facebook

Для списування і “залипання” чи для навчання і комунікації: “за” і “проти” заборони мобільних

Для списування і “залипання” чи для навчання і комунікації: “за” і “проти” заборони мобільних

З першого вересня в школах Львова планують заборонити використання мобільних телефонів учнями. Керівник управління освіти Львівської міської ради Андрій Закалюк пояснює, що в такий спосіб місто прагне створити умови для спілкування дітей з однолітками та уникнути зайвого відволікання від навчання.

Якщо батькам потрібно буде сконтактуватися з дитиною під час повітряної тривоги чи в іншому випадку, Андрій Закалюк пропонує робити це через класного керівника, директора, заступників директора або інших відповідальних осіб.

Найближчим часом Управління освіти Львівської міської ради разом із керівництвом шкіл планують обговорити та напрацювати механізми й логістику впровадження заборони використання мобільних для учнів.

Аби зібрати “за” та “проти” такої ініціативи, “Нова українська школа” поспілкувалася з юристом ГО “Батьки SOS” Романом Бондаренком, освітнім омбудсменом Сергієм Горбачовим, а також зібрала цікаві коментарі з різними поглядами від батьків та вчителів – учасників групи “Батьки SOS”.

У новій статті читайте:

✔ які неочевидні аргументи наводять батьки й вчителі;

✔ чому така ініціатива порушуватиме норми Конституції;

✔ чому відеофіксація порушення прав – необхідна річ;

✔ які альтернативи пропонують герої.

 

ЩО ДУМАЮТЬ БАТЬКИ ТА ВЧИТЕЛІ

Після заяви Андрія Закалюка про можливість ініціативи заборони мобільних телефонів у школах Львова, у соціальних мережах триває жваве обговорення. Деякі батьки, які вже стикалися з подібними правилами в закладах освіти їхніх дітей, наводять аргументи в підтримку пропозиції. Натомість цікавим є те, що деякі вчителі якраз не підтримують ініціативу, адже діти на їхніх уроках використовують телефони в навчальних цілях – виконують завдання, складають історії на спеціальних сервісах, грають у навчальні ігри тощо. Багато батьків говорить про те, що діти почуваються спокійніше, коли під час повітряної тривоги можуть поговорити з батьками. Звісно, батьківський спокій теж від цього дуже залежить.

Ми проаналізували понад 1 000 коментарів під дописами в групі “Батьки SOS” й обрали декілька найцікавіших із них із різними поглядами.

✅ Іра Сімонова: “Моя думка непопулярна, але я проти телефонів у дітей на території школи. Для чого вони їм там? Щоби що? Щоби батьки з гіперопікою могли телефонувати кожну годину? Якщо, не дай Боже щось трапиться з дитиною, завжди є дорослі-вчителі, які сконтактуються з батьками. А для навчання вони навіщо потрібні? Хай діти вчаться комунікувати в суспільстві, граються, взаємодіють одне з одним, це ДУЖЕ важливі навички для подальшого дорослого життя! Та і сприйняття матеріалу з гаджетів і живих книжок дещо різне. А вже про вплив телефонів на очі та несформовану психіку дітей я просто мовчу”.

❌ Марічка Стаднік: “Для чого забирати? Мені потрібно, щоб учні мали телефони на уроках, різні завдання виконуємо, граємо в навчальні ігри, складаємо історії за спеціальними посиланнями, щоб розвивати комунікативні вміння і багато різного. До того ж є гарні онлайн-словники, якими можна користуватися на уроках, якщо складають у парі діалоги. Або, якщо дитина забула взяти підручник, то без проблем працює з електронними варіантом”.

✅ Ольга Лавриненко: “У нашій приватній школі всі здають мобільні телефони під час проходження охорони на вхід. Телефони видають за потреби на 2–3 хвилини, аби зателефонувати батькам. Також – під час повітряної тривоги. Нормальна практика, на мій погляд. Діти спілкуються, не відволікаються на перерві та уроках. Немає можливості підгледіти на тестах. Мені подобається, що дитина не “висить” у телефоні в школі. Це можна робити після школи”.

