Чекають на повітряну тривогу, щоб не було уроку: як змінилося ставлення учнів до сирен і що із цим робити
За час повномасштабної війни українські учні та вчителі змушені були пристосовуватися до навчання в умовах повітряних тривог, вибухів, відключень світла тощо.
У деяких випадках, особливо в тилових областях, психіка дітей настільки адаптувалася до сирен, що деякі з них почали сприймати сигнал повітряної тривоги як можливість пропустити уроки. Часом, коли лунає сирена, діти йдуть блукати містом чи селом, що є вкрай небезпечним.
Також трапляються випадки, коли батьки забирають дітей зі шкільних укриттів попри заборони. Однак це не означає, що місце, у яке вони відведуть дитину, буде більш безпечним.
У статті читайте:
- повітряна тривога = закінчення уроків: чи нормальним є таке сприйняття;
- як пояснювати учням, що сирени – це час подбати про свою безпеку;
- чим зацікавити дітей різного віку в шкільних укриттях;
- чи віддають дітей батькам під час повітряних тривог;
- як вчителям пояснити батькам, що дитині в укритті буде безпечніше;
- як поведінка дорослих під час повітряної тривоги впливає на сприйняття дітей.
ЗВИКАННЯ ДІТЕЙ ДО ТРИВОГ: ЧИ НОРМА І ЩО ПРО ЦЕ КАЖУТЬ У ШКОЛАХ
Звикання до повітряних тривог – це нормальне явище, адже психіка не може постійно бути на піку страху, тривог та переживань. Тому в такий спосіб вона адаптується, розповіла Наталія Подоляк, сімейно-дитяча психотерапевтка, тренерка програми “Діти і війна. Техніки зцілення”.
“Ще навесні 2022 року під час моїх розмов із дітьми вони зазначали, що найбільше їх дестабілізує саме повітряна тривога, звуки сирени. Та вже зараз дехто з дітей сприймає сирену, як можливість пропустити урок чи якусь контрольну, адже тоді освітній процес призупиняється і всі спускаються в укриття. Таке ставлення не є поганим, адже це означає, що психіка дітей адаптувалася і їхній психологічний стан у нормі”, – додала психотерапевтка.
Звісно, це не означає, що таке сприйняття варто всіляко підтримувати й толерувати. Дітям треба пояснювати, що повітряні тривоги – це передусім про те, що зараз потрібно подбати про свою безпеку і спуститися в укриття. Водночас не варто залякувати дітей. Сирена має бути для них сигналом пройти в безпечне місце й не має викликати паніку.
Так, упродовж 2022–2023 навчального року відпрацювали механізм роботи в укриттях учні Чернігівської школи № 3. Директорка Олена Яковчук розповіла, що із часом теж почала помічати різні настрої дітей під час повітряних тривог: страх поступово трансформувався в чітке дотримання правил і більш спокійне реагування.
“Звісно, як і в інших школах, у нас є діти, які радіють закінченню уроків під час повітряної тривоги й сприймають її більше як момент паузи, відпочинку. Але це не проблема дітей, а, швидше, проблема самих укриттів. Не в усіх, на жаль, можна продовжувати навчання, тому й діти сприймають цей час як можливість пропустити уроки”, – розповіла директорка.
За її словами, щоби зменшити такі настрої серед учнів, вчителі намагаються зробити час в укритті якомога цікавішим. У Чернігівській школі № 3 є два укриття. Одне має окремі приміщення, у яких у разі тривоги продовжують навчання учні початкової школи. Інше укриття, більше за розміром, закріплене за старшими учнями, однак не має окремих кімнат. Тому далі навчати там, коли за п’ять метрів сидить уже інший клас, вчителі не можуть.
“Хоч ми зробили за допомогою грифельної фарби дошки на стінах та розмістили учнів у шахматному порядку за класами, однаково створюється шум і повноцінно провести урок неможливо”, – зізналась Олена Яковчук.
