Як вчителі формують позитивне світобачення у дошкільнят та за якими критеріями будуть перевіряти усіх учителів? Варто знати

«Формування внутрішньої позиції школяра у старших дошкільників»

 

Батьки вважають, що ди­тина готова до школи, якщо вміє чита­ти, писати й рахувати. Та цього замало для успішного оволодіння навчальним матеріалом. Важливо, щоб вона мог­ла мислити і захищати власну думку, розв’язувати проблемні ситуації, взає­модіяти з однолітками та доросли­ми, вміла оцінювати свої можливості та вчинки тощо. Бажання стати учнем, учитися з’являється наприкінці дошкільного віку майже в усіх дітей. Воно пов’язане з тим, що малюк починає усві­домлювати своє становище, яке не відповідає його віковим можливостям. Він уже не задово­лений тими способами наближення до життя дорослих, які дає гра.

Мотиваційна готовність виявляється у настрої дитини, її прагненні, бажанні йти до школи, яке поєднується з тим, як вона уяв­ляє вимоги школи, наскільки готова змінити свою дошкільну, ігрову позицію.

Більшість дітей прагне стати школярами, пов’язуючи це бажання передусім із зовнішні­ми ознаками зміни свого соціального статусу (портфель, форма, власне робоче місце, нові взаємини з людьми тощо).

Однак справжня мотиваційна готовність зумовлюється пізнавальною спрямованістю дошкільника, яка розвивається на основі при­таманної дітям допитливості (бажання опанувати грамоту, читання тощо). Якщо ж пізнавальна активність не сформована, дитину приваблюють різноманітні другорядні мотиви, пов’язані зі сприйняттям школи як місця для розваг, то вона виявляється неспроможною взяти на себе обов’язки учня. Тому основними компонентами мотиваційної підготовки є правильні уявлення про навчання, як важливу й відповідальну діяльність, а також пізнавальний інтерес до довкілля.

Навчальна діяльність відбувається завдяки двом групам мотивів: соціальним — пов’язаним із зовнішньою привабливістю процесу нав­чання (бути першокласником, відвідувати школу, стати кимось у майбутньому тощо) та пізнавальним, пов’язаним безпосередньо із самим змістом і процесом навчання. Саме поєднання цих двох груп мотивів є «внут­рішньою позицією школяра» і вважається кри­терієм готовності до шкільного навчання.

Показники сформованості внутрішньої позиції школяра

ü Відмова від переважання дошкільно-ігро­вого, індивідуально-безпосереднього спо­собу існування.

ü Наявність позитивного ставлення до нав­чально-пізнавальної діяльності.

ü Встановлення нового типу стосунків з до­рослим як з учителем, носієм та трансля­тором знань.

Першокласники ще не дуже добре усвідомлюють, навіщо потрібно вчитися. Спочатку їх цікавить зовнішня приваб­ливість навчання: шкільна атрибутика, зміна соціального статусу тощо.

На момент приходу до школи у шестирічок переважають широкі соціальні мотиви, дуже різні за змістом і формою — від зміни соціального статусу, певного престижу, потреби у спіл­куванні до запобігання невдачам. Ці мотиви здебільшого формуються під впливом оточен­ня: родини, однолітків, дошкільного закладу. Пізнавальні мотиви, спрямовані на отримання нових знань, що випливають із потреби у ро­зумовій діяльності, а також пов’язані із задоволенням природної допитливості, посідають незначне місце. На формування пізнавальних мотивів значною мірою впливає готовність ді­тей систематично докладати зусилля, бажання отримати нові знання, самостійно працювати.

У багатьох дітей не скла­дається об’єктивне уявлення про школу: воно або надто ідеалізується, неадекватно опти­містичне, або надто негативне: школа викликає побоювання (як щось чуже, тривожне, небезпечне).

Велику роль у становленні мотивації до нав­чання відіграють і рідні дитини. Якщо вони ляка­ють її: «Підеш до школи — побачиш, що це таке» (формується страх перед невідомим), «Скоро будеш учитися у школі, там побачиш, який ти ро­зумний» (невпевнені у розумових здібностях дитини) — занижують дитячу самооцінку, формують зневіру в свої сили, то вже через певний час мотивація просто щезне.

Як зробити так, щоб дитина із задоволен­ням пішла в школу?

1. Дати дітям поняття, що таке школа, пере­рва, урок, дзвінок.

2. Грати разом із дитиною в школу.

3. Читати малюку літературу про шкільне життя.

4. Розповідати маляті про школу, про свій позитивний дитячий шкільний досвід.

5. Заздалегідь познайомити дитину зі шко­лою, вчителькою та майбутніми однокласни­ками.

Сам факт вступу до шко­ли змінює суспільне становище дитини — у неї з’являються обов’язки, своє шкільне життя. Змі­нюється її статус і в сімейному оточенні: вона має право на робоче місце в кімнаті, на необ­хідний для занять час, на розваги й відпочинок. Саме це й підносить дитину у власних очах, зміцнює значущість навчання. Батьки мають знати, що мотиваційна готовність до навчання у школі виявляється у прагненні дитини до нав­чання, бажанні бути школярем, у достатньо високому рівні пізнавальної діяльності і мислительних операцій; в володінні елементами навчальної діяльності; у певному рівні соціаль­ного розвитку.

