.
У діалектах зберігається ікавізм навіть у таких словах, як вовк, рот, лоб: вівк, ріт, ліб.
3️⃣5️⃣ Початкові ро-, ло-: робота, рости, розум.
Рос.: работа, расти, разум.
3️⃣6️⃣ Збереження старого індоєвропейського -р на кінці складу у слові матір.
Рос.: мать.
3️⃣7️⃣ Інфінітивний суфікс -ти: жити, любити, радіти.
Рос.: жить, любить, радоваться.
А інфінітив українського дієслова бути має кореневий голосний [у].
Рос.: быть.
3️⃣8️⃣ Специфічно українські суфікси -інь, -ощ-, -енк-: височінь, глибочінь, цвітінь (рос.: возвышенность, глубина, цветение); солодощі, пестощі, радощі (рос. сладости, ласки, радости); безбатченко, безхатченко (рос. безотцовщина, бездомный) та в українських прізвищах: Петренко, Шевченко, Кравченко.
3️⃣9️⃣ Пестливі суфікси у прислівниках (-еньк-, -ечк-): поволеньки, тепереньки, тутечки, недалечко (рос.: медленно, теперь, здесь, недалеко); у дієсловах (-оньк-): їстоньки, питоньки, спатоньки, гулятоньки (у російській є тільки спатки і баиньки).
4️⃣0️⃣ Займенники з префіксоїдами будь-, казна-, хтозна: будь-хто, хтозна-коли, казна-куди.
Рос.: кто-либо, кто знает когда, невесть куда.
4️⃣1️⃣ Прислівники з часткою -не-: де-не-де, коли-не-коли, хто-не-хто.
Рос.: кое-где, когда-либо, некто.
4️⃣2️⃣ Складена частка якомога.
Рос.: как можно.
4️⃣3️⃣ Форми з повторенням префікса -по: попоїли, попождеш, попополола, поповиздихали б.
Рос.: поели, пождешь, пополола, повыдохли бы.
4️⃣4️⃣ Старе закінчення множини -и: роги, сніги, боки, дроти, тендери, професори.
Російська розвинула паралельні, а для частини слів тепер і єдині форми з наголошеним -á: рога, бока, провода, тендера, профессора.
4️⃣5️⃣ Розрізнення закінчень -у /-а в Р. в. одн. іменників чол. р.: рапорту, але паспорта; проєкту, але субʼєкта; експерименту, але документа; варіативні закінчення в назвах міст: Херсону і Херсона, Парижу і Парижа.
Рос.: рапорта, паспорта, проекта, субъекта, документа, эксперимента, Херсона, Парижа.
4️⃣6️⃣ Розрізнення за родом і числом форм обидва, обидві, обоє. У рос. мові тільки оба. А ще в них тільки друг друга, а в нас — одна одну, один одного, одне одного (якщо особи різної статі).
4️⃣7️⃣ Пестливі форми числівників: двійко, трійко, троєчко; двієчка, трієчка.
У рос. мові тільки двоечка, троечка.
4️⃣8️⃣ Початкові як- у питальних і відносних займенниках: як, який, яка, яке, які.
Рос.: как, какой, какая, какое, какие.
4️⃣9️⃣ Вживання префікса за- у прикметниках і прислівниках замість слів надто, занадто: завеликий, задовгий, замало.
Рос.: слишком большой, слишком длинный, слишком мало.
5️⃣0️⃣ Спеціальна форма присвійного займенника 3-ї особи множини: їхн-ій, -я, -є, -і.
Рос.: его, ее, их.
5️⃣1️⃣ Складні прийменники: поза, понад, попід, позад, поперед, з-над, з-поміж, побіч, обабіч.
Рос.: вне, сверх, под, сзади, спереди, из, из числа, рядом, по обе стороны.
5️⃣2️⃣ Прислівники структури «за- + -в- (корінь) -ки»: завдовжки, завширшки, заввишки, завглибшки, завдальшки.
Рос.: длиной, шириной, высотой, глубиной, на расстоянии.
5️⃣3️⃣ Наявність предикативних форм дієслова: «Походжено та поброджено біля мого садочка» (з народної пісні).
Гугл, перекладаючи на російську, зламався: «Происхождение и брожение возле моего садика».
Сюди ж — комусь «пороблено».