❌ Олена Цибуля: “Як зараз, в умовах війни, залишитися на зв’язку з дитиною? 24.02.2022 мій старший син навчався в Харкові, мобільного зв’язку не було. Зв’язок був тільки через мережу інтернет. Не хочу переживати це знову”.

❌ Наталі Малая: “Знущання якесь на період війни. У моєї дитини два оператори на телефоні, у школі звʼязок поганий, особливо без світла. Але хоча б на один із них я можу додзвонитися, або дитина може скористатися шкільним вай-фаєм. У вчителів іноді звʼязку немає. Куди телефонувати, щоб дізнатися, що все гаразд, “в рельсу?””.

❌ Галина Легенька: “Посадити б того, хто це придумав, на дві години в підвал, де до сотні дітей одночасно жваво спілкуються. Там такий гул стоїть, що в моєї дитини голова тріщить. Тільки навушники з музикою допомагають. Або часто вона починає панікувати – і ми постійно переписуємося”.

Чтайте також:  "Найбільше досягнення і невдача – це НУШ": міністр Лісовий про діяльність МОН за останній рік

✅ Вікторія Рудик: “У чому тут проблема, щоб давати таку жорстку критику? Діти не вчаться взагалі з тими смартфонами. Чомусь кожна ініціатива, яка б вона не була, завжди сприймається негативно. Дуже треба щоби була дитина на зв’язку? “Бабусяфон” – і все. Думаю, з адміністрацією школи про таке можна домовитися. Але смартфони в школі – це зло… Вони в них на уроках, на перервах, у туалеті й в столовій. Постійний смартфон у руках – це відсутність часу для творчості дитини. Вони не озираються навколо й не бачать реальний світ! І це однозначно правильне рішення. Треба зв’язок, розумію. Кнопковий телефон – і вперед”.

❌ Світлана Дубецька: “Я – вчителька початкових класів. Хочу сказати, що на уроці діти залюбки шукають інформацію в інтернеті за допомогою телефона. Є цікаві онлайн завдання, які школярики виконують на раз-два. У сучасних підручниках є QR-коди для інформації. Тому вчителі з розумом підходять до роботи із телефоном. Звичайно, що списувати – неприпустимо. І не тільки вчителі мають звертати увагу на це”.

✅ Маряна Лесик: “За три роки навчання дитини в школі жодного разу не телефонувала на особистий телефон. Завжди комунікую зі вчителями. Я за, щоб зранку телефон поклав у скриньку, а після уроків забрав”.

❌ Анна Суханова: “Поки українська школа не стане повністю безпечним місцем перебування дитини, заборонити телефони неможливо. Батьки не погодяться із цим. І починати потрібно з того, щоб зробити школу безпечною. Ввести посаду помічника вчителя, щоб діти не залишалися ані на уроках, ані на перервах без нагляду (принаймні в молодшій школі), слідкувати й уникати випадків булінгу, займати чимось дітей на перервах, закрити доступ до території школи під час навчання. І ще багато чого, що зараз бачать батьки й діти за кордоном. Тоді потреба носити телефони відпаде сама собою. Але, звісно, це не про воєнний час”.

✅ Роксоляна Підгаєцька: “У школі, де вчиться дочка, таке правило є давно. Телефон їм видають одразу, якщо тривога. Але саме правило тішить, бо якраз діти спілкуються між собою краще, ніж у школі, де всі з телефонами. У батьків не виникає невдоволення щодо заборони. Є спільний чат для вчителя і батьків, де одразу повідомляють, що і як із дітьми. Написала не для гнівних смайлів, а суто, щоб розказати, як є, коли це правило діє. Я, до речі, з тих мам, які не мовчать і не миряться з усім. Але тут “зайшло” на практиці, коли побачила кращі зміни в дитини”.