Щоб зосередити та зацікавити старших учнів, вчителі використовують такі методи:
- на телевізорі транслюють українською відео з TEDx, де фахівці з різних сфер виступають на актуальні теми. Вчителі помітили, що такі відео гарно тримають увагу авдиторії, а тому багато учнів зацікавлено дивляться;
- також деякі з вчителів школи записують власні тематичні подкасти, тож учні надягають навушники й продовжують вчитися.
Нагадаємо, що ГО “Смарт освіта” в співпраці з EDUCO Foundation запустила проєкт “Вчися вухами”, де учні можуть прослухати аудіоуроки з української мови, літератури та історії України для 8–11 класів;
- використовують відеоуроки ВШО, які учні переглядають на своїх гаджетах;
- ще школі за сприяння міжнародної гуманітарної організації Save the Children надали безплатний доступ до фінської навчальної платформи Eduten, де учні 1–6 класів можуть проходити уроки з математики;
- старшокласники також люблять грати в настільні ігри, наприклад, популярною серед підлітків є гра “Антикорупційна мафія”, також у школі є ігри “Моє місто”, “Життєвий капітал” тощо. Хтось читає книжки, хтось грає в шахмати чи шашки.
За словами Олени Яковчук, вчителі самостійно обирають, які із цих інструментів використати для роботи з учнями в укритті. Як правило, перед початком нового навчального тижня, разом з офлайн уроками, педагоги планують і заняття на випадок тривог та перебування в укритті.
“Звісно, я не казатиму, що ми подолали проблему й у нас немає незадіяних учнів в укритті. Є і ті, які просто сидять у телефонах. Але ми не вимагаємо, щоб діти швидко розмістилися в рядочок і продовжували займатися чимось корисним.
Усе ж таки це стрес і для дітей, і для вчителів, тому всім потрібен час. Комусь хочеться зателефонувати до рідних і впевнитися, що все гаразд, комусь – просто поговорити, посміятися тощо. Ми до цього ставимося із розумінням”, – додала директорка.
Сергій Кізіма, директор Чернівецького ліцею № 14, розповів, що підлітків важче змотивувати залишатися в укритті, ніж дітей початкових класів. Останні швидше чують вчителів і їх легше організувати. Тому, щоб хоч якось втримати увагу старшокласників, у шкільному укритті класи розташували так, щоб їм було цікаво спілкуватися одне з одним. Бо, наприклад, учням 5 класу не так цікаво комунікувати з дев’ятикласниками й навпаки.
“У нас є паралелі, де учні мають тісні дружні зв’язки, тож ми вирішили не розділяти їх в укритті. Під час тривоги діти грають у різні настільні ігри, хтось може продовжувати доробляти якесь домашнє завдання. Також ми вмикаємо телемарафон “Єдині новини”, а окремий учнівський Telegram-канал, який веде голова нашого учнівського парламенту, тримає в курсі останніх подій. У такий спосіб нагадуємо дітям, що під час повітряної тривоги треба все ж залишатися в безпечному місці й берегти своє життя”, – додав директор. До сигналу відбою учні не покидають укриття, за цим також стежать чергові вчителі, які стоять на двох входах.
У ліцеї № 11 Звягельської міської ради (Житомирщина) впевнені, що потрібно правильно мотивувати учнів, особливо підлітків, тоді вони не сприйматимуть сигнал тривоги як час прогуляти уроки. Тому в закладі продовжують освітній процес та влаштовують різні цікаві заходи в укритті, яке може вмістити понад 2 000 осіб. Саме приміщення перегородили в такий спосіб, щоб кожен клас міг розміститися окремо. Там є також парти, стільці, тож діти можуть навчатися далі. Якщо хтось з учнів відчуває потребу заспокоїтись, то з ними проводить консультації шкільний психолог.
“Зі своїх спостережень за цей навчальний рік можу сказати, що діти стали більш спокійними й змогли адаптуватися до цих умов. Звісно, в укритті ми не лише навчаємося – є і перерви, де діти й співають, і танцюють. А ще одного разу до школи приїжджав контактний зоопарк, але через тривогу всі спустилися в укриття. Артистів це не зупинило, тож діти могли знайомитися з тваринками навіть в укритті й у такий спосіб заспокоювалися”, – розповіла директорка ліцею Аліна Табакова.
Однак, як би якісно не було облаштоване укриття, деякі з директорів скаржаться на те, що батьки однаково хочуть забрати дітей під час повітряної тривоги попри заборони. Педагоги кажуть, що хоч таких мам і тат меншість, але нічого не можуть із цим вдіяти.
Не дивлячись на екскурсії в укриттях, які проводили для батьків, на всі активності, які організовують вчителі під час повітряних тривог, декого з дітей усе ж забирають зі школи.
Один із директорів анонімно розповів, що попри заборону, мусять віддавати дітей, адже деякі батьки наполегливо цього вимагають. Тому в закладі на такі випадки ведуть окремий журнал, де записують дані батьків, які хочуть забрати дітей під час тривоги. На вході їхні документи перевіряють працівники школи або муніципальної варти, батьки ставлять підпис і черговий передає їм дитину.
“Ми неодноразово проводили збори для батьків, пояснювали, що під час тривоги учні мають перебувати в шкільному укритті. Наголошували, що забираючи їх зі сховищ, батьки показують поганий приклад, адже порушують правила. Але, на жаль, на деяких батьків ці аргументи не подіяли. Тож поки вони пишуть заяви із проханням відпустити дітей за сімейними обставинами. Ми перевіряємо їхні документи, а потім передаємо учнів”, – підсумував директор.
БАТЬКИ ЗАБИРАЮТЬ ДІТЕЙ З УКРИТТЯ: ЯКІ НАСЛІДКИ ТА ЯК ПОЯСНИТИ, ЩО ДІТИ МАЮТЬ БУТИ В БЕЗПЕЦІ
Діти та підлітки зазвичай беруть приклад із дорослих, особливо з тих, хто є в їхньому найближчому оточенні. Однак те, що дорослі говорять, не так для них важливо, як те, що дорослі роблять, розповіла Імке Хансен, травмотерапевтка, програмна координаторка соціально-психологічного напрямку “Восток SOS“.
“Оскільки більшість дорослих не йдуть в укриття під час повітряної тривоги, дуже важко навчити дітей робити це. Що вже говорити про випадки, коли батьки самостійно забирають дітей зі шкільних укриттів. Тоді діти вважають: якщо дорослі перебувають на вулиці під час повітряної тривоги, то це не може бути настільки небезпечно. А якщо дорослі не бережуть себе, то чому діти повинні це робити? Таке мислення є логічним і зрозумілим”, – каже експертка.
До того ж якщо дорослі вимагають, щоб діти йшли в бомбосховище під час повітряної тривоги, а самі цього не роблять, то це виглядає так, ніби бігати на вулиці під час повітряної тривоги – це щось доросле. А речі, які дозволені дорослим, як-от фільми з 16 або з 18 років, куріння чи алкоголь, приваблюють деяких підлітків. І якщо “бути дорослим” асоціюється з тим, щоб не піти в бомбосховище, то, звісно, буде спокуса цього не робити.
“Тому на батьках також лежить велика відповідальність привчати дітей дбати про себе та шукати безпечне місце під час тривоги. А коли батьки забирають дітей зі шкільних укриттів, то такими діями вони просто хочуть знизити свою тривожність, адже дитина не поруч. Однак першочергово вони мають пам’ятати про безпеку, а забираючи дітей з укриття батьки навряд чи сприяють цьому”, – додала Наталія Подоляк.
За її словами, батькам варто розуміти, що зараз багато шкільних укриттів добре облаштовані – там є світло, вентиляція, інтернет, а діти можуть займатись якоюсь активністю. Там вони граються, щось обговорюють, дехто продовжує навчання. Тому не варто висмикувати дітей із цього процесу.