5️⃣4️⃣ У 1-й особі множини в теперішньому та майбутньому часі загальне для всіх дієслів закінчення -мо: дамо, їмо, розповімо.
Рос.: дадим, едим, расскажем.
5️⃣5️⃣ Праслов’янські закінчення в дієсловах дати, їсти, розповісти: даси, їси, розповіси.
Рос.: дашь, ешь, расскажешь.
5️⃣6️⃣ Закінчення дієслів могти, бігти, допомогти, лягти, запрягти, тягти, перемогти цілком відмінні від російських не лише в інфінітиві (мочь, помочь, лечь, запрячь, бежать), а і в особових формах: печу, можу, біжу, допоможу, ляжу, запряжу — рос.: пеку, могу, бегу, помогу, лягу, запрягу, победю (чи побежу?)
5️⃣7️⃣ У 3-й особі множини дієслів І дієвідміни закінчення -е/-є (бере, знає) (в діалектах також і в дієсловах на -ити: ходе, робе, носе, баче). Живою тенденцією в говірках є дальше спрощення цієї флексії аж до її втрати: знá, питá, співá, відмовля́.
Рос.: берёт, знает, ходит, делает, носит, видит.
5️⃣8️⃣ Нестягнені форми займенників: тая, теє, тую, тії; цяя, цеє, ції.
Рос.: та, то, ту, те; эта, это, эти.
5️⃣9️⃣ Стягнені форми прикметників та порядкових числівників: медова, синя, перше.
Рос.: медовая, синяя, первое.
6️⃣0️⃣ Продуктивний префікс що- у прислівниках часу: щоліта, щоосені, щовесни, щозими, щороку, щомісяця, щотижня, щодня, щоночі, щоранку, щовечора, щогодини, щохвилини, щосекунди, щомиті, щодоби, щодекади, щопівроку, щопівхвилини, щочвертьгодини, щочвертьдоби, щочвертьстоліття, щостоліття, щораночку, щолітечка, щохвилинки, щохвилиночки, щохвилиноньки.
Рос.: каждое лето, каждую осень; ежегодно, ежедневно, ежеминутно.
6️⃣1️⃣ Прадавній український словотвірний суфікс -ар/-яр, поєднуваний з дієслівними та іменниковими морфемами, для заміни якого російська мова задіює з чотири десятки засобів:
каменщик — каменяр, сказочник — казкар, пчеловод — бджоляр, газетчик — газетяр, господин — володар, винодел — винар, овцепас — вівчар, жнец — жнивар, работяга — трудар, баснописец — байкар, провожатый — проводар, рыболов — рибар, торгаш — крамар, чудак — чудар, скупердяй — скупар, шахтер — шахтар, лодырь — ледар, нуждающийся — нуждар, сукновал — сукнар, трубочист — коминар, домосед — домонтар, конькобежец — ковзаняр, звездочет — звіздар, стихотворец — віршар, плотогон — плотар, врач — лікар, почтальон — поштар, нотаріус — нотар, парикмахер — перукар, брадобрей — голяр, участник банкета — бенкетар, составитель словаря — словникар, серебряных / золотых дел мастер — срібляр / золотяр та ін.
Звідси похідні на позначення закладів: лікарня (больница), перукарня (парикмахерская), ливарня (литейная), друкарня (типография), книгарня (книжный магазин), квіткарня (цветочный магазин) тощо. А пекарню, до речі, росіяни запозичили в нас. Їхнє питоме слово — калачная.
Також є маскулінативи з суфіксом -аль: коваль, скрипаль (рос. кузнец, скрипач). Суфікси -аль- + -н- виконують в українській таку саму словотворчу функцію, що й -ар- + -н-: ґуральня, приймальня, поминальня, пральня, вбиральня тощо. Рос.: винокурня, приёмная, поминальная, прачечная, уборная.
6️⃣2️⃣ Постфікс -сь в інфінітивах (займатись — рос. заниматься) та дієсловах минулого часу чоловічого роду (займавсь — рос. занимался) і, навпаки, постфікс -ся в дієсловах минулого часу жіночого роду (займалася — рос. занималась).
6️⃣3️⃣ Сингулятивний суфікс -ин-: зернина, волосина, хлібина, картоплина, дитина, хатина, година, днина.
Рос.: зёрнышко, волосок, хлеб, один картофель, ребенок, дом, час, день.
