Продовжуючи тему батьківських грошей у школі, кореспонденти Рівненського агентства журналістських розслідувань цього разу вивчали тему подарунків учителям.
Ми спілкувалися з учнями, вчителями, батьками, начальником управління освіти, цікавились коментарем міліції та проводили соціологічне дослідження.
Гроші, золото, білизна…
– Одного вечора мені подзвонила голова батьківського комітету класу, в якому навчається мій син, і сказала, що потрібно здати по 20 гривень на подарунок вчительці до дня народження, – розповідає мама учня молодших класів однієї з рівненських шкіл.
– Швидко порахувавши, що з класу це виходить понад 500 гривень, я поцікавилася, що ж збираються купити за таку суму. Голова батьківського комітету відповіла, що, швидше за все, куплять 100 доларів (ще в час, коли долар був по 5,05 гривні) і подарують їх.
Я так і не знаю, чи подарували вони вчительці цих 100 доларів, бо відмовилася здавати, вважаючи такі подарунки неетичними.
В таких ситуаціях я завжди з вдячністю згадую мого класного керівника. Вона просто не прийняла від нас, тоді старшокласників, подарунок на день народження – прикрасу, яку ми купили. Та заборонила нам дарувати їй подарунки цінніші, ніж букет квітів.
Не всі мами так категорично ставляться до подарунків учителям.
– Цього року не знаю, що даруватимемо, а в позаминулому дарували золоту каблучку на день народження класного керівника, – говорить мама учениці Рівненської гуманітарної гімназії. – Іншим вчителям прийнято дарувати кружки або щось інше таке невелике на день вчителя і на 8 Березня.
Мама, яка попросила не називати ні її, ні номер школи, розповіла, що одна з учительок замовляла собі подарунок.
Описуючи, який саме комплект білизни краще їй подарувати, розповіла: «Ми з чоловіком спимо під окремими ковдрами, то нам треба два полуторних підодіяльники».
За результатами проведеного в Рівному у грудні 2008 року соцопитування 300 батьків учнів (всі результати і паспорт соцдослідження див. у кінці матеріалу – авт.), майже 82 відсотки опитаних вважають доцільними подарунки вчителям на 8-ме Березня та День вчителя.
Щодо подарунків на день народження погляд батьків зовсім інший. Трохи більше 35 відсотків опитаних вважають, що доцільно робити подарунки на день народження вчителя чи класного керівника.
8 Березня, День вчителя, день народження
Щоб дізнатись думку учнів з цього приводу, ми поспілкувалися із старшокласниками рівненських шкіл.
– Подарунки вчителям робите? – запитуємо у старшокласниці Рівненської української гімназії.
– Ну, максимум, які подарунки… У нас в 9 класі були екзамени, то ми купили двом тільки вчителям по букету квітів, тому що інші сказали: «нам нічого не треба», – розповідає учениця. – А на день вчителя кожен клас дарує хто що хоче. Ми майже щороку всім даруємо каву і все.
– Ви ініціатори подарунків?
– У принципі, ми, тобто клас. Але так завжди, ніколи ще не було такого, щоб хтось не подарував на День вчителя вчителям якийсь подарунок.
– Викладачі до цього заохочують, натякають, що подарувати?
– Не натякають, але наш класний керівник, якщо знає, що в когось з учителів день народження, то ми збираємося. Навіть не так. Ми не збираємося, у нас є класна каса, куди ми здаємо гроші, кожен місяць по п’ять гривень.
Раніше було по дві, зараз по п’ять. Це якщо ми десь їдемо відпочивати з класом чи ще на якісь заходи, то можемо не здавати гроші, а брати з класної каси. Або якщо, в когось з класу день народження, то теж з класної каси, класний керівник бере і купує подарунок. Так само і вчителям.
– А в кого зберігається ця каса?
– В класного керівника.
– Якщо ви збираєте місяць кошти, нікуди не їздите, то гроші накопичуються?
– Так, накопичуються.
– А у вас є хтось, хто паралельно рахує скільки там в класній касі грошей?
– Ні. Такого не має.