Також Імке Хансен радить, як вчителям та батькам говорити з дітьми про необхідність залишатися в укритті:
- найкраще розмовляти з дітьми, так само як і з будь-ким іншим: чесно й на рівні очей;
- говорити про свої власні потреби, бажання та почуття, замість того, щоб розповідати про заборони, які не мають сенсу для підлітків;
- застосовувати концепцію “ненасильницького спілкування”, яка допомагає розмовляти з іншими, не викликаючи опору та конфліктів. Підлітки часто відчувають, що їх не сприймають серйозно, тому що дорослі кажуть їм, що робити, не пояснюючи причин, не сприймаючи достатньо серйозно бажань дітей.
Звісно, про бажання, страхи та потреби можна говорити, але чим більш ненасильницькою є ця розмова, тим більш конструктивною вона зазвичай буває. Докладніше про цю концепцію можна дізнатися в комікс-посібнику зі стресостійкості та спілкування у важкі часи;
- також ходити до бомбосховища стає легше, якщо там відбувається щось цікаве для дітей. Тому потрібно з’ясувати, що саме їх цікавить: дискусії, рольові ігри, фільми тощо.
“Якщо учні знають, що в бомбосховищі вони займаються чимось особливим, що їм подобається (наприклад, грають у театр), то вони будуть значно охочіше туди йти. Тут важливо залучати самих дітей до вибору тем і форматів, запитувати їх про інтереси та вподобання.
Чим більше людей залучені до процесу проєктування, тим більший інтерес і почуття відповідальності створюється. Також це збільшує шанси, що учні підуть до бомбосховища без опору”, – наголосила експертка.
Нагадаємо, що коли учні чують повітряну тривогу, також можна ввімкнути пісню “Крокуй до укриття”, яка допоможе впоратися з тривогою та панікою.
“У самому укритті не треба наказувати дітям сидіти тихо та не шуміти. Вони мають гратися, сміятися, адже це допомагає їм краще впоратися зі стресом. Молодших можна заспокоювати за допомогою різних ігор, пластиліну, малювання тощо.
Для підлітків дуже важливим є спілкування. Тому раджу проводити з ними різні тренінги, тематичні бесіди на актуальні теми, залучати їх до обговорення. Спільна активність досить важлива, адже вона допомагає відчувати дітям єдність”, – наголосила Наталія Подоляк.
Наприклад, з підлітками можна поговорити на такі теми:
- “Як це – бути підлітком: плюси та мінуси”;
- “Що таке стрес. Як я справляюся зі стресом”;
- “Що таке ресурси? Які ресурси я маю”;
- “Я і моя сім‘я”;
- “Вибір професії після школи”. Нагадаємо, раніше “Нова українська школа” публікувала матеріали про те, як старшокласникам обрати професію та як підлітки у світі беруть “вільний рік” і чому це нормально.
Як вчителям комунікувати з батьками про те, що дітям краще залишитися в укритті:
- пояснювати, що шкільне укриття добре обладнане і в ньому безпечно;
- за потреби, показати батькам укриття зсередини;
- запитати, куди вони збираються забрати дитину під час тривоги – що керує ними, коли дитина в безпеці, але вони хочуть її кудись забрати. Якщо в тому місці немає належного укриття, то дитині краще залишитися в школі;
- щоб зменшити тривожність батьків за своїх дітей, вчителі можуть знімати короткі відео з укриття і надсилати їх у батьківські чати. Тоді батьки бачитимуть, що з їхніми дітьми все добре, їхній стан стабільний і вони чимось зайняті.
Звісно, якщо батьки досить наполегливі, то вчителям важко не віддавати їм дітей. Попри конструктивні діалоги, екскурсії в укриттях, які надійно та якісно облаштовані, деякі з батьків хочуть забрати дітей зі школи під час повітряних тривог.
А тому, на думку Наталії Подоляк, на законодавчому рівні потрібно розробити чіткіші правила перебування дітей в укриттях і продумати механізми співпраці з батьками в таких випадках.
