О. Северенчук: для дітей важлива якість розкладу
Не так важливе навантаження, як грамотний підхід до формування розкладу і робочого дня дитини
Автор: Олена Северенчук, керівниця комунікаційного офісу Малої академії наук України.
6 навчальних днів з 8.30 до 17.00.
57 годин навантаження, 9–10 уроків щодня, 21 предмет.
Це не магістерська програма в Кембриджі.
Не спринт із виживання і емоційного вигоряння.
Це 7-й клас британської школи (6-й української), щоправда, приватної.
Але я б не сказала, що в Британії приватні школи кардинально відрізняються від державних.
Чи не забагато? Чому такий довгий день? Чи не виснажується дитина?
Запитання, які я чую найчастіше.
Відповідаю: не забагато; день не довгий, день як день; не виснажується.
Нижче поясню, чому, якщо кількість уроків і навантаження вдвічі більше, ніж в українській школі.
Але спершу ще трохи цифр попредметно.
Цифри – це ж завжди цікаво. І показово.
Взяти хоча б цифру 13.
Це кількість годин предмету. Одного.
І це не математика. Не англійська.
А спорт.
13 годин фізкультури. У середу – 5 годин поспіль.
Усього 1 година – заняття в спортивній залі, всередині. Цей урок максимально схожий на наш класичний урок фізкультури.
1 година плавання.
11 годин – ігри.
Навесні – крикет.
Зараз, восени, хокей на траві.
Клюшки, захист для зубів, наколінники – все серйозно.
Ігри – це не про великий спорт. Хоча змагання тут регулярні, є «вища ліга», розподіл за рівнями.
Ігри – це потужна софтова частина.
Це стратегія, командна робота, взаємопідтримка, право на помилку.
Я писала раніше, що саме стосовно фізкультури в Англії Маруся мала найбільший інсайт. Зрозуміла, навіщо цей предмет. І полюбила, наскільки змогла.
Щодо інших галузей і предметів – погодинно.
Математика та інформатика: Math – 6, IСT – 1. Разом 7 годин.
Тут немає програмування. Є базовий курс комп’ютерної грамотності.
Що престижніша школа, то менше інформатики і ґаджетів у принципі. Тут вважають, що еліти не йдуть у програмісти. Вони працюють над стратегією держави, вони – майбутні архітектори систем.
Та й зарплати програмістів у UK не в 10 разів вищі, аніж у вчителя, менеджера чи медсестри. Тому немає такого ажіотажу, як в Україні, і мови програмування вивчають лише в старшій школі, якщо підліток обрав для себе цей напрямок.
Програма з математики цікава. Щось ці англійці та й знають. Скажімо, вчора Маруся саркастично розповідала, що вони в 7-му класі вчать табличку множення на 6. Її потрібно вивчити до суботи. Утім, у програмі у 6-річок є дроби! І ні, це нескладно. Бо вони ріжуть на частини яблука і пиріг. А потім їдять. Це весело, цікаво, ще й смачно.
Упродовж початкової і середньої школи математика вивчається спірально, і в 7-му класі можуть вчити те саме, що й у 4-му. Теми повторюються, додаються нашарування. Математика винятково практична, як у випадку з дробами і яблуками. З 9-го класу рівень математики суттєво летить вгору. В 11–12 класах, якщо обираєш Math своїм профільним предметом, потрібно буквально гризти граніт.
Мова та література: English – 5, ESOL (англійська для неносіів) – 2, Spanish – 2, French – 2, German – 2. Разом – 13 годин.
Замість ESOL носії мови мають латину. Для мене це загадка і радше гра в елітарність, аніж допомога у вибудові системи мови, але що ж, є та й є.
Так, літератури окремо немає. Вона інтегрована в мову.
Так, одночасно три іноземні мови.
Радше для ознайомлення, фану і культурологічного екскурсу. У старшій школі можна обрати вивчення мови або мов поглиблено.
Природничі дисципліни: Biology – 2, Chemistry – 2, Physics – 2. Разом – 6 годин.
Інтегрований курс Science закінчується в початковій школі (6 клас). У базовій – розділення на окремі предмети, як в Україні. З тією лишень різницею, що ніхто не зубрить терміни і параграфи. Налити в памперс води і створити штучний сніг, дослідити мікроби на поверхнях, виміряти гучність голосу, роздивитися нутрощі кота -–максимум інтерактиву і досліджень.
Формули і задачі є. Там, далі. А поки ще кілька років на те, щоб жвавий розум таким і лишався.
Творчість і технології: Art – 2, Мusic – 1, Drama – 1, Activities – 2, Design technologies – 2. Разом – 8 годин.
Це багато. І це чудово. Музика, як і образотворче мистецтво, не закінчуються в початковій школі. І в середній теж. Кожна дитина грає щонайменше на одному музичному інструменті. Вчиться фотографувати на плівку і проявляти знимки. Розробляє макети і друкує на 3-д принтері.
«Співжиття»: History – 2, Geography – 2, Religion – 1, Personal, Social, Health and Economic education (PSHE) – 1. Разом – 6 годин.
Я спеціально дала цьому блоку таку назву.
Бо історія – не про дати і факти, а про причини, наслідки і висновки.
Географія – не про контурні карти, а найбільшою мірою про розмаїтість світу.
Релігія – не про бога, а про людей різних віросповідань.
І окремо про власне здоров‘я, фінансову грамотність і про ті практичні навички, які потрібні кожному й кожній.
Окремо тричі на тиждень form period (класна година). Щоб побути з вчителем і однокласниками, обговорити болі і радощі, спланувати спільні активності.
Тьюторингу немає. Принаймні в нашій школі.
Підручники є. Неймовірні підручники. Про них розповім окремо.
У кожного свій персональний ґаджет. Якщо ґаджетом не забезпечує школа і не можуть купити батьки, його обов’язково надасть Council. Тут це така сама базова потреба, як і ручка чи зошит.
То все ж чому таке навантаження не є критичним і дитина не повертається додому вареним овочем?
Мої думки.
Немає заторів. Школа пішки або максимум 15 хв машиною. Більшість державних шкіл зачиняють ворота о 8.50. Ми маємо бути в школі до 8.20. Але в будь-якому разі підйом в середньому о 7.30–8.00. Дитина всипана і не трясеться в ранковому переповненому транспорті. Це дуже важить. Я маю з чим порівняти. Бо в Києві, аби доїхати з передмістя до нашої школи біля Ботсаду, ми мали виїхати о 6.15.
У старшій школі діти часто їздять до коледжа до іншого міста, потягом, підйом рано. Утім, початкова і базова здебільшого поруч.
Академічні предмети до обіду і парами. Парами майже завжди. Це дуже полегшує життя як дітям, так і вчителям. По-перше, за 80 хв уроку можна встигнути значно більше і з глибшим рівнем занурення, аніж за 40. По-друге, ти маєш в день 4 предмета, а не 8. Немає розфокусування. Легше готувати домашки, якщо вони є (якщо і є, то дуже лайтові і практичні).
Великі перерви. 25 хв після 3-го уроку. 65 хв після 5-го. Це обід, під час якого багато спілкування з друзями, і ще хвилин 30 на просто потусити або повалятися на траві. 30 хв – після 8-го уроку.
Після обіду лише або творчі предмети, або зрідка мови, або спорт.
Багато простору і перебування на вулиці. Багато руху.
Позитивