Батьківщиною дуальної освіти є Німеччина. Саме там уперше запровадили принцип навчання 70/30. Він передбачає 30 % навчання в професійних школах із вивченням теорії й 70 % практики на підприємствах.
Так у Німеччині та Швейцарії в закладах професійно-технічної освіти учні можуть навчатися та працювати водночас уже після 9 класу. А під час роботи на підприємстві підлітки отримують заробітну плату.
Такий підхід допомагає адаптувати навчальні програми до умов ринку праці, зменшити безробіття та стимулювати економічний розвиток країни.
В Україні також впроваджують дуальну освіту в деяких профтехах. Щоправда, із цим є певні труднощі.
ЩО ТАКЕ ДУАЛЬНА ОСВІТА ТА ЯКІ ПЕРЕВАГИ ВОНА МАЄ
Дуальне навчання – це освітній підхід, який поєднує вивчення теорії в закладі освіти та, одночасно, набуття практичних навичок на підприємстві.
Такий підхід працює за принципом 70/30:
Загалом студенти можуть проводити 3–4 дні на підприємстві й 1–2 дні вивчати теорію. Під час роботи на підприємстві студенти входять до штатного персоналу та отримують зарплату. У середньому навчання може тривати 2–3 роки.
За відповіддю МОН на запит редакції, дуальна форма освіти має такі переваги:
ДУАЛЬНА ОСВІТА НІМЕЧЧИНИ: ЩО ВІДОМО ТА ЯК ВОНА ПРАЦЮЄ ТАМ
Уперше форму дуального навчання запровадили минулого століття в Німеччині. За інформацією німецького офісу міжнародного співробітництва в галузі професійної освіти та навчання GOVET, щороку майже половина всіх німецьких випускників (500 000 осіб) здобувають професійну освіту за дуальною системою. Понад 400 000 німецьких підприємств навчають спеціалістів, а близько двох третин беруть на роботу своїх вихованців.
“Уся система професійного навчання однаково підтримується державою, федеральними землями, роботодавцями та працівниками. Усі вони активно долучаються до того, щоби професійне навчання було привабливим, сучасним і відповідало вимогам ринку праці”, – розповіли редакції у GOVET.
Навчатися в професійних школах Німеччини учні можуть після закінчення 9-го чи 10-го класу (варто зазначити, що в Німеччині є свої освітні особливості в різних федеральних землях).
Загалом у країні всі діти із 6 (у деяких землях із 7) років мають відвідувати школу. Навчання триває, як мінімум, дев’ять років і до 12–13 років.
Після початкової школи, яка зазвичай триває чотири роки, діти в Німеччині можуть відвідувати багаторівневу шкільну систему з різними типами шкіл, як-от Haupschule, Realschule, Gesamtschule тощо;
там учні здобувають середню освіту (на базі 9 чи 10 класів) і після закінчення можуть набувати професію. Здебільшого школярі починають навчатися в так званих профтехах після 10 класу (орієнтовно в 15 років);
також після початкової школи учні можуть відвідувати гімназію до 12 чи 13 класу. Після закінчення вони складають іспит, отримують атестат (Abitur), з яким уже можуть вступати до вишів.
Водночас протягом шкільних років у закладах освіти проводять профорієнтаційні заходи (як-от стажування на підприємствах, дні профорієнтації, навчальні консультації). Компанії інтенсивно рекламують вакансії для навчання, а торгові ярмарки та інформаційні дні проходять у багатьох населених пунктах. Також для учнів розробили спеціальні онлайн-інструменти та програми для пошуку професій і місць для навчання.
Наразі дуальна професійна освіта в Німеччині забезпечує учням навчання з-поміж приблизно 330 професій у сфері промисловості, торгівлі, комунальних послуг, сільського господарства, домогосподарства, фрілансу тощо, про що йдеться в посібнику “Дуальна освіта в Німеччині, від теорії й практики до кваліфікованого працівника”.
Для того, щоби вступити в професійні школи, учні мають спочатку обрати професію серед списку запропонованих на інтернет-порталах. Потім вони подають заяви до одного або кількох найбільш привабливих навчально-виробничих підприємств, де вони хотіли би здобути професію. Якщо роботодавець приймає заяву, то між ним та учнем укладається договір про професійне навчання. У ньому визначають:
термін навчання;
навчальну програму;
заробітну плату учня (у середньому учні отримують приблизно 900 євро на місяць. Сума може зростати під час навчання);
право на відпустку;
захист від звільнення: якщо упродовж випробувального терміну (1–4 місяці) учнів ще можуть звільнити без попереднього повідомлення, то після його проходження звільнення можливе лише з дійсно вагомих причин. Така умова не дає підприємствам звільняти учнів під час складних економічних періодів до того, як вони закінчать навчання.
