Людина з великої літери через героїзм, силу, відвагу своєї душі справилась з великим горем та у потоці світла полетіла визволяти Батьківщину!
Вчителька поховала двох синів і стала військовослужбовицею: Герої серед нас
Освітянка втратила двох синів-військовослужбовців, тож пізніше сама вирішила стати на захист України від російських окупантів.
Обидва сини Людмили Гульцо були десантниками. Старший Іван помер через хворобу, молодший Артем через два роки загинув у Верхньоторецькому на Донеччині у 2017-му. Обидва сини померли у віці 24 роки. Відтоді пані Людмила думала про те, аби піти їхнім шляхом.
Мої сини пішли служити, були військовослужбовцями, а потім сталася трагедія, тому я вирішила піти їхніми стопами і спробувала стати військовослужбовицею, — розповідає жінка, яка 1,5 року тому змінила вчителювання на службу у Сумському прикордонному загоні.
Минуло майже шість років після загибелі молодшого сина, і лише тоді пані Людмила дізналася про обставини його загибелі.
Він йшов першим у групі розвідки, коли натрапив на ворожу розтяжку. З відірваними вибухом ногами зміг по рації попросити про допомогу. Завдяки йому ще двоє побратимів сина врятувались, — розповідає мати Героя.
У цивільному житті Людмила Гульцо має 30-річний стаж учителя фізкультури у Дружбівській школі на Сумщині. Саме робота у школі, говорить жінка, допомогла витримати втрату власних дітей.
Якщо заходиш до школи, шкільний колектив, діти — це інше життя, там забуваєш про все. Зараз мої учні часто проїжджають повз. Ось дзюдоїсти їхали на змагання у Суми. Вони мною пишаються, — ділиться спогадами і враженнями пані Людмила.
Торік Дружбівська міська рада вручила Людмилі Гульцо «Орден матері». Жінка, син якої про участь у захисті від російської нечисті говорив: “А хто, як не я?”, зізнається, що це для неї значуща нагорода.
Я пишаюся своїми синами, що змогла їх виховати патріотами нашої Батьківщини, що вони не сховалися, а пішли воювати і захищати нашу Україну, — говорить військовослужбовиця.
За словами пані Людмили, нині потрібно нести службу, захищати та звільняти від російських окупантів Україну, а після перемоги жінка мріє про відпочинок і зустріч зі своїми онуками та друзями.
Усе, що в моєму житті залишилося, — це мої онуки і моя мама, — зізнається Людмила Гульцо.
