Все більше батьків помічають, спілкуючись з своїм чадом, що шкільна програма та навантаження, яке лягає на дитину від початку шкільного життя не дає можливості реалізуватись дитині та її талантам.
Дошкільнят можна зрівняти з різнобарвним метеликом, який пізнає світ, всім інтересується, відкриває та розвиває свої Богом дані таланти, увійшовши в шкільне життя, дитина сповнена ентузіазму, захоплення, прекрасними очікуваннями. Але сівши за шкільну парту з роками дитина все більше починає розуміти, що не все так радісно, легко як уявлялось на початку.
Замість розвитку талантів, дітям задають безліч домашніх завдань на які часу не завжди вистачає, постійна втома, несхвалення вчителів призводить до небажання вчитись та відвідувати школу. Замість заохочення до навчання, деякі вчителі критикують за незнання, за невивчений матеріал. Дітей поділяють на відмінників та двійочників, які нічого не можуть. Але насправді в таких дітей, які не супер в навчанні є інші таланти, які школа не здатна відкрити та показати напрямок для розвитку таких дітей і вони втрачають віру в себе та свої можливості.
Подумайте, чому закінчуючи школу, багато дітей не здатні визначитись в виборі майбутньої професії? Адже школа має на 100 процентів відкрити можливості кожної дитини та скриті і явні таланти, а все відбувається навпаки. Дитину, яка закінчила школу, можна зрівняти з метеликом у якого обрізані крила. Система вбиває наших дітей, роблячи їх рабами тої ж системи.
Близько 90% школярів, яких виховують сучасні навчальні заклади, швидше нагадують бездумних роботів для роботи на виробництвах. Адже саме для цього і створювалась 200 років тому система освіти, яка використовується і в наш час. Діти за своєю природою активні й життєрадісні, вони люблять бігати, стрибати, долучатися до різних забав. Натомість їх примусово садять за шкільну парту, обмежують будь-який прояв емоцій та еволюцію, не лише інтелектуальну і моральну, а ще й фізичну.
У чому ж полягають причини того, що школа замість розвитку дитини, вбиває її природні таланти?
1.Вислів «на помилках вчаться» недаремно такий популярний. Науковці довели, що діти вчаться краще тоді, коли помиляються і мають змогу розібратися у своїх помилках. Натомість шкільні правила карають дітей за найменші похибки, неправильні відповіді. З часом у школярів виробляється страх перед поганою оцінкою чи викликом батьків до школи. Як результат — у дорослому житті людина боїться почати щось нове і помилитися.
2.Більшість шкільних завдань передбачає лише два варіанти відповідей: правильний або неправильний. Насправді ж багато задач можна розв’язати великою кількістю способів. Маючи більше ніж два варіанти відповіді, дитина не бачитиме світ пласким, а зрозуміє, що у будь-якому випадку можна знайти кілька шляхів вирішення проблеми.
3.Навчальний процес дуже обмежений у часі. Колись давні філософи відводили своїх учнів на природу, наприклад, до річки, давали їм тему для роздумів, а ті могли кілька днів вести дискусію та шукати рішення. Сьогодні ж дітям дають кілька хвилин на розв’язання задачі, та ще і з детальним її описом. Як результат, діти просто не мають часу думати, а починають робити усе механічно.
4.Більшість сучасних учнів та студентів так сильно ненавидять систему освіти, що після отримання диплому назавжди відрікаються від бажання щось вивчати. А це, відповідно, притуплює вміння щось пізнавати і у дорослому житті.
5.У школі все прив’язане до навчальної програми. Але в період, коли все розвивається, колишні знання втрачають актуальність. Тому головне, чому повинна вчити школа — розвиватися самостійно. На жаль, сучасні школи не дають і найменшого поняття, як це робити.