Як розповіли в GOVET, загалом дуальне навчання в Німеччині триває від двох до трьох із половиною років, але також може бути коротшим або довшим для певних професій.
Наприклад, студентам можуть скоротити термін навчання, якщо в них хороша успішність та рівень досягнень. Подовження навчання можливе у випадку тривалої хвороби, вагітності тощо.
Після закінчення терміну навчання студенти складають іспит, де мають підтвердити свою кваліфікацію. Іспит організовує компетентна палата, до якої входять як викладачі професійної школи, так і роботодавці. У випадку успішного складання іспиту, студентам видають документ про освіту, який визнається державою та підприємствами по всій країні.
Подальший шлях випускників професійних шкіл може мати кілька напрямків:
залишатися працювати на тому ж підприємстві, де проходили навчання, або шукати інше місце роботи (близько ⅔ молоді працевлаштовувалося на підприємстві, де проходили навчання);
набувати додаткових навичок через підвищення кваліфікації;
знаходити та здобувати іншу професію;
вступати до закладів вищої освіти.
ПРОФТЕХОСВІТА – ЧАСТИНА ШКІЛЬНОЇ ПРОГРАМИ: ЯК ШВЕЙЦАРІЯ ВПРОВАДЖУЄ ДУАЛЬНЕ НАВЧАННЯ
Елементи німецького дуального професійного навчання почали впроваджувати й в інших країнах, зокрема, у Швейцарії. У місцевих школах значну увагу приділяють вихованню відповідальності та самозарадності учнів. А ще частиною шкільної програми є профорієнтація, розповіла Наталія Піпа, депутатка ВРУ, яка в межах поїздки української делегації до Швейцарії познайомилася з місцевою системою професійної освіти.
Наприклад, у кантоні [ред. – адміністративна одиниця] Цюрих дітям ще з початкової школи розповідають про різні професії. А після 9 класу 75 % школярів йдуть навчатися в коледжі (профтехи).
Щоби вибір професії був більш усвідомленим, учні 8 і 9 класів відвідують центри профорієнтації. Там школярам розповідають, як написати успішне резюме, яка інформація зацікавить роботодавців, як знайти свою професію тощо. А раз на тиждень до школи приходить експерт із профорієнтації, який також розповідає про це дітям. Школярі можуть відвідувати конкретні підприємства та знайомитися з особливостями роботи на них.
“Після 9 класу 15-річні діти можуть обирати – чи навчатися далі й вступати до вишів, чи йти здобувати професію в профтехах. Перший варіант обирає не така велика кількість учнів, адже вступити в місцеві виші досить складно й не завжди вища освіта може гарантувати більшу зарплату, ніж у людини, яка навчалася в профтесі”, – розповіла Наталія Піпа.
Самі ж профтехи подобаються учням, зокрема, і через дуальну форму навчання: 30 % теорії та 70 % оплачуваної практики на підприємствах. Тобто впродовж 2–3 років навчання учні можуть освоїти нову професію і водночас заробити грошей.
Щоби система працювала успішно, у Швейцарії є спеціальна установа, яка виконує роль посередника між бізнесом і профтехосвітою. Самі ж роботодавці-партнери за рік до початку навчання мають сказати, кого можуть узяти на роботу і скільки місць для цього мають. Тоді заклад підлаштовує навчальну програму, враховуючи інтереси підприємств.
“Після школи 75 % дітей свідомо йдуть у професійні коледжі з дуальною системою освіти. Точніше, навіть не в коледж, а шукають роботодавця. Бо подальше навчання 15-річних дітей – це чотири дні стажування на роботі й один день навчання в коледжі на спеціальності. Коледж обирає роботодавець після того, як візьме учня на оплачувану роботу.
Тому весь 9-й клас – це підготовка дітей до гімназії (і подальшого вступу в університет) або пошук роботи [ред. професійно-технічної освіти]. Дітей вчать брати відповідальність за своє життя, писати резюме, обдзвонювати роботодавців, ходити на співбесіди, презентувати себе. Стандартні історії, коли діти надсилають по 500 резюме і проходять десятки співбесід перед тим, як знайдуть роботу”, – додав народний депутат Роман Грищук.