6️⃣4️⃣ Кличний відмінок іменників. Представлений закінченнями -о, -е, -є, -у, -ю: мамо, батьку, брате, бабусю, Маріє, Андрію.
У рос. мові кличний зберігся тільки в церковнословʼянізмах Господи, Боже, отче, владико та у скорочених розмовних формах: мам, Зин, Саш, Маш.
6️⃣5️⃣ Наказовий спосіб дієслова першої особи множини. Представлений закінченнями -мо, -імо: встаньмо, ходімо, робімо, спімо, даймо, граймо.
Московити кажуть «давайте играть».
Не плутати з ну-ка і айда — це вигуки, які є і в нас: нумо та гайда.
Наказовий спосіб дієслова першої особи множини в російській зберігся лише для чотирьох дієслів: идемте, едемте, сядемте, споемте.
6️⃣6️⃣ Закінчення -ові, -еві, -єві іменників чоловічого та середнього роду в давальному та місцевому відмінках: народу — народові, лікарю — лікареві, Сергію — Сергієві, дівчатку — дівчаткові; на солдатові. І навіть у прізвищах: Петренку — Петренкові, Іванишину — Іванишинові. Це закінченняя фіксують графіті Софії Київської Xll століття: «Господи поможи рабу своєму Лазореві».
Для уникнення одноманітних відмінкових закінчень комбінуємо -ові, -еві, -єві з -у, -ю, але спочатку використовуємо -ові, -еві, -єві: Симоненкові Василю Андрійовичу, Леонідові Миколайовичу Іваненку, панові полковнику.
У рос. мові вживається тільки закінчення -у, -е: врачу, на враче.
6️⃣7️⃣ Синтетична (та, яка складається з одного слова) форма майбутнього часу дієслова: -робитиму, -робитимеш, -робитиме, -робитимемо, -робитимете, -робитимуть, -робитиметься, -робитимуться.
Рос.: буду делать, будешь делать, будет делаться.
6️⃣8️⃣ Синтетична форма вищого та найвищого ступенів порівняння прикметників: тепліший — найтепліший.
Рос.: более теплый / наиболее тёплый, самый теплый. Не плутати з теплейший, бо це «очень-очень теплый».
Найвищий ступінь додатково посилюється унікальними українськими префіксами що- та як-: найтепліший — щонайтепліший, якнайтепліший.
Рос.: самый теплый.
6️⃣9️⃣ Прислівники часу з відприйменниковими префіксами: влітку, восени, взимку, навесні, вранці, вночі, удень, поночі, опівночі, опівдні, уперше, вдруге, втретє, вчетверте, востаннє, відтепер, дотепер, донедавна, доти, досі, нараз, відтак, звідки, звідкіля, звідусюди.
Рос.: летом, осенью, зимой, весной, утром, ночью, днем, в полночь, в полдень, впервые, во второй, третий, четвертый, последний раз, отныне, до сих пор, до недавнего времени, до сих пор, до сих пор, откуда, откуда, отовсюду.
7️⃣0️⃣ Прислівники зі словосполучень: голіруч, ліворуч, праворуч, водночас, мабуть, натщесерце, насамперед, передовсім, передусім, силоміць, самохіть, чимдуж, повсякчас, з давніх-давен, зроду-звіку, вряди-годи, часто-густо, тишком-нишком, тяжко-важко, раз у раз, день у день, рік у рік, пліч-о-пліч, віч-на-віч.
Рос.: голыми руками, налево, направо, в то же время, пожалуй, натощак, прежде всего, прежде всего, прежде всего, насильно, в одиночку, как можно сильнее, всегда, с давних времен, изредка, сплошь и рядом, исподтишка, тяжело-тяжело, то и дело, день в день, год от года, бок о бок, лицом к лицу.
7️⃣1️⃣ Прислівники з двома префіксами: удосвіта, знадвору, навкруги, навмання, навприсядки, наввипередки, наввиринки, навпомацки, навпрошки, всупереч, досхочу, донесхочу.
Рос.: на рассвете, снаружи, кругом, наугад, на корточках, наперегонки, выныряя, наощупь, наоборот, вопреки, вволю, вволю.
7️⃣2️⃣ Спеціальні прийменники для відліку часу: о другій, о пів на третю, за чверть п’ята, по другій, по сьомій.
