Заповнення двох журналів, звіти, підготовка до олімпіад та ведення сайту школи: що вчителі мають робити, а що – ні

Заповнення двох журналів, звіти, підготовка до олімпіад та ведення сайту школи: розʼяснення про те, що вчителі мають робити додатково, а що – ні

Нещодавно “Нова українська школа” провела опитування серед вчителів щодо їхньої додаткової зайнятості та запитала, у чому вони потребують розвантаження.

Найчастіше педагоги називали велику кількість паперової роботи, написання звітів, заповнення паперового та електронного журналу одночасно, підготовка учнів до участі в конкурсах, фотозвіти зі шкільних подій тощо. Вчителі кажуть, що ця додаткова зайнятість не завжди оплачується і часто забирає весь вільний час після роботи.

За результатами опитування “Нова українська школа” створила своєрідний рейтинг найчастіше згадуваних додаткових завдань вчителів, та дізналася в юриста, що із цього вимагає законодавство, а від чого можна відмовитися.

Володимир Божинський, юрист, науковий співробітник аналітичного центру “ОсвітАналітика” Університету Грінченка, надав рекомендації, як педагогам розв’язувати питання із бюрократизацією в школах.

У новому розʼясненні читайте:

• яку роботу в школі вчителі виконують додатково, крім проведення уроків та підготовки до них;
• що насправді мають робити вчителі, а від чого можуть відмовитися;
• скільки часу витрачають вчителі на виконання різних завдань;
• у чому потребують підтримки від МОН та відділів освіти.

ЖУРНАЛИ, ЗВІТИ, КОНКУРСИ, СУБОТНИКИ: ЩО РОБЛЯТЬ ВЧИТЕЛІ ДОДАТКОВО І ЩО ПРО ЦЕ КАЖЕ ЗАКОН
Ми зібрали перелік найпопулярніших відповідей щодо того, яку роботу в школах опитані вчителі виконують додатково. Після кожного пункту додаємо юридичні розʼяснення.

• Найчастіше педагоги вказували одночасне заповнення електронних та паперових журналів.

– Така робота є необґрунтованим і неефективним способом ведення ділової документації. До того ж ця діяльність суперечить законодавству.

По-перше, згідно з пунктом 5 Інструкції з діловодства в закладах загальної середньої освіти, заклади можуть створювати документи тимчасового (до 10 років включно) строку зберігання лише в електронній формі за умови наявності відповідного технічного забезпечення з урахуванням вимог законодавства України та цієї Інструкції.

По-друге, відповідно до пункту 6 Інструкції з ведення ділової документації в закладах загальної середньої освіти в електронній формі на підставі даних ділової документації закладу освіти, що вносяться та обробляються в електронних освітніх інформаційних системах (ОІС), створюються та/або ведуться в електронній формі, зокрема, класні журнали для 1–4 класів та 5–11 (12) класів. Розділ II цієї Інструкції визначає, що електронний класний журнал є документом ділової документації закладу освіти, що ведеться в електронній формі й у разі потреби, електронний класний журнал та інші документи генеруються засобами ОІС у формі електронного документа шляхом вивантаження даних у форматах pdf, csv, xlsx або іншому зчитуваному форматі на вибір особи, яка зробила до системи запит щодо вивантаження.

• На другому місці – “зайва паперова робота”: як приклад, вчителі називали написання різних звітів (про виховну роботу, про самоосвіту, посеместрові звіти внутрішньої системи оцінювання, річний звіт із методичної роботи тощо) та збір даних до них, написання характеристик, протоколів із педрад, інструктажі (наприклад, з “Безпеки життєдіяльності та охорони праці”), заповнення особових справ учнів, ведення журналів спостереження та безпеки життєдіяльності, написання конспектів уроків, щотижневі виховні заходи на перервах або після всіх уроків, подання конспектів виховних заходів тощо.

– Тут зібралася різношерста “компанія” зі звітів, форм для заповнення та іншої документації, підставами для створення якої є як норми законодавства, так і зовнішні документи рекомендаційного характеру (необов’язкові до виконання) або внутрішні документи закладу освіти, формування та затвердження яких є завданням керівника та педагогічної ради закладу.

Візьмемо, наприклад, звіт із виховної роботи. Сама виховна робота в закладі проводиться, бо це невіддільна складова освітнього процесу. Формальною підставою для створення звітів про неї є річний план роботи закладу (а іноді це річний план виховної роботи), до якого включається перелік заходів і, традиційно, звіт про їх проведення, бо, напевно, це “найкращий” спосіб контролю, зважаючи на принцип “немає звіту – не було роботи”. Так і виходить, що річний план як документ схвалює педагогічна рада і вводить у дію керівник закладу, а потім педагогічні працівники, які брали участь у його схваленні, його ж і виконують.

