Батьки почали більше довіряти закладам освіти
Повномасштабна війна в Україні не зупинила навчання дітей у школах Новограда-Волинського. З плином часу освітяни до цієї надзвичайної ситуації адаптувалися. І якщо попередній навчальний рік учні завершували дистанційно, то цьогоріч вони мають змогу ходити до школи. Уряд дозволив навчання в тих закладах, в яких для дітей створені безпечні умови.
Кореспонденти “Лесиного краю” поспілкувалися з начальником управління освіти і науки міської ради Тетяною Ващук про нові виклики для освітян та їхніх вихованців, які ще не оговталися від карантинів тривалістю майже у три роки й стикнулися з новою загрозою з неба.
“Ми провели опитування серед батьків щодо форми навчання дітей, і в більшості закладів обрали змішаний формат, – розповідає Тетяна Ващук. – Він є новим для нас, ми запровадили його з вересня. Що це означає? Певні класи змінюються щотижня: наприклад, умовно цього тижня навчаються паралелі “А”, а наступний тиждень – паралелі “Б”. Щоправда, для початкової школи залишили очний формат, оскільки діти 1-4 класів – найвразливіша категорія, тож їм потрібно приділяти найбільше уваги, зокрема й з огляду необхідності їхньої соціалізації”.
Змішана форма навчання
Два з половиною місяці навчання минули, тож освітяни Новограда-Волинського проаналізували ситуацію, щоб підкорегувати план дій. Серед керівників освітніх закладів провели опитування з питанням “Який формат організації навчального процесу є найефективнішим в умовах воєнного стану?”.
“Практично 100 % з опитаних керівників відповіли – “Змішаний формат”, – продовжила пані Тетяна. – Це дозволяє не збирати водночас велику кількість дітей, адже процес евакуації учнів під час сигналів про повітряну небезпеку, попри відпрацьовану систему, зберігає момент тривожності. Евакуювати весь заклад у короткий проміжок часу дуже складно. Тому, власне, й обрали змішаний формат.
Формат навчання, коли частково діти навчаються дистанційно, а частково очно, ставить нові виклики перед учителями. Так, заклади освіти потребують кращого технічного оснащення, зокрема швидкісного інтернету та забезпечення працівників ноутбуками.
“Вчитель повинен мати свій ноутбук, – переконана посадовиця. – Зараз же багато освітян використовують власні комп’ютери, і ми маємо забезпечити їх технікою для роботи”.
Ще однією проблемою є розбалансованість дітей, які спраглі до спілкування з однокласниками, та психологічна виснаженість педагогів, які отримали подвійне навантаження.
“Для освітян це теж стрес, – каже Тетяна Ващук. – Якщо раніше вчитель приходив на роботу, підготувавшись до уроку, відпрацював у класі, то тепер йому потрібно готуватися ще до дистанційної частини навчання. Плюс індивідуальні заняття. Зайнятість учителя збільшилася в декілька разів, навіть у підготовці до роботи, і це виснажує.
Також суцільне навчання за допомогою ґаджетів страшно “садить” зір у дітей. Тому санітарним регламентом внесені зміни у тривалість уроків. Якщо проводять два уроки, то вони триватимуть по 45 хв, а якщо три – то вже по 30 хв. Що більше уроків, то вони коротші”.
Безпека
“Сказати, що безпекові умови створені на 100 %, ми не можемо, – визнає посадовиця. – Не у всіх закладах є укриття, тому використовуємо приміщення, що розміщені поруч. У майбутньому плануємо створити свої укриття у кожному закладі освіти. Так, ми розпочали пілотний проєкт: на території Гімназії № 5 змонтуємо сучасне укриття на місці старого тиру”.
Фахівці відвідали Жовкву на Львівщині, де побудували подібні укриття під назвою “Будиночки Хоббіта”. За задумом поруч зі школою у вже наявному приміщенні тиру зроблять заглиблення на 1,5 метра та змонтують спеціальні бетонні конструкції. В укриття підведуть необхідні комунікації, як-от світло, вода та каналізація. Тут зможуть у безпеці перечекати повітряну загрозу понад 150 дітей одночасно.
“Після перемоги ми плануємо на базі цього укриття відкрити освітньо-безпековий центр, – розповідає Тетяна Ващук. – Адміністрація Гімназії № 5 у співпраці з управлінням освіти створила проєкт та виграла грант – близько мільйона гривень. Ці кошти підуть на різноманітні муляжі, протигази, інформаційні матеріали, методичну літературу та багато іншого. Тут навчатимуться учні всього міста як правильно надівати протигази, надавати
першу долікарську допомогу”.
Гімназія № 9 нині користується найбезпечнішим у місті сховищем – в приміщенні машинобудівного заводу. За кваліфікацією воно відповідає всім вимогам. Сюди не дістає навіть мобільний зв’язок. Діти тут у найбільшій безпеці, але є один мінус – це відстань від школи.
“Міністерство освіти і науки допускає від школи до укриття відстань, коли шлях займає до 10 хвилин. Евакуація з Гімназії № 9 до сховища займає 7,5 хвилин. Тому нам дозволили його використовувати”.
Також у Наталівській школі немає власного сховища, однак поруч розташовувалося занедбане укриття однієї з організацій. Нині сховище відремонтували й тепер тут може розміщуватися 60 дітей.