– Думаєш, впливає на ставлення вчителів до учнів, те що ви їм на день народження щось даруєте?
– Ні, не впливає.
Далі спілкуємось із старшокласницею загальноосвітньої школи (ЗОШ) №28.
– На які свята даруєте подарунки вчителям?
– Ну, на День вчителя, на день народження класного керівника – обов’язково, на 8 Березня.
– Хто ініціатор дарування?
– Здебільшого це староста класу. Вона каже нам яку суму збираємо і все таке.
– А староста класу звідки знає, коли в кого з учителів день народження?
– Ми дізналися, ще на початку.
– А що зазвичай даруєте?
– Ну, наприклад, на День учителя, останній раз ми подарували комплект постільної білизни.
– Тільки класній керівничці, чи іншим вчителям також?
– Іншим також, квіти, солодке, але тільки на День вчителя.
– Подарунки впливають на ставлення вчителів до учнів?
– Ні. Не впливають, абсолютно.
У тому, що подарунки вчителям не впливають на ставлення останніх до учнів, переконана і старшокласниця ЗОШ №15.
– Про подарунки вчителям учні і батьківський комітет вирішують разом – даруємо чи не даруємо, – говорить учениця.
– Але з поваги до вчителів, ми намагаємося дарувати ці подарунки щороку. Батьківський комітет збирає гроші і даруємо.
На день народження даруємо тільки класному керівникові, а іншим даруємо на 8-ме Березня і День вчителя. Різні класи дарують різні подарунки. Ми даруємо каву, чай, різні кружки, щось таке.
Увесь клас плакав
– Коли працював у третій школі, десь у 2000-му році, мама одного дев’ятикласника намагалися раз дати подарунок, – говорить колишній вчитель історії, а зараз редактор обласної газети «Провінційка» Степан Молчан.
– Поклала пакет, завуальовано якось так сказала, що це вам і швидко пішла. Там здається кава була і якісь парфуми, ще щось… Я взяв пакунок, спустився вниз, знайшов того хлопця, повертаю йому пакет і кажу: «Твоя мама забула в моєму кабінеті».
Його подиву не було меж. А через кілька років цей хлопець побачив мене на Майдані (у листопаді 2004 року) і сказав, що це був для нього сильний урок.
– Для мене найбільший подарунок від учнів – це коли вони гарно вчаться, відповідають, стараються, отримують хороші оцінки, – говорить тричі класний керівник, вчитель географії ЗОШ №27 Галина Міхальова.
– Приємно, коли на свята вони, вітаючи, декламують вірші або дарують квіти. Приємно бачити результати своєї праці, бачити інтерес дітей до предмета. Найкращий подарунок для вчителя – це коли діти показують свої знання: перемагають на олімпіадах, фестивалях.
Для мене одним з найприємніших подарунків, який зробили мої учні, був спільний відпочинок, коли ми їздили в Київ, потім у Карпати. Така дружня атмосфера, яскраве шкільне життя і є тим, що залишає найприємніші спогади. Подарунком для мене стало й те, що в класі, де я була класним керівником, було шість медалістів.
Розповів, що таке справжній подарунок вчительці, на власному прикладі, і начальник Рівненського міського управління освіти Віталій Новак:
– Це був 1960 рік. Ми, учні, класні активісти, вирішили, що в кінці навчання (випуск у молодшій школі) купимо вчительці подарунок. Ми, четвертокласники, не радилися ні з батьками, ні з ким іншим. І вирішили, що купимо вчительці туфлі – замшеві з бантиком. Чому? Бо тоді життя було важке і ті вчителі теж небагато отримували.
Ми подивилися, що туфлі, в яких вона ходить, гарні, чисті, але не нові. А як же дізнатися розмір? Як зараз пам’ятаю, ми тоді дуже багато ходили на екскурсії, не так як зараз – постійно сидять у класі. Ходили в ліс, а ліс був за річкою Горинь.
Переправили нас поромом на один бік, а коли повертались назад, порома ще не було, і ми сиділи, його чекали.
