С. Прошак: чи справді наші діти – нездари?
Учні, які не можуть вивчити математику, бо це суперечить їхній фізіології, ідуть на ЗНО з цього предмета
Автор: Сергій Прошак, учитель математики Спеціалізованої школа І–ІІІ ступенів № 120 м. Києва.
Декілька років не працював з випускними класами.
У цьому році планував два математичних: 11-й (веду з сьомого класу) і 10-й (частина дітей зі школи, в якій працюю, і частина з інших шкіл).
Але математичний 10-й клас сформувати не вдалося: не вистачило дітей для відкриття. Отже, замість математичного, отримав десятий з математикою рівня стандарт, а це дві алгебри та дві геометрії – усього 4 години на тиждень.
Картина, яку спостерігаю в 11-му – дев’ять годин математики на тиждень (6 алгебри й 3 геометрії). Приблизно третина учнів працює на уроках і щось робить вдома. Ці учні мають реальні шанси вступити у виші й там продовжити навчання, бо має для цього навички.
Інші учні цього класу «забили» на школу й планують контракт або бюджетне навчання у вишах, що засилають у школи своїх агітаторів, які обіцяють бюджетні місця навіть після вступу до них після n-ї спроби.
Важко пояснити, про що думає держава в особі МОН, викидаючи шалені кошти на утримання в школах цих дітей, але зараз мова не про них.
Зараз мова про тих, хто вивчає математику на рівні стандарту.
Беремо в руки підручник. Незалежно від колективу авторів, підручники містять приблизно однаковий обсяг матеріалу, який підлягає засвоєнню. Зокрема, у підручнику «Математика (алгебра і початки аналізу та геометрія, рівень стандарту)» для 10-го класу закладів загальної середньої освіти Є. Неліна є 18 параграфів з алгебри та 18 параграфів із геометрії.
Розгортаємо підручник і розуміємо, що є параграфи, розбиті на пункти, кожен з яких є окремою чималою темою. Наприклад, § 2 містить 2 пункти, § 3 – 2 пункти, § 9 – 4 пункти, § 11 – 2 пункти, § 12 – 3 пункти. Тож маємо 27 пунктів у 12 параграфах.
Курс алгебри поділено на три розділи, а це як мінімум три тематичні контрольні роботи. Виділимо на підготовку до контрольної ще принаймні годину. Варто було б виділити ще годинку на роботу над помилками, та не буду. Отже, на контрольні роботи потрібно 6 годин. Дивимося календарне планування: алгебра – 70 годин на рік. Віднімаємо 6 годин на контрольні роботи і маємо 64:27. Це приблизно два з хвостиком уроки на засвоєння одного пункту з підручника 10-го класу. І це за умови, що ВСІ інші уроки вам вдасться відпрацювати повноцінно, що можливо лише в нашій уяві. Як існування геометричних фігур, властивості яких ми вивчаємо в школі. У сьогоднішніх реаліях це точно неможливо.
Тепер поговорімо трішки про процес набуття навичок.
Як відомо, під час навчального процесу завжди виникають нові синапси. Але зовсім нещодавно науковці змогли простежити за тим, як це відбувається безпосередньо в просторі мозку. Вони побачили, що синапси утворюються групами. Формування нової навички, як і здобуття нових знань, супроводжується утворенням нової групи шипиків і, відповідно, нової групи синапсів. Учені помітили це, виконуючи досліди з мишами, коли вчили мишей брати лапою через щілину шматочок макаронного виробу. Однак для формування стійкого нейронного кластера потрібно багаторазове повторення тих самих рухів.
Як бачимо, для набуття нових навичок у мозку мають утворитися нові групи зв’язків між нейронами. А забезпечують такі звʼязки синапси, що утворюються багаторазовим повторюванням. Науковці дослідили: коли ми навчаємось чи здобуваємо новий досвід, мозок встановлює серію нейронних зв’язків. Ці нейронні мережі є шляхами, якими нейрони обмінюються між собою інформацією. Надалі ці шляхи формуються в мозку при навчанні та практиці, як, наприклад, у горах утворюється стежка, якщо нею щодня ходить пастух зі своєю отарою. Нейрони взаємодіють між собою у вигляді сполук, званих синапсом, і ці комунікаційні шляхи можуть відновлюватися впродовж усього життя. Щоразу, коли ми отримуємо нові знання (шляхом постійної практики), комунікація або синаптична трансмісія між нейронами, що беруть участь у процесі, посилюється. Поліпшення комунікації між нейронами означає, що електричні сигнали більш ефективно передаються протягом усього нового шляху.
Тепер погляньмо з цього ракурсу, що відбувається в головах українських школярів, які в 10-му класі вивчають математику за програмою рівня стандарт.
Уявімо, що вчителю вдалося подати новий навчальний матеріал так, що на уроці учень усе зрозумів. Якщо подивитись на ситуацію як на створення нової стежинки, то можна побачити прим’яту траву. Якщо учень виконав домашнє завдання, він ще її трохи прим’яв. Але більше найближчим часом він вже сюди не повернеться! Трава піднялася, і не те, щоб стежка утворилася, слідів не лишилося!
Але на цьому ми не зупинилися.
Ми сказали нашим українським дітям: після закінчення 11-го класу ЗНО з математики є ОБОВ’ЯЗКОВИМ для ВСІХ випускників українських шкіл. Відтак учень, який не зміг вивчити математику тільки тому, що це суперечить його фізіології, іде складати ЗНО з цього предмета.
Які він має шанси заробити кількість балів, що дозволять йому продовжити навчання за вибраним фахом?
Як почуватиметься цей учень після ЗНО? Пам’ятаємо статистику «тих, хто не подолав поріг»?
Ось такі ми круті:((