Усе це забезпечує психологічні передумо­ви для включення дитини в колектив класу, свідомого, активного засвоєння навчального матеріалу, виконання різноманітних шкільних обов’язків. Свідченням мотиваційної готовності є наявність у дитини бажання йти до школи і вчитися, сформованість позиції майбутньогошколяра. Якщо в дитини сформувалися адек­ватні уявлення про школу, вимоги до нової поведінки, вона не відчуватиме труднощів у прийнятті нової позиції, легко засвоюватиме норми і правила навчальної діяльності та по­ведінки у класі, взаємини з учителем і школя­рами. І через певний час дитина із задоволенням, піднесенням, упевненістю йтиме до шко­ли, знаючи, що вона — розумний, та успішний учень, що в неї, якщо не сьогодні, то завтра, обов’язково все вийде. Тому до школи вона йде для того, аби навчитися чогось нового, цікаво­го, а потім обов’язково поділитися з рідними, розповісти друзям, навчити їх того, чого сама ще вчора не знала.

Батькам слід пам’ятати, що не кожна дитина може успішно навчатися в школі. Шлях розвит­ку кожної дитини індивідуальний. Хтось по­чинає ходити раніше, ніж інші, але потім довго не говорить, хтось, навпаки, не вміє усміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам’ятовує букви.

Відомо, що готовність дитини до школи за­лежить від багатьох чинників і людей, які беруть безпосередню участь у вихованні, але насампе­ред від батьків.

Виховувати дитину — велике мистецтво, тому що сам процес виховання — це безперервна робота серця, розуму і волі батьків.

Створення позитивного ставлення до школи у дошкільника

Найкраще розпочати підготовку до школи з ігор, під час яких дитина набуває нових знань умінь і навичок, а також розвиває свої здібності. Мова ігор дуже добре зрозуміла дитині, оскільки на цьому етапі вона засвоює культуру саме таким чином.
Прагніть не створювати у дитини враження, що заняття та ігри з нею є сенсом вашого життя, тому грайтеся з малюком, наприклад, під час приготування вечері на кухні («Чого не стало?», «Що змінилося?», «Назви всі предмети на столі одним словом», «Чому одні продукти кладемо в першу шафу, а інші – у другу?» тощо), по дорозі в дитячий садок, у машині, в автобусі («Слова-міста», «Назви одним словом», «Я знаю п ять назв квітів, посуду, меблів…» тощо).
Заняття вимагають систематичності: 10-15 хвилин щодня дадуть кращий результат, аніж година-дві у вихідні.
Не забувайте оцінювати успіхи дитини, а при невдачах підбадьорюйте її дії словами: «Давай спробуємо разом, я впевнена, все вийде», «Якби ти зробив так (показ, по­яснення), то було б іще краще».
Діти емоційно чуйні, тому якщо вам не хочеться гратися в якусь гру, або ви погано почуваєтеся, то краще відкласти заняття. З поганим настроєм, через силу не грайтеся з ди­тиною. Ігрове спілкування має бути цікавим і для неї, і для вас.
Сходіть із дитиною у школу, де вона вчитиметься, покажіть їй, де роздягальня, їдальня, туалет.
Розповідайте дитині про розпорядок дня у школі, про те, чим займаються діти під час уроку, в яких випадках можна звернутися до вчителя.
Поділіться власним досвідом шкільного життя, звичайно, якщо він позитивний («Коли я вперше прийшов у школу, я теж не знав, а потім учителька нам показала, розповіла»), розкажіть про смішний випадок на уроці.
Читайте розповіді про школу, школярів, учителів.
10. Прагніть створити у дитини адекватне, об’єктивне уявлення про школу і навчання, не ідеалізуючи, але й не залякуючи майбутнього учня. Адже відоме перестає бути не­зрозумілим, таким, що турбує і лякає!

 

Підготовка руки дошкільника до письма

Вона включає в себе:
розфарбовування картинок в книжках-розмальовках;
малювання різними матеріалами (ручкою, крейдою, кольоровими олівцями, фарбами тощо);
ліплення з пластиліну, глини, солоного тіста;
робота з відривний аплікацією;
вирізання ножицями;
ігри з мозаїкою і пазлами;
заняття з конструктором;
ігри зі шнурівками, кнопками, ґудзиками;
нанизування намиста;
викладання букв і різних зображень за допомогою природних матеріалів, крупи, гудзиків тощо

Дуже важливо навчити дитину з самого початку занять, правильно сидіти і тримати ручку.А для того щоб підготовка до письма дошкільнят була успішною і ефективною, треба проводити їх регулярно і систематично. Також не забувайте враховувати індивідуальні особливості дитини. Для кожного малюка потрібно знайти свій похід. Комусь підійдуть заняття з мамою, а кому-то краще піти в підготовчу групу.Підготовка дошкільнят до школи включає не тільки розвиток інтелекту, але і певну фізичну підготовку. Змінюється уклад життя і великі навантаження можуть стати великим стресом для всіх систем організму дитини. Якщо фізична підготовка дошкільнят була недостатньою – на тлі перевтоми можуть проявитися хвороби.Як можна зміцнити здоров’я дитини?Насамперед, постарайтесь забезпечити дитині повноцінне харчування. Потім привчіть щодня займатися фізичною культурою, наприклад, проводити вранці зарядку. Особливо добре, якщо заняття будуть проходити на свіжому повітрі. Загартовуйте організм малюка. Дотримання цих простих правил допоможе підтримувати у дитини бадьорий і активний стан.

На перших порах у малюка будуть з’являтися певні труднощі. Частіше говоріть дитині, що все у нього вийде, треба лише прагнути, і що ви завжди будете поруч. А якщо щось не вдається зараз – то неодмінно вийде потім! Крок за кроком, дитина отримає нові навички і впевненість у своїх силах.Підготовка до школи для дошкільнят – це тривалий творчий процес. Головне, щоб заняття приносили дитині не нудьгу і перевтома, а радість і новий досвід. І тоді навчання в першому класі не стане важким випробуванням для всієї родини, а радісною подією.

Джерело.