Загалом майже всі заклади освіти громади, як у місті, так і в селах, мають доступ до укриттів.
Дитячі садочки
“Трохи гірше із дитячими садочками – каже Тетяна Ващук. – Сім садочків мають укриття, а чотири не мають своїх сховищ – це № 4, 5, 8 і 9. На жаль, там немає підвальних приміщень чи овочесховищ, які можна було б використовувати як укриття. А водити маленьких дітей в інші приміщення дуже проблематично”.
Попри це, дитсадки можуть задовольнити попит. Якщо навесні ДНЗ могли відвідувати дітки лише тих батьків, які працюють, то тепер ситуація змінилася.
“Батьки почали більше довіряти закладам освіти. І поступово з одного садочка, який у нас був черговим, на сьогодні вже працює шість. Їх відвідує більше ніж тисяча дітей. Для такої кількості вихованців сховищ у нас вистачає”.
Природно, що в ситуації з дошкільнятами складніше проводити евакуацію. Посадовиця розповідає, коли повітряна тривога розпочинається під час тихої години, вихователі на руках виносять малечу до сховища, де та досипає вже у безпеці.
“Зазначу, що дітям дуже подобається ходити до сховищ, зокрема завдяки їх “тривожним валізкам”. Діти знають, що у них там є ліхтарик, шоколадка, печиво, водичка, і коли вони в сховищі, їм дозволяють це їсти, – усміхається Тетяна Ващук. – Ми хвилювалися за дітей, коли не було світла, але даремно – вони одразу ж витягли ліхтарики й телефони. Вихователі й собі залучають креативність і вигадують різні ігри, тому малечі дуже весело”.
Зараз освітяни продовжують готуватися до відсутності електроенергії. Вже є сім генераторів, а з дня на день громада отримає ще п’ять. Тобто практично в кожному освітньому закладі у сховищах буде свій генератор.
Харчування
Уже два роки вартість харчування в освітніх закладах для дітей не змінювалася. У 2022-му сталося різке підвищення цін, а це означає, що вартість усе ж таки доведеться збільшувати, прогнозує керівниця управління освіти.
Що стосується організації харчування в нинішніх умовах, то в дитячих садочках ситуація краща, ніж у школах.
“Наприклад, під час сніданку почалася повітряна тривога, і дітки спустилися у сховище. Їм принесли їжу, роздали суп у чашках і вони поїли в укритті. Виявилося, що зробити це було не так вже й складно, коли все є на місці. Діти приходять о 8.00, а кухарі о 6.00, тому встигають усе приготувати”.
У школах же учнів харчують приватні підприємці, тому є нюанси.
“У приватних підприємців немає великого штату кухарів, централізованого постачання продуктів, тому труднощів більше, – розповідає Тетяна Ващук. – Коли діти йдуть в укриття, сніданки можуть просто пропасти. І так вартість харчування невелика, адже ми не вкладаємося у нинішню собівартість, а ще й збитки від цього. Тому ухвалили рішення про харчування буфетною продукцією. Це вимушений захід”.
Технологи склали перелік продукції для дітей згідно з санітарним регламентом. Наприклад, у школі можуть продавати лише булочки з вмістом цукру не більш як 10 грамів на 100 грамів продукції.
“Ми звернулися до нашого хлібозаводу, який переорієнтував своє виробництво згідно з новими нормами харчування. Зокрема, це обов’язкове використання цілозернового борошна. Фахівці створили певні види булочок, які відповідають усім стандартам”.
Також серед дітей проводять опитування щодо їхніх смакових уподобань. Так, більшість школярів відмовляються куштувати корисний йогурт – він видається їм кислим. Учні віддають перевагу соку та чаю, булочкам і сирним паличкам.
“Наш сухпай вартує 28 грн 75 коп., з них 15 % – це торгова націнка приватного підприємства, що несе витрати на доставлення та на утримання продавця”, – деталізує Тетяна
Ващук.
Ще однією причиною, чому школярів харчують буфетною продукцією, є змішаний формат навчання. Тобто у навчальний заклад приходить не 100 % дітей, а 50 %. Приватні підприємці зазнають збитків, тому в деяких районах Житомирщини взагалі відмовилися від харчування у школах. Але в управлінні освіти Новограда переконали підприємців лишити в школах буфети.
“Депутати підтримали нашу пропозицію. Ми роздаємо буфетну продукцію учням початкової школи безплатно, а раніше це були тільки діти пільгових категорій. Більшість задоволена, щоправда, не всі, бо деяким буфетна продукція не подобається”.
ВПО
Частина дітей разом з батьками виїхали з громади за кордон, але водночас у школи та садочки прийшли новачки. У новоградських школах наразі навчається 74 дитини, які переїхали до міста. На роботу влаштувалося 6 освітян з-поміж переселенців, переважно з Херсонської області, також є з Харкова та Миколаєва.
“Ці вчителі за ініціативи Міністерства освіти України та ЮНЕСКО мають найближчим часом отримати хромбуки. Також ми зустрілися з ними й поговорили про те, чого їм не вистачає і як ми можемо допомогти”, – каже Тетяна Ващук.
Насамкінець начальниця управління освіти і науки зазначила, що на сьогодні вся робота освітян переводиться на електронні ресурси, тож це потребує додаткових навичок та має свої як плюси, так і мінуси.