Рос.: два часа, в полтретьего, без пятнадцати пять, после двух, после семи.
7️⃣3️⃣ Сполучники бо, доки, що більше, ба більше, ані, попри.
Рос.: ибо, пока, чем больше, больше того, ни, несмотря.
7️⃣4️⃣ Дієслова мати й мусити разом із повинен: мати — для позначення ненагальної потреби щось зробити, мусити — для позначення крайньої потреби щось зробити всупереч бажанню.
У рос. мові на всі ці три слова один переклад — должен.
7️⃣5️⃣ Різновиди родового партитивного відмінка, що вказують на неозначеність (співати пісень) або тимчасове утримання об’єкта при дієсловах позички, давання (попросити лопати, позичити сорочки, дати рушника).
У рос. мові партитивний вживається дуже обмежено: отведать рыбки, выпить чайку, дать денег. Замість нього — знахідний відмінок: петь песни, попросить лопату, одолжить рубашку, дать полотенце.
В українській мові є також родовий часу (одного ранку, цієї весни, того року) та родовий мети (пильнувати дитини, добирати способу, дотримати слова).
Рос.: однажды утром, этой весной, в прошлом году; следить за ребенком, подбирать способ, сдержать слово.
7️⃣6️⃣ Сполучник ЩО в певних синтаксичних ситуаціях: «Земля, що він її продав».
Рос.: Земля, которую он продал.
7️⃣7️⃣ Конструкції з часткою хай і допустовим сполучником хоч: хай там як, хай там що, хай би що, хоч би що, хоч як, хоч який, хоч де.
Рос.: как бы там ни было, кто бы что ни говорил.
7️⃣8️⃣ Дієслова хворіти, чекати, здобутися, розумітися та інші керують знахідним відмінком із прийменником на: хворіти на грип, чекати на лікаря, здобутися на слово / рішення, розумітися на стратегії.
Рос.: болеть грипом, ждать врача, быть способным что-то сказать, принять наконец решение, понимать в стратегии.
7️⃣9️⃣ Після числівників два, обидва, три, чотири в називному відмінку іменник чоловічого роду стоїть у множині: два хлопці, три роки, чотири ясени.
Рос.: два парня, три года, четыре ясеня.
Прикметники в поєднанні з числівниками два, три, чотири та іменниками узгоджуються з останніми у відмінку (дві веселі дівчини / три молоді соняшники). Це давніша форма узгодження (відлуння двоїни). Але мовна практика знає й такі сполучення: дві веселих дівчини, три молодих соняшники. Форми з родовим відмінком прикметника засвідчені в українській мові вже в XV ст.
Рос.: две весёлые девушки, но три молодых подсолнечника.
8️⃣0️⃣ Закінчення -и в родовому відмінку іменників третьої відміни, які закінчуються на -сть, -рть: гідність — гідности, незалежність — незалежности, радість — радости, честь — чести, чверть — чверти, смерть — смерти тощо, а також іменників кров, любов, осінь, сіль, Русь, Білорусь: крови, любови, осени, соли, Руси, Білоруси.
Рос.: нєзавісімості, чєтвєрті, смєрті тощо.
8️⃣1️⃣ Давноминулий час дієслова (плюсквамперфект). Широко вживався у староукраїнській літературній мові XVI-XVIII ст. і зберігся дотепер: «Я читав був цю книжку, та забув її зміст» (Марко Вовчок).
Цю форму рекомендовано вживати в розмовному та художньому стилях для посилення розмовного колориту, однак тенденцією є активізація її вживання в публіцистичному стилі та спорадично навіть в офіційно-діловому («Акт проголошення незалежності України» від 24 серпня 1991 р.: «Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні […]»).
Не плутати з російським «я было пошел». Тут це частка, а не давноминулий час. В українській теж є частки було, бувало: «Дарка часто, було, дивилась понуро, спускала очі в землю» (Леся Українка).
У дописі використано частину матеріалу з праці професора Костянтина Тищенка «Правда про походження української мови».
Професор також вивів відсотки лексичної спорідненості між українською та іншими словʼянськими мовами. Найбільша спорідненість української мови з білоруською — 84 %. Спорідненість української з польською — 70 %, української з російською — 62 %.
Плекаймо мову, пишаймося своїм.