❌ Анжеліка Алєєва: “Які заходи пропонує вжити пан Андрій Закалюк, якщо учні не погодяться із забороною телефонів? Викликати батьків на килим до директора? Витрачати робочий час на “виховні бесіди”? Відбирати телефони силою? Виганяти учнів з уроку, зі школи?”.

“НА ЯКИХ ПРАВОВИХ ПІДСТАВАХ БАЗУВАТИМЕТЬСЯ ЗАБОРОНА?” ТА ІНШІ ВІДКРИТІ ПИТАННЯ

Юрист ГО “Батьки SOS” Роман Бондаренко коментує, що не можна примусити робити когось те, що не передбачено законом. Про це йдеться в частині другій статті 19 Конституції України. Отже, рішення щодо заборони користуватися телефонами в школах не матимуть обов’язкового характеру, доки немає жодного нормативного акту – як-от постанови Кабміну чи наказу МОН – який би забороняв користуватися телефонами в школах.

Щоб рішення міськради мало юридичну силу, міськрада повинна діяти в межах своїх повноважень. Якщо міськрада ухвалює рішення з питань, які не є в її компетенції, то такі рішення не мають юридичних наслідків”, – коментує юрист.

Освітній омбудсмен Сергій Горбачов готує лист до Львівського управління освіти з проханням надати відповіді, зокрема, на такі запитання:

✔ На яких правових підставах буде базуватися ця заборона?

Оскільки нині заборона користуватися телефонами в школах порушує право учасників освітнього процесу на вільне володіння майном. Це – норма Конституції України. Якщо майно вилучають, навіть тимчасово, це має оформлюватися у відповідний спосіб”, – коментує Сергій Горбачов.

✔ З якого моменту діятиме заборона? Дітям взагалі не можна мати телефони в школі? Тобто потрібно залишати їх вдома?

Чтайте також:  "Дитсадки схожі на камери схову": як в Україні реформують дошкільну освіту

✔ Як у такому випадку діти будуть контактувати з батьками, якщо раптом щось станеться дорогою до школи чи додому? І навпаки – як батьки можуть сконтактуватися з дітьми?

 

✔ Якщо дитина все ж приходить до школи з телефоном, а це заборонено, які санкції будуть передбачені в законному правовому полі?

Можливо, дитину виганятимуть зі школи? Тоді порушуватиметься право на освіту. Немає правового механізму реалізації цього рішення”, – говорить Роман Бондаренко.

✔ Якщо ж управління освіти планує видати наказ, щоб заклад освіти відбирав телефони, то на якій підставі та у який спосіб?

Наприклад, дитина приходить і каже: “Це мій телефон, я його не віддам”. І що тоді? Учителі мають силоміць забирати телефон із рук? Який механізм? Загалом питання про механізм впровадження цього рішення і відповідальність за нього – ключові. Якщо це не буде прописано, я не думаю, що таке рішення взагалі має сенс”, – пояснює Сергій Горбачов.

✔ Якщо дитина віддає телефон добровільно, де він зберігатиметься? Хто за це відповідальний? Хто має доступ до місця зберігання? На яких умовах дитина може отримати телефон? Як убезпечити, щоби дитина помилково не схопила інший телефон?

Або може бути таке, що дитина прийде до школи, забувши вдома телефон. Згодом вона може забути про те, що в неї не було телефону впродовж дня. А це абсолютно стандартна ситуація – діти нерідко забувають, де вони поклали ту чи ту річ. Тоді дитина прийде забирати телефон, а його немає. І що робити в такій ситуації? Запитань дуже багато”, – каже освітній омбудсмен.

Зазначимо, що редакція “Нової української школи” намагалася сконтактувати з Андрієм Закалюком, аби розпитати докладніше про ідею та механізм упровадження ініціативи. Попри згоду поспілкуватися телефоном, пан Андрій не бере слухавку й не відповідає на повідомлення. Якщо ситуація зміниться, ми обов’язково презентуємо його позицію.

ПРО БУЛІНГ, ПІДСТАВИ ДЛЯ ФІКСАЦІЇ Й ПІДРУЧНИКИ

Усі вищеперераховані запитання освітній омбудсмен називає технічними. Є також інші, серйозніші питання.

У школах Львова вже подолали булінг? Уже немає огидних випадків, коли лише завдяки фіксації на відео вдається довести факт булінгу, знущання, некоректної поведінки як вчителів, так і дітей?”, – обурюється Сергій Горбачов.

Якщо немає можливості фіксувати порушення прав, це обмежуватиме шляхи доведення порушень. У практиці освітнього омбудсмена таких випадків – сотні. І допоки немає відео, школи часто відповідають: “Усе добре – батьки щось вигадують, дитина щось вигадує”. А коли з’являється відео із наочним булінгом, ситуація докорінно змінюється.

В Україні серйозні проблеми з булінгом, з неправильним і недостойним ставленням до дитини. І доки ми це не подолаємо, я категорично проти, щоб дітей позбавляли можливості фіксувати порушення прав”, – каже освітній омбудсмен.

Водночас і омбудсмен, і юрист пояснюють, що фіксувати дії законно, якщо використання гаджету спрямовано на фіксацію порушення прав. Про це йдеться в Конституції України, а також у частині 4 статті 21 Закону України “Про інформацію“.

На сайті освітнього омбудсмена два роки тому розмістили докладне пояснення щодо правомірності аудіо- та відеозапису для фіксації порушення прав.

Для цього не треба запитувати про згоду правопорушника. На кшталт: “Ви тут когось б’єте, можна я вас зніму?”. Якщо є порушення прав людини, діти це розуміють і знімають. І це слугуватиме доказом у суді. Й от коли забороняють телефони, то складається таке враження, що хочуть приховати якусь непедагогічну, невиховану чи аморальну поведінку вчителів у школі”, – коментує Роман Бондаренко.

Є ще один аргумент на користь використання телефонів під час навчання – електронні підручники. Ними діти та вчителі звикли користуватися, відколи є проблема з паперовими.

Знаєте, працюючи директором школи, я дуже широко використовував гаджети на своїх уроках. І те, що деякі вчителі налякані цифровими технологіями й не вчаться використовувати можливості сучасної дистанційної освіти, сучасних диджитал інструментів, – це не проблеми дітей. Аби дитина використовувала телефон так, як треба, вчитель має налагодити цей процес”, – додає освітній омбудсмен.

Роман Бондаренко також висловлює скептичні думки щодо такого нововведення.

“Мені дуже сумно, що наші можновладці безнадійно відстали від сучасного світу. Смартфони можна використовувати для навчання, влаштовувати цікаві квести, працювати з QR-кодами, організовувати інтерактивні уроки. Діти будуть бігти на такі заняття. А наприкінці дня казатимуть: “Відпочину від смартфона, я сьогодні стільки завдань у ньому виконував”, – каже Роман.

Чтайте також:  Учителі пишуть роботи за дітей: науковець назвав серйозну проблему МАН в шкільній освіті України

ПРО НЕПЕРЕДБАЧУВАНІ СИТУАЦІЇ ТА ВІЙНУ

Сергій Горбачов розповідає про ситуацію, яка сталася у Львові наприкінці минулого навчального року. Колектив учителів на чолі з директором влаштували корпоратив у робочий час. Нікого не попереджуючи, пішли святкувати.

Й от уявіть собі: діти приходять до школи без телефонів. У школі нікого немає. Відповідальної особи, яка мала б контактувати з батьками, також немає на місці. І що робити дітям і батькам?”, – розмірковує освітній омбудсмен.

 

Щодо аргументу про те, що діти “сидять у телефонах” і не спілкуються одне з одним – Сергій Горбачов радить працювати з новими реаліями. Шукати, як зацікавити дитину.

Просто забирати телефони – це доволі дивний підхід. Я б його назвав застарілим. Заберімо з кухонь сірники й ножі. Адже можна ненароком влаштувати пожежу чи порізатися. Повимикаймо електрику, бо це небезпечно. А може, більш доцільно навчитися користуватися тим, що нам дає цивілізація?”, – говорить освітній омбудсмен.

В одному з коментарів для львівських видань Андрій Закалюк сказав, що під час повітряної тривоги відповідальна людина зможе сконтактуватися з батьками, раптом що. Освітній омбудсмен вбачає в цьому проблему.

По-перше, у класі навчаються орієнтовно 30 учнів. Як допомогти кожному? Не простіше дати можливість дітям зв’язуватися з батьками? Гаразд, уявімо, що є якийсь спільний чат, і туди можна написати. Але ж не всі батьки є в цьому чаті. З практики знаю, що декого звідти видаляють, бо вони ставлять незручні запитання щодо батьківських зборів або поборів”.

Юрист ГО “Батьки SOS” також наголошує на тому, що в умовах воєнного стану батьки хочуть, аби діти постійно були на зв’язку. Мовляв, раптом щось станеться, тривога чи ракетний удар, щоб усе можна було швидко вирішити.

Наприклад, зателефонувати й домовитися: “Я приїду й заберу тебе. Чекай мене в такому-то місці”. Контакт із батьками в умовах війни має високе психологічне значення. Зокрема, так дитині спокійніше, вона знає, що в будь-який момент сконтактується з батьками – і їй допоможуть. Якщо немає телефона, дитина опиняється в безвиході. Я впевнений, що можуть траплятися і напади паніки. Діти по-різному реагують на стресові ситуації“, – каже Роман Бондаренко.

ПРО АЛЬТЕРНАТИВУ

Освітній омбудсмен вважає, що як альтернатива потрібні максимально чіткі правила користування телефонами в школах. Наприклад, телефон у дитини є, але вона розуміє, що його використовувати можна лише в навчальних цілях.

Оце виховна й освітня робота, яка потребує великої праці й компетентності. Ось що треба робити, а не просто забороняти”, – вважає освітній омбудсмен.

Роман Бондаренко вважає, що ці правила мають погодити батьки, учителі, діти й адміністрація. Можна укласти такий собі договір.

Тоді не буде заборон – буде демократичне рішення, яке ухвалять усі. На перервах, наприклад, можна зателефонувати батькам, а під час уроків – користуватися лише в навчальних цілях. Або на перерві навпаки, телефони не використовувати, щоб діти більше спілкувалися між собою”, – розповідає Роман Бондаренко.

До слова, у травні 2023 року Служба освітнього омбудсмена оприлюднила аналітичний матеріал про практику використання або заборони мобільних телефонів у шести країнах (Німеччина, Франція, Польща, Швеція, Японія та Великобританія).

Цей інструмент дійсно застосовують у світі. Так, у Франції та Швеції мобільними телефонами в школах заборонено користуватися на законодавчому рівні (за винятком деяких умов). У французьких школах діє заборона мобільних під час освітніх заходів навіть за межами закладу (наприклад, під час прогулянок та екскурсій), йдеться в матеріалі.

У Німеччині, Польщі та Великобританії правила використання мобільних пристроїв школи встановлюють самостійно. А в Японії – навпаки, з повної заборони мобільних у початкових класах дозволили їх використання за певних умов.

Втім, українські реалії наразі суттєво відрізняються від реалій цих країн. Тому ухвалювати відповідні рішення варто лише з урахуванням контексту війни та з турботою про безпеку й комфорт дітей.

Марія Марковська (Булейко), спеціально для “Нової української школи”

Джерело.


Повернутись вверх