Щоб дізнатись, який же розмір взуття у Наталії Петрівни, ми, діти-четвертокласники, почали один одному казати: «а в мене такий-то розмір, а у мене такий-то», а потім, ніби ненавмисне: «а у вас, Наталю Петрівно, який розмір взуття»? І вона сказала.
Ми купили їй ці туфлі. І коли пролунав останній дзвінок, ми всі зайшли в клас, поставили ці туфлі, привітали її із закінченням року… Весь клас плакав.
Я не знаю, чи підійшли їй ці туфлі, чи ходила вона в них, але це був подарунок від щирого серця. Тоді батьки менше втручалися в ці питання. Було розуміння, що подарунок – це несподіванка.
Як відрізнити хабар
Чи можна вважати подарунок вчителю хабарем? Чи правомірно чинять учні або їхні батьки, коли дарують вчителям подарунки? З такими запитаннями ми звернулися до начальника відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю Рівненського обласного управління внутрішніх справ Анатолія Поплавського.
– В цій ситуації важливо розрізняти, це добровільний подарунок чи тут є елементи примусу, чи є подальше сприяння дитині в отриманні позитивних оцінок, чи таке сприяння обговорюється попередньо, – говорить пан Поплавський.
– Зрештою, це може бути і пряме вимагання, що може кваліфікуватися, як вимагання хабара. Це може бути і підкуп вчительського колективу. Тут потрібно детально вивчати кожну конкретну ситуацію.
Якщо є вимагання винагороди, а батьки вбачають у цьому підкуп вчителя для отримання позитивних оцінок, то це – хабар, за який нестимуть відповідальність і ті, хто дає, і ті, хто його отримує.
За словами начальника відділу, визначеного законодавством обмеження у вартості «подарунків» немає. Тож не можна сказати, що до такої-то ціни – це подарунок, а вже дорожче – це хабар.
– Щоб визначити, чи є правопорушення, треба дивитися, чи є елементи вимагання, підкупу, чи це просто подарунок від душі, – продовжує Анатолій Поплавський.
– Хтось, можливо, даруючи подарунок, на підсвідомому рівні хоче завоювати прихильність вчителя до своєї дитини. Але якщо людина добровільно, без усякого примусу привітала вчителя, то це дійсно подарунок, і ніяких порушень закону немає.
Розумні батьки дарують один букет
Віталій Новак, начальник Рівненського міського управління освіти:
– Питання подарунків у нашому суспільстві перехилилось не в той бік. Фактично подарунок – це бажання зробити приємне людині і виказати їй свою увагу. Коли я прийшов в управління, ще в перший рік на екзамени носили квіти. Зараз квітів на екзамени не носять. Хіба екзамени від цього постраждали?
Чи вчителі постраждали? Чи престиж? Ні. Так само і з подарунками вчителям. Якби були розумні батьки, то чи на те 8-ме Березня, чи на День вчителя, взяли б букет квітів і прийшли всі разом, батьки з учнями, привітали вчительку зі святом. Не складно, культурно, приємно, урочисто.
Збір грошей на подарунки абсолютно залежить від учителя. Якби вчитель захотів це припинити, то це припинили б.
А приклади, коли вчителі замовляють собі подарунки, взагалі ні в які рамки не входять. Якщо батьки і діти знають, що вчителю треба подарувати те, що він замовив, то в подальшому його робота не матиме виховного ефекту.
Класні керівники не міняються щороку. Яка філософія буде закладена на перших батьківських зборах, така збережеться і в подальшому. Яка філософія буде в школі, така буде витримана батьками. Бо батьки, це люди, які хочуть зробити добре вчителеві, щоб той зробив добре їхнім дітям.
Можна ж добре зробити по іншому. Розкажу приклад. Моїй мамі 83 роки. Приходжу до неї додому, а на стіні висить великий плакат з відбитками дитячих долоньок, і написано з помилками: «Дякуємо вам, бабусю».
Вона в мене віруюча, їй дали нитки і вона зв’язала шкарпетки для дітей Межирицького інтернату. Діти у відповідь подарували їй цей плакат. Хіба не можна школярам зробити щось подібне своїми руками і без великих затрат? Хіба не буде вчительці приємно?
