Освітні втрати — проблема не лише окремих шкіл. Вони можуть вплинути на добробут усієї держави, зокрема економічний. Фахівці Українського центру оцінювання якості освіти підготували дослідження. У ньому пояснили, як тривалі перерви в навчанні українських дітей можуть вплинути на суспільство. А також які є кроки подолання освітніх втрат. Зібрали для вас основні тези дослідження у статті.
Вплив освітніх втрат на економіку країни
Тривалі перерви в навчанні призводять не лише до того, що школам потрібно наздоганяти програму з учнями. Вони позначаються також на розвитку дітей і суспільства загалом.
Учні втрачають можливість всебічно розвиватись та розкривати свій потенціал. А також формувати навички, які їм будуть необхідні в дорослому житті. Відповідно, значні перерви в навчанні перешкоджають майбутній успішності дітей.
Однак проблеми освітніх втрат стосуються не лише конкретних учнів, а й суспільства в цілому. Експерти перш за все звертають увагу на наслідки для економіки.
Організація економічного співробітництва та розвитку і Світовий банк у 2020 році провели дослідження, в якому змоделювали наслідки освітніх втрат для економіки. Через скорочення часу навчання у школі у дітей виникає дефіцит навичок. Через це знижується потенціал робочої сили. Відповідно, падає дохід окремих людей, знижується людський капітал, а це призводить до зниження ВВП.
Фахівці Світового банку підрахували потенційні втрати для школярів через закриття шкіл під час карантину. Вони визначили, що учні можуть втратити в середньому 1400 доларів річного доходу. А за типове трудове життя це може становити 25 000 доларів. Дослідники зазначили, що в разі закриття шкіл у всьому світі на 5 місяців вартість навчальних втрат становитиме 10 трильйонів доларів.
І якщо навчальні заклади будуть повільно повертатися до попереднього рівня продуктивності, то рівень ВВП може знизитися на 1,5% протягом решти століття. Такий прогноз дали дослідники Організації економічного співробітництва та розвитку. Утім, якщо школи після повного відновлення навчального процесу не відповідатимуть тим стандартам, які вони мали до пандемії, то вплив на економічну ситуацію в майбутньому буде пропорційно більшим.
Отже, навчальні втрати можуть стати причиною економічних втрат. Саме тому їхнє подолання не є завданням лише шкіл. До розв’язання цього питання мають бути залучені уряди. Адже для довгострокового зростання ВВП важливо підвищити кваліфікацію людського капіталу.
Наслідки для України
У нашій державі до проблем пандемії додалися також наслідки повномасштабної війни. Відповідно, з 2020 року багато українських дітей не мають повноцінного доступу до якісної освіти. Станом на початок 2023 року лише 3955 закладів середньої освіти із 12 926 працюють очно. Інші — дистанційно або у змішаному форматі.
Дослідники називають наступні причини освітніх втрат в Україні:
• Перебування на тимчасово окупованих територіях. Лише маленька частина українських школярів, які зараз там проживають, долучаються дистанційно до навчання за українською програмою.
• Перебування в зонах бойових дій. Учні, які живуть у зонах активних бойових дій, можуть навчатися лише дистанційно. Проте і діти, і вчителі мають серйозні проблеми з психоемоційним станом. А це позначається на якості навчання.
• Вимушений переїзд в інший регіон України чи за кордон. Діти втрачають зв’язок зі своєю школою та мусять адаптуватися до нового середовища. Це потребує часу та емоційних зусиль. Також багато дітей за кордоном мають подвійне навантаження. Адже і відвідують місцеву школу, і дистанційно навчаються в українській.
• Руйнування закладів освіти. Через війну багато шкіл повністю зруйновані чи пошкоджені. І діти вимушені навчатися дистанційно або ходити до інших шкіл.
• Вимкнення електроенергії. Найбільше це ускладнило освітній процес тим, хто вчиться дистанційно. Адже протягом майже 5 місяців в Україні регулярно вимикали світло через масові обстріли.
• Повітряні тривоги. Під час сигналу тривоги уроки зупиняються, незалежно від того, в якому форматі відбувається навчання. І хоча 75% закладів освіти в Україні мають укриття, далеко не в усіх з них діти мають змогу продовжити уроки в укритті.
Наразі неможливо визначити, як саме війна вплинула на якість освіти в Україні. Проте можна навести певні аналогії. Дослідження наслідків Другої світової війни та війни у В’єтнамі показали, що бойові дії, міграція та інші чинники мають негативний вплив на людину та розвиток суспільства.
Дорослі люди, які в дитинстві пережили війну, мали проблеми з фізичним та психічним здоров’ям. Також цей досвід позначився на їхньому заробітку. У зв’язку з перервами в навчанні внаслідок війни люди отримували менший заробіток навіть через 40 років після її закінчення.
Менеджер сектора освіти Світового банку зазначив, що освітні втрати в Україні через війну та карантинні обмеження можуть становити понад рік. До пандемії освіта в нашій державі була на рівні країн Східної Європи. Проте через тривале закриття шкіл наші показники рівня освіти можуть стати найнижчими в Європі.
Шляхи подолання навчальних втрат
Дослідники з Організації економічного співробітництва та розвитку і Світового банку запропонували основні механізми подолання освітніх втрат. Проте жоден з них не є панацеєю, варто застосовувати ці кроки в комплексі.
Та перш ніж надолужувати навчальні втрати, потрібно провести діагностику рівня успішності учнів. Це дозволить виявити нагальні потреби та розставити пріоритети, спираючись на об’єктивні дані.
Кроки подолання освітніх втрат.
• Додатковий рік навчання: для всіх учнів або лише тих, які мають значні навчальні втрати.
• Заняття або курси під час канікул.
• Індивідуальні або групові репетиторські заняття коштом держави.
• Інтеграційні групи або класи: для школярів, яким потрібно надолужити окремі предмети.
• Перегляд та адаптація навчальних програм відповідно до потреб учнів.
• Додатковий освітній контент із тем, що потребують надолуження.
• Курси для вчителів, де навчають ефективно долати освітні втрати.
• Посилення шкільної автономії та співпраця педагогічних колективів.
Важливо, щоб процес подолання освітніх втрат був спільним. До нього мають бути залучені не лише школи, а й місцеві громади, громадські ініціативи та держава. Вибираючи кроки надолуження, варто враховувати специфіку української шкільної освіти.
Заходи варто проводити на різних рівнях: від загальнодержавних до локальних — окремих шкіл. У такій синергії вдасться подолати виклики, що постали перед українською освітою через пандемію та повномасштабну війну.