На відміну від згаданого вище й подібних тому звітів, звіт про самоосвіту прямо передбачено пунктом 25 Порядку підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників, але й там є умова: звіт подається в разі підвищення кваліфікації через інформальну освіту (самоосвіту), замість документа про підвищення кваліфікації.

Розібрати кожен звіт чи іншу “паперову діяльність” на предмет “яка підстава для його створення чи проведення” необхідно кожному колективу педагогічних працівників та почати “дебюрократизацію” із себе – там, де для цього є повноваження в педагогічної ради та керівника закладу.

Звісно, скасовувати звіти й види діяльності, що передбачені законодавством, не в повноваженнях закладу чи місцевого органу управління у сфері освіти, але подавати відповідні пропозиції до уповноважених на це органів ніхто не забороняє.

• На третьому місці за кількістю згадок була перевірка учнівських зошитів, лабораторних та практичних робіт.

– Згідно із частиною третьою статті 24 Закону України “Про повну загальну середню освіту” педагогічна діяльність вчителя включає окремі види педагогічної діяльності, за які встановлюються доплати в певному співвідношенні до тарифної ставки. Зокрема, перевірка навчальних робіт учнів – 10–20 %, що охоплює і зошити, і лабораторні та практичні роботи.

Як бачимо, про щоденники тут не йдеться і чим передбачено обов’язок їх перевіряти, треба розібратися. Це може бути передбачено посадовою інструкцією педагогічного працівника чи чимось подібним, що випадково потрапило до освітньої програми закладу, виконання якої є обов’язком для всіх педагогічних працівників. Або це знову річний план роботи школи, де, як захід, іноді зазначають “проведення перевірки та аналізу стану ведення учнівських щоденників”. Тому відповідь на питання про “обовʼязковість” перевірки щоденників вчителем варто шукати в згаданих вище внутрішніх документах закладу освіти.

• Також вчителі часто згадували організацію чи підготовку учнів до участі в різних конкурсах, олімпіадах, МАН, предметних тижнях та довезення учнів до відповідних місць проведення тощо. Були й згадки, що інформацію про заходи надсилають із поміткою “До виконання” місцеві відділи освіти, хоча ці заходи не входять до річного плану роботи школи. Водночас місцеві управління освіти та адміністрації часто вимагають від вчителів обов’язкових фото- та відеозвітів із проведених подій.

– Базовим нормативно-правовим актом для проведення згаданих вище конкурсів, олімпіад та конкурсів-захистів науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН є Положення про Всеукраїнські учнівські олімпіади, турніри, конкурси з навчальних предметів, конкурси-захисти науково-дослідницьких робіт, олімпіади зі спеціальних дисциплін та конкурси фахової майстерності.

Саме на його виконання видається ціла низка організаційних наказів та листів на всіх рівнях – від МОН до закладу освіти. Напевно, саме через їхню кількість, що накладається на довгу попередню історію проведення всіх цих заходів змагального характеру, а також бажання педагогічних працівників продемонструвати та довести свою фахову майстерність, забувається головний принцип їхнього проведення – добровільність участі з боку здобувачів освіти.

Звісно, без стартового етапу на рівні закладу не буде наступних етапів і кандидатів для участі в Міжнародних олімпіадах, конкурсах і турнірах, що взагалі уявити складно, бо:

• по-перше, це вже не тільки змагання учнів, а ще й боротьба за престиж на рівні закладів, громад, районів та областей, міста Київ та в цілому України на міжнародній арені;
• по-друге, є фінансова мотивація у вигляді премій Президента України для переможців всеукраїнських і міжнародних учнівських олімпіад із навчальних предметів.

Згадані “предметні тижні” – це зовсім інша історія, бо питання їхнього проведення як заходів, що, як правило, закінчується звітом вчителів, відповідальних за проведення, це питання винятково внутрішнє, що вирішується педагогічною радою та керівником закладу.

Так звані доведені “згори” до закладу заходи з поміткою “До виконання” – це традиційне ігнорування його академічної та управлінської автономії, а також можливе порушення частини шостої статті 54 Закону України “Про освіту”.

Єдине, що можна порадити щодо того, що робити з такими речами – це зробити їх предметом колегіального розгляду педагогічної ради, бо, скоріше за все, це питання річного плану діяльності або навіть можливих змін до освітньої програми закладу. Цілком ймовірно, що, зважаючи на безпекову ситуацію, відсутність належного ресурсного забезпечення або інші об’єктивні обставини, педагогічна рада ухвалить рішення про недоцільність участі здобувачів освіти, педагогічних працівників закладу в цих заходах, а інформацію про них “взяти до відома для врахування в роботі”.