Я хочу щоб ці кошти йшли на потреби наших дітей!
Після публікації матеріалів розслідування про шкільні батьківські внески на рівненських інформаційних Інтернет-сайтах gazeta.rv.ua та ogo.ua, в рубриці «коментарі» ми отримали різні відгуки читачів, які вважаємо за доцільне надрукувати.
Звинувачення, які стосуються конкретних людей чи шкіл ми опустили, залишили тільки наведену інформацію про ту чи іншу проблему, або відгуки стосовно теми.
05 лютого, igorsaha
– Чому тоді держава не може забезпечити школи всім необхідним? А без допомоги батьків, в школах буде повна розруха.
06 лютого, olenka (розшифровано з латинського шрифта – авт.)
– Ніякої розрухи не буде, якщо будуть менше красти. А щодо збирання грошей на ремонт класу та на подарунок вчителю, це було завжди заборонено, але ніхто на заборони не звертав уваги. А ви ніби Америку відкрили. Протидійте вже нарешті. Бажано активніше.
6 Лютого
– А чого ви дивуєтесь, адже все це ще було запроваджено ще… (видалено обвинувачення, його можна замінити словом «раніше» – авт.). І продовжується далі!!!
8 лютого
– Я думаю, що не треба платити «школі» ні копійки, а дбати про самого себе. А якщо є проблеми з навчанням, пресинг якийсь, відмова у табелі чи ще в чомусь – звертатись до органів влади м. Рівного і рубати це на корні. Бо ж з цих внесків не тільки працівники школи «годуються», а й деякі «хитрозаді» батьки.
Сам вчився і бачив своїми ж очима. І ще на рахунок ЗОШ (номер школи вилучено – авт.), то тут має бути конкретне розслідування цієї справи та ще ряду інших справ, адже були випадки коли дітей за елементарну перевзувачку не пускали й на поріг школи. І це освіта?
А для чого ж існує персонал школи? Зернята сидіти жувати??? Я не знаю точно, що робиться в інших школах, а от у (номер школи вилучено – авт.) дуже багато «цікавого» твориться…
11 лютого, тато колишнього учня ЗОШ (номер школи вилучено – авт.)
– В «улюбленій» ЗОШ (номер школи вилучено – авт.) де, до речі, в середніх класах раз не здали гроші – табель так і не отримали. Залишили педскладу на згадку про невдалий рекет. Класна дама перестала вітатись.
21 лютого
– Завдяки Вашій роботі в багатьох очі відкриваються. Пропоную актуальну тему для наступного розслідування: «Працевлаштування. Кадрові агенції».
23 лютого, Мама
– Взагалі-то ці питання піднімаються правильно, в цьому навчальному році побори у всіх школах зросли сильно, а тут – криза. Батьки отримують менше, а здавати невідомо на що (чому не скласти звіт і не роздати батькам, як і зауважено в статті?).
Батьки не хочуть погіршувати стосунків зі школою, де навчається дитина, ось і мовчать, і здають 200 гривень на «туалетний папір». А ремонти роблять свої люди (за добрі гроші), от і не видно результату.
24 лютого, Домовик
– Дякую, що підняли «на гору» цю тему. Почитавши ці статті хтось впізнає себе, хтось злякається, а хтось і задумається. Приємно також, що не просто критикуєте, а ще й пропозиції даєте.
Щоправда, пропозиції ці нереальні. Тому що системі освіти невигідно порушувати існуючий порядок речей. І ніякі закони її з цього не зрушать. Тут має бути принципово інший підхід.
25 лютого
– Потрібно розвивати цю тему. Залучити нового заступника мера і обговорити разом… та прийняти рішення.
26 лютого
– Ваша безграмотність іноді надзвичайно дратує? Я розумію, що відпрацьовувати американські гроші потрібно, але не у такий цинічний спосіб??? (На жаль, шановний критик не уточнив, що саме він називає безграмотністю, у чому він вбачає цинізм, а також на якій підставі він вважає, що хтось «відпрацьовує» гроші – авт.).
27 лютого, молода мама
– Для мене це теж «гаряча» тема, оскільки моя дочка – першокласниця. Давайте порахуємо, скільки надходить, в середньому, в школу лівих коштів: 15 гривень * 30 учнів * 4 класи * 12 місяців * 11 років = 237 тисяч гривень!!!!!!! (сума здана чотирма класами з першого до останнього року навчання, якщо щомісяця за всіх учнів батьки здаватимуть по 15 гривень і в кожному класі буде 30 учнів – авт.)
Я особисто хочу, щоб ці кошти йшли дійсно на потреби наших дітей!
Повертаючись до надрукованого:
Про тактовну вчительку, нерозбірливих журналістів та найкращу в Рівному школу
В першій публікації, яка стосувалась шкільних батьківських внесків і була опублікована у «Рівненській газеті» і на сайті 4vlada.com за 5 лютого, мама четвертокласниці з навчально-виховного комплексу (НВК) «Колегіум» розповіла історію про купівлю шафи в клас.
Ця історія – одна з ілюстрацій до ситуації з «добровільно-примусовістю» у рівненських школах.
Однак частина батьків 4-Б класу сприйняла цю історію як таку, що ображає класного керівника. Вони підготували листа, якого, за словами одного з батьків, надіслали директору «Колегіуму» і начальнику міського управління освіти. Надіслали цього листа і нам.
Повністю його ми не публікуватимемо через обмежену газетну площу і через те, що весь текст листа не стільки заперечує факти, які прозвучали в історії про шафу, скільки озвучує позицію інших батьків класу. Всього під листом підписалися батьки 11-ти учнів (з 18-ти, що є у класі).
Насамперед батьки стверджують, що ініціатива придбання шафи їхня:
«Рішення про придбання шкільних меблів прийнято батьками дітей одноголосно на зборах ще в жовтні минулого року через аварійний стан старих меблів. Звісно, зборам передувало обговорення проблем з класним керівником і директором, тому ми всі знали, що грошей на таку позапланову купівлю у школи немає».
Далі в листі пояснюється, чому потрібно було замовити шафу батьку-столяру, а не придбати дешевшу стандартну шкільну стінку. Основний аргумент – саморобна шафа збиралася у відповідності до всіх функціональних потреб і вона краща «за недолугі стандарти».
Батьки заперечили також наведені матір’ю такі висловлювання вчительки:
«Бо у Руслани Леонідівни батьки купили таку гарну шафу, а наша вже стара, мало не розвалюється, і геть не пасує до стін після ремонту» і «Та стінка мені не подобається, я хочу іншу».
З листа:
«Кострубаті цитати, наведені як висловлювання вчительки, абсолютно не відповідають ані дійсності, ані ввічливій манері спілкування нашого класного керівника. Ми всі були свідками обговорень батьківського благодійного проекту на зборах, де завжди йшлося не про «пасування меблів до стін», а про зручність і безпеку.
Приписувати ці нахабні команди вчительці наших дітей – нечуване зухвальство! Більш тактовної, витриманої і вихованої людини годі шукати».
В листі також майже абзац присвячено подяці і похвалі вчительці і директору «Колегіуму», зокрема і за: «повну відкритість і прозорість всіх грошових стосунків батьківських комітетів з дирекцією».
До речі, під листом стоїть кілька підписів як теперішніх, так і колишніх представників батьківського комітету.
Журналістів, які проводили розслідування, батьки назвали нерозбірливими, але загалом проблему батьківських внесків, яку підняли журналісти, батьки визнали: «нагальною і болючою, яка потребує якнайширшого обговорення і негайного висвітлення».
З листа:
«Адже всі ми є свідками ганебного процесу перевтілення освітніх закладів – садочків, шкіл, а віднедавна й «вишів» – у жебраків з простягнутою рукою. Старовинна і колись благородна благодійницька традиція тишком-нишком під приводом «вічної» української кризи перетворюється на непомірні й нібито «законні» побори з батьків».
Загалом, лист написаний у стилі: звісно проблеми є, але тільки не в нас. Батьки навіть запрошують представників інших шкіл повчитись «тактовності і відкритості стосунків» між дирекцією школи і батьківськими комітетами в «Колегіумі»
