facebook

Думка вчителя: щодо обрання формату навчання

Думка вчителя: щодо обрання формату навчання

Інформує Всеосвіта.

Під час війни кожен заклад освіти і батьки самостійно обирають найбільш зручний і безпечний формат здобуття освіти. Усі форми навчання — звична, змішана чи віддалена — мають свої переваги та недоліки.

Через повномасштабну війну, яку веде проти України росія, повернення до звичного режиму навчання наразі неможливо.

Про нюанси форматів навчання у школах в умовах воєнного стану розповідає авторка курсу «Шкільне життя онлайн» на платформі Prometheus Оксана Пасічник.

Наразі кожна школа має право самостійно вирішувати, як вибудувати освітній процес. Наприклад, у одній школі вирішили поділити всі класи на три групи, кожна з яких вчиться у звичному форматі протягом тижня, а наступні два тижні — дистанційно. За такої моделі всі вчителі-предметники мають очні зустрічі з дітьми. З іншого боку, це дає змогу учням, чиї батьки мають побоювання щодо звичного навчання, залишатися в тому ж класі та принаймні два тижні з трьох вчитися разом зі своїм класом дистанційно.

Інша школа, приміром, ухвалила рішення викладати окремі предмети дистанційно. Вчителям достатньо було поділити учнів на дві зміни: перша вчиться у звичайному форматі до обіду, друга — після. Але для того, щоб усі предмети вмістилися в час, відведений під навчання зміни, частину уроків довелося скоротити. Адже за такої схеми кожна зміна може мати не більше п’яти уроків на день. Й уроки, які «не вмістилися» в розклад, вивчаються дистанційно.

Чтайте також:  В українських школах можуть запровадити новий предмет

Якщо школа обирає такий формат навчання, треба уважно обирати предмети для вивчення віддалено. Можна, наприклад, відштовхуватися від того, що деякі вчителі перебувають за кордоном, але готові працювати з дітьми дистанційно. Або є педагоги, які філігранно володіють цифровим інструментарієм і можуть уповні використовувати арсенал дистанційного навчання. А з іншого боку, є вчителі, які почуваються не дуже впевнено дистанційно й яких краще залучати до звичного навчання.

Або в закладі освіти не вистачає місця для традиційних уроків. Наприклад, учитель мистецтва ходить кабінетами, не маючи свого, проте може проводити заняття дистанційно, і діти із задоволенням виконуватимуть завдання.

Ще одним форматом є трансляція уроків у режимі реального часу. Це, на перший погляд, здається чудовим рішенням. Проте цей формат потребує суттєвої технічної підтримки та якісного недешевого обладнання. Адже камера повинна мати автоматичне фокусування на певних об’єктах і рухатися за особою, яка говорить, інтернет-з’єднання має бути стійким, а комунікація двосторонньою, щоб учень міг не тільки дивитися, а і взаємодіяти з класом у режимі реального часу.

У такому випадку складно буде організувати також групову роботу. Але головне — це темп. Адже темп роботи в класі та онлайн суттєво відрізняється, тому дитина, яка долучатиметься до уроку через трансляцію, однозначно не встигатиме за темпом роботи однокласників, які будуть у школі.

Чтайте також:  Чому випускники педагогічних вишів не йдуть працювати до школи?

Дослідження показують, що у більш виграшній позиції перебуває змішане навчання, якщо порівняти зі суто дистанційним. Якщо вчителі зможуть організувати звичні зустрічі з якоюсь періодичністю, це буде краще за суто дистанційне навчання.

Джерело.


Повернутись вверх