Зі своїх спостережень за дуальною освітою у Швейцарії Наталія Піпа зробила висновок, що нашій мережі профтехосвіти варто краще працювати із ринком праці.
“Я знаю багатьох підприємців, які кажуть, що їм легше навчити молодих спеціалістів із нуля на своїх курсах, ніж брати когось із профтехів. Оскільки частина із них досі навчає студентів за застарілими програмами, які не зовсім відповідають новим вимогам підприємств. Тобто вони не реагують гнучко на зміни, у цьому і проблема. Бо профтехи не можуть бути відірваними від роботодавців та практики на підприємствах”, – наголосила депутатка.
Також за її словами, більше часу потрібно приділяти профорієнтації в школах, щоби діти вчилися писати резюме, знайомилися з професіями, вміли працювати над помилками та виправляти їх.
ЯК ПРАЦЮЄ ДУАЛЬНА ОСВІТА В УКРАЇНІ
В Україні також впроваджують дуальне навчання в закладах професійно-технічної освіти. Уперше такий підхід пілотували впродовж 2015–2017 років.
На 2022/2023 навчальний рік за дуальним навчанням працювало 172 заклади освіти, навчалися 10 438 здобувачів освіти за 117 професіями та було залучено 1 003 підприємства й організації.
Найбільший відсоток закладів освіти, що впроваджують дуальне навчання у Львівській (24), Хмельницькій (20) областях, Києві (16), Кіровоградській (12), Вінницькій (11), Дніпропетровській (11) та Закарпатській (8) областях.
Роботодавців заклади профтехосвіти шукають через звернення до профільних спілок роботодавців та сайти компаній. Часом підприємства самі надсилають адресні звернення до закладу.
Київський професійний коледж сфери послуг у 2015 році став одним із перших експериментальних закладів в Україні, у якому починали впроваджувати дуальне навчання, розповіла заступниця директора з навчально-виробничої роботи Ольга Павловська.
Спочатку дуальну освіту розпочали за напрямом “Кухар”. Участь могли взяти учні, які закінчили 11 клас. Навчання тривало 1 рік 6 місяців. Згодом у 2016–2017 роках у коледжі розширили дуальне навчання і за напрямом кухар-кондитер.
“У перший рік ми дуже тісно співпрацювали з роботодавцями: скорочували частку теоретичного матеріалу, додавали нові актуальні теми, обговорювали навчальні програми й враховували побажання підприємств. Як наслідок, нам вдалося підняти частку практичної частини до 73 %”, – розповіла заступниця.
Дуальне навчання в закладі працює в такий спосіб:
на початку семестру учні мають півтора місяця на вичитку теорії;
потім поступово вводять практичну частину два рази на тиждень у майстернях закладу (до двох місяців);
після цього заклад укладає договори з роботодавцями, які беруть здобувачів освіти на роботу. Їх зараховують на штатні місця, а під час роботи їх також контролює один із працівників-майстрів виробничого навчання коледжу. Загалом студенти працюють 36 годин на тиждень;
через п’ять місяців такого навчання здобувачі освіти складають поетапний кваліфікаційний іспит, наприклад, після I семестру можуть отримати кваліфікацію “Кухар третього розряду”. З кожним семестром ця кваліфікація підвищується, а частка роботи на підприємстві збільшується.
“Перед самими іспитам ми також надаємо учням теоретичні консультації, коригуємо їхню роботу, разом розвʼязуємо проблеми на виробництві, коли, наприклад, не все вдається. І потім уже на іспиті наші працівники й представники підприємств оцінюють студентів. Можу сказати, що з введенням більшої частини практики на підприємстві, вони швидше опановують професійні навички й нерідко на іспиті демонструють набагато вищі результати, ніж потрібно для певного розряду”, – додала Ольга.
Уся робота студентів на підприємствах оплачується відповідно до укладеного договору. Згідно із законодавством, 50 % зароблених коштів перераховується на розвиток матеріально-технічної бази закладу освіти. У середньому без вирахувань студенти за напрямами “Кухар-майстер ресторанного обслуговування” і “Кухар-кондитер” можуть заробляти від 6 до 13 тисяч гривень на місяць.
“Та загалом із впровадженням дуального навчання, у нас зріс відсоток працевлаштованих випускників. 99 % студентів залишаються працювати на підприємствах і після завершення навчання. Усе тому, що роботодавці активно з нами співпрацюють, беруть участь у розробленні планів, сучасних програм для ринку праці, проводять мотиваційні зустрічі з учнями тощо. І на виході вони отримують дійсно сучасних кваліфікованих фахівців, які відповідають усім вимогам підприємства й не потрібно витрачати час на їхнє перенавчання”, – додала заступниця.
У Міжрегіональному вищому професійному училищі автомобільного транспорту та будівництва у Львові, дуальне навчання почали впроваджувати ще п’ять років тому в групах, які навчаються на базі повної загальної середньої освіти (після 11 класу). Наразі в закладі 40 % студентів навчається за цією формою освіти.
Директор закладу Назар Закаль зауважив, що саме для учнів після 11-го класу легше організувати більш вільний розклад, який відповідає вимогам дуальної освіти. Натомість учні після 9-их класів ще мають вивчати шкільні предмети, яких чимало, тому й важко зробити розподіл теорії та практики за принципом 70/30.
“Після 11 класу студенти вивчають лише предмети спеціалізації, мають виробниче навчання та практику. Зараз дуальну освіту ми ввели на двох напрямах: інтегрований – “Слюсар із ремонту колісних транспортних засобів та електрозварювальник ручного зварювання” та “Електрозварювальник ручного зварювання”. На першому напрямі студенти навчаються 1 рік і 8 місяців, на другому – 1 рік і 4 місяці. Упродовж навчання вони набувають розряди, а наприкінці курсу складають поетапну атестацію”, – додав директор.
Як і в попередньому закладі, на початку семестру тут теж перші 2–3 місяці проводять лише теоретичне навчання. Потім поступово впроваджують два дні теорії та три дні практики на підприємствах.
“Наразі ми співпрацюємо з вісьмома підприємствами. Роботодавці беруть участь у розробці навчального плану, діляться, як учні проходять практику, що їм вдається, а що ні. Тобто це постійна комунікація і сам процес навчання досить гнучкий, адже вимоги постійно змінюються і ми маємо на них реагувати, якщо хочемо отримати висококваліфікованих та сучасних фахівців”, – розповів Назар Закаль.
Під час роботи на підприємствах здобувачі освіти закладу можуть отримувати 6 000–7 000 гривень з усіма вирахуваннями на приватних підприємствах і приблизно 3 000 гривень на державних.
За словами директора, після закінчення навчання в студентів є кілька шляхів:
залишатись і далі працювати на тому ж підприємстві або шукати інше місце роботи;
продовжити навчання на фахового молодшого бакалавра;
вступати до вишів.
ПЕРЕВАГИ, НЕДОЛІКИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ
Отже, до переваг дуальної форми навчання належить
підвищення якості освіти,
зниження безробіття,
покращення зв’язку з ринком праці, що дає змогу підтримувати актуальність навчання і відповідати вимогам ринку,
стимулювання економічного розвитку.
Водночас крім переваг дуальної освіти, співрозмовники зазначили й кілька недоліків:
складніше працевлаштувати учнів, які закінчили 9-ті класи, бо роботодавці надають перевагу повнолітнім робітникам;
з початком повномасштабного вторгнення зменшилася кількість підприємств, які стабільно функціонують. Є випадки, коли підприємство просто припиняло роботу і студентам потрібно було шукати інше місце для практики під час навчання;
деякі великі підприємства не хочуть брати на роботу студентів. Хоча в МОН зазначають, що для роботодавців дуальна освіта – це можливість розв’язати проблему нестачі робітників.
Тож для того, аби дуальна освіта в українських профтехах удосконалилася, на думку МОН необхідно здійснити низку заходів:
розвивати партнерства з роботодавцями, залучати їх до процесу навчання, встановити ефективний діалог та співпрацю між закладами освіти та підприємствами через формування навчальних програм;
надати викладачам та тренерам необхідні навички та знання для здійснення ефективного навчання на дуальній формі (підвищення кваліфікації, тренінги, обмін досвідом із країнами, де дуальна форма навчання вже успішно функціонує);
забезпечити належне фінансування закладів професійно-технічної освіти, щоби вони мали необхідне обладнання, матеріали та засоби навчання;
створити належні умови для практичного навчання, забезпечивши відповідні робочі місця та лабораторії. Зокрема, розвиток партнерства з підприємствами може допомогти в забезпеченні сучасного обладнання та технологій.
Ірина Троян, “Нова українська школа”