• Не менше часу, за словами вчителів, вони приділяють роботі з їхніми учнями, які вчаться за кордоном. Наприклад, укладають плани, графіки консультацій та проведення контрольних робіт, які відбуваються здебільшого після уроків, бо вчителі мають підлаштуватися під учнів та їхнє навчання в місцевих закордонних школах. Також деякі з опитаних вчителів розробляють завдання для учнів на сімейній та екстернатній формі навчання.

– Усі рішення щодо навчання здобувачів освіти, які вчаться за кордоном, ухвалюють батьки або інші законні представники. Вони можуть обирати між різними формами та комбінаціями формальної та неформальної освіти як в Україні, так і в країні перебування.

Це створює додаткове навантаження на вчителів, що не завжди охоплюється поточною системою оплати праці, визначеною наразі статтею 24 Закону України “Про повну загальну середню освіту” та базовими підзаконними нормативно-правовими актами такими як постанови Кабінету Міністрів України № 1298 “Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери”, № 373 “Про встановлення надбавки педагогічним працівникам закладів” та № 1391 “Деякі питання встановлення підвищень посадових окладів (ставок заробітної плати) та доплат за окремі види педагогічної діяльності в державних і комунальних закладах та установах освіти”, а також Інструкцією про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти.

Звісно, і в поточній системі є можливості підвищення заробітної плати педагогічним працівникам. Як правило, це або збільшення кількості педагогічного навантаження, що напряму залежить від кількості класів, або встановлення різного виду надбавок і доплат, що законодавством визначаються у фіксованому вигляді чи певними граничними розмірами. Спільним для встановлення конкретних розмірів згаданих вище надбавок і доплат є те, що вони обмежені фондом оплати праці закладу і його керівнику при їхньому встановленні доводиться “гратися” з відсотками.

Варто згадати, що засновник закладу освіти та/або заклад освіти має право встановлювати додаткові види та розміри доплат, підвищення окладів коштом власних надходжень, збільшуючи фонд оплати праці, але в цій ситуації вже засновник “балансує” між доведеною освітньою субвенцією і власними надходженнями.

Так само фонд оплати праці впливає і на створення додаткових класів із дистанційною формою здобуття освіти, що передбачені частиною першою статті 12 Закону України “Про повну загальну середню освіту” та Положенням про дистанційну форму здобуття повної загальної середньої освіти.

• Постійні наради та педради, участь у шкільних методичних об’єднаннях та написання для них звітів, доповідей, протоколів, плану роботи тощо.

– Якщо коротко, то відповідно до статті 40 Закону України “Про повну загальну середню освіту” всі педагогічні працівники зобов’язані брати участь у засіданнях педагогічної ради.

Що стосується постійних нарад, роботи методичних об’єднань, то тут варто нагадати про накази МОН України, назва яких говорить сама за себе:

• наказ № 648 “Щодо припинення практики створення та вимагання від дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних та позашкільних навчальних закладів документації та звітності, не передбаченої законодавством України”;
• наказ № 1593 “Про результати дослідження “Діти й папери; як досягти балансу в школі”.
• Деякі з вчителів, як додаткову роботу, вказували ведення шкільного сайту, соціальних мереж закладу освіти, обслуговування ПК учнів і вчителів (нерідко, навіть у вихідні, коли відбуваються онлайн-олімпіади та конкурси).

– Відповідна діяльність цілком підпадає під дію постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2021 р. № 1391 “Деякі питання встановлення підвищень посадових окладів (ставок заробітної плати) та доплат за окремі види педагогічної діяльності в державних і комунальних закладах та установах освіти”, згідно з якою за такі види встановлюються доплати у відсотках посадового окладу (ставки заробітної плати):

• вчителям, викладачам та іншим працівникам, на яких покладено обслуговування комп’ютерної техніки, у закладах освіти, у яких створені кабінети інформатики – 10–15 %;
• вчителям, викладачам та іншим працівникам у закладах освіти, які відповідають за ведення діловодства, бухгалтерського обліку, вебсайту – 10 %.

Відповідно до ст. 72 Кодексу законів про працю України (КЗпП) робота у вихідний день може компенсуватися за згодою сторін наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі в подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами ст. 107 КЗпП.

Водночас виходячи з норм частини шостої ст. 6 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” не застосовується ст. 71 КЗпП щодо заборони роботи у вихідні дні. Відповідно й не застосовуються способи компенсації за роботу у вихідний день, передбачені ст. 72 КЗпП. Оплата праці у вихідний день здійснюється за фактично виконану роботу, яку, зважаючи на специфіку оплати праці вчителя, обчислити та нарахувати доволі непросто.

• Деякі з вчителів, як додаткову роботу, зазначали обслуговування систем відеонагляду в школах, чергування в школі на перервах, на поверсі чи в їдальні. Також деякі вчителі зазначали, що вони збирають гроші з учнів на харчування, а хтось із вчителів самотужки робить ремонт у навчальному кабінеті. Дехто бере участь у суботниках.

– Це теж “збірна” з різних видів діяльності, але які вже за своїм змістом дуже мало нагадують педагогічну діяльність.

Ключовими є вже згадані частини перша і друга статті 24 Закону України “Про повну загальну середню освіту” та частина шоста статті 54 Закону України “Про освіту”, які в поєднаному та скороченому вигляді визначають, що:

• робочий час вчителя включає педагогічну діяльність, передбачену посадовою інструкцією;
• посадова інструкція має визначати конкретний перелік посадових обов’язків вчителя та затверджується директором закладу освіти відповідно до вимог законодавства;
• органи управління у сфері освіти, директор закладу не мають права вимагати від педагогічних працівників виконання роботи, не передбаченої посадовою інструкцією;
• відволікання вчителів від виконання професійних обов’язків не допускається, крім випадків, передбачених законодавством.

Тут варто пояснити, що письмовий трудовий договір між закладом і вчителем на практиці часто не застосовується, але якщо він був би укладений, то все одно не міг би вийти за вказані вище межі. Як і директор закладу при складанні посадової інструкції.
СКІЛЬКИ ЧАСУ ВЧИТЕЛІ ВИТРАЧАЮТЬ НА ДОДАТКОВІ ЗАВДАННЯ ТА ЯКОЇ ПІДТРИМКИ ПОТРЕБУЮТЬ
За результатами опитування, вчителі розповіли, що на всі ці зайнятості вони витрачають майже весь свій вільний час (під час перерв або після роботи). Наприклад, за даними деяких опитаних вчителів:

• на заповнення паперового та електронного журналу вони витрачають 30–60 хвилин на день;
• перевірка робіт та зошитів займає 30–90 хвилин на день;
• написання звітів та збір інформації для них – 2–3 год на тиждень;
• підготовка до олімпіад – 2–3 год на день протягом 2–3 тижнів до олімпіади. Супровід учнів на конкурси чи олімпіади – 6–7 год (залежно, скільки триває подія);
• написання виступів на педраду чи на батьківських зборах займає до 1,5 год раз на місяць;
• перевірити лабораторні чи практичні роботи одного класу – близько години.

“Витрачаю весь свій вільний час після уроків. Не маю вихідних та канікул. Часто працюю до першої чи другої години ночі, бо просто не встигаю написати всі звіти, доповіді, виступи, перевірити зошити тощо”, – йдеться в одній із відповідей.

Загалом опитані вчителі витрачають на цю додаткову зайнятість від 3 до 6 годин на тиждень. Звісно, тривалість залежить і від кількості учнів, і від частини навчального року тощо.

Найчастіше додаткові завдання вчителі виконують на прохання адміністрації чи управління освіти. Деякі з вчителів кажуть, що навіть якщо ця зайнятість не передбачена законодавством, вони не можуть відмовити “добровільно-примусовим” проханням керівництва чи управлінь освіти, адже в певних випадках просто бояться втратити роботу.

Яка допомога з боку МОН, місцевих управлінь освіти розвантажила б вчителів (відповіді з опитування):

• зменшення кількості документації та звітності, зокрема, не вимагати фото- і відеозвітів з усіх проведених заходів;
• створення єдиної цифрової бази учнів та вчителів, щоб уся необхідна інформація була в одному місці, як-от різні довідки, табелі, особові справи тощо;
• “освітній заклад повинен працювати згідно з річним планом роботи, який затверджено на педраді, натомість відчуваємо перевантаження від надмірної кількості зовнішньої інформації, на виконання вимог якої йде багато часу”;
• зменшити кількість листів від управлінь освіти із грифом “Терміново”. Деякі з вчителів відчувають, що місцеві управління освіти просто перекладають свою відповідальність за звітність на вчителів;
• проводити конкурси та олімпіади за бажанням учнів, а не за примусом. Оплачувати роботу у вихідні, коли вчителі довозять дітей на районні чи обласні олімпіади, працюють у журі;
• запровадити посаду системного адміністратора для обслуговування кабінетів інформатики, ПК вчителів та учнів, систем відеонагляду та інших технічних питань у школі;
• забезпечити технічними засобами та дидактичними матеріалами;
• також деякі з вчителів відчувають потребу в групових заняттях педагогічного колективу з психологами. На їхню думку, це допомогло б зняти напругу в колективі, відчути рівновагу та уникнути вигорання і стресу тощо.

Володимир Божинський, науковий співробітник Аналітичного центру “ОсвітАналітика” Київського університету імені Бориса Грінченка, спеціально для “Нової української школи”

Ірина Троян, “Нова українська школа”

Джерело.