facebook

Думка вчителя: щодо обрання формату навчання

Думка вчителя: щодо обрання формату навчання

Інформує Всеосвіта.

Під час війни кожен заклад освіти і батьки самостійно обирають найбільш зручний і безпечний формат здобуття освіти. Усі форми навчання — звична, змішана чи віддалена — мають свої переваги та недоліки.

Через повномасштабну війну, яку веде проти України росія, повернення до звичного режиму навчання наразі неможливо.

Про нюанси форматів навчання у школах в умовах воєнного стану розповідає авторка курсу «Шкільне життя онлайн» на платформі Prometheus Оксана Пасічник.

Наразі кожна школа має право самостійно вирішувати, як вибудувати освітній процес. Наприклад, у одній школі вирішили поділити всі класи на три групи, кожна з яких вчиться у звичному форматі протягом тижня, а наступні два тижні — дистанційно. За такої моделі всі вчителі-предметники мають очні зустрічі з дітьми. З іншого боку, це дає змогу учням, чиї батьки мають побоювання щодо звичного навчання, залишатися в тому ж класі та принаймні два тижні з трьох вчитися разом зі своїм класом дистанційно.

Інша школа, приміром, ухвалила рішення викладати окремі предмети дистанційно. Вчителям достатньо було поділити учнів на дві зміни: перша вчиться у звичайному форматі до обіду, друга — після. Але для того, щоб усі предмети вмістилися в час, відведений під навчання зміни, частину уроків довелося скоротити. Адже за такої схеми кожна зміна може мати не більше п’яти уроків на день. Й уроки, які «не вмістилися» в розклад, вивчаються дистанційно.

Чтайте також:  Вчителі отримають 20% надбавки до зарплати: подробиці

Якщо школа обирає такий формат навчання, треба уважно обирати предмети для вивчення віддалено. Можна, наприклад, відштовхуватися від того, що деякі вчителі перебувають за кордоном, але готові працювати з дітьми дистанційно. Або є педагоги, які філігранно володіють цифровим інструментарієм і можуть уповні використовувати арсенал дистанційного навчання. А з іншого боку, є вчителі, які почуваються не дуже впевнено дистанційно й яких краще залучати до звичного навчання.

Або в закладі освіти не вистачає місця для традиційних уроків. Наприклад, учитель мистецтва ходить кабінетами, не маючи свого, проте може проводити заняття дистанційно, і діти із задоволенням виконуватимуть завдання.

Ще одним форматом є трансляція уроків у режимі реального часу. Це, на перший погляд, здається чудовим рішенням. Проте цей формат потребує суттєвої технічної підтримки та якісного недешевого обладнання. Адже камера повинна мати автоматичне фокусування на певних об’єктах і рухатися за особою, яка говорить, інтернет-з’єднання має бути стійким, а комунікація двосторонньою, щоб учень міг не тільки дивитися, а і взаємодіяти з класом у режимі реального часу.

У такому випадку складно буде організувати також групову роботу. Але головне — це темп. Адже темп роботи в класі та онлайн суттєво відрізняється, тому дитина, яка долучатиметься до уроку через трансляцію, однозначно не встигатиме за темпом роботи однокласників, які будуть у школі.

Чтайте також:  “Роздуми Святого Миколая” — зворушливий вірш, який неможливо читати без сліз

Дослідження показують, що у більш виграшній позиції перебуває змішане навчання, якщо порівняти зі суто дистанційним. Якщо вчителі зможуть організувати звичні зустрічі з якоюсь періодичністю, це буде краще за суто дистанційне навчання.

Джерело.


Повернутись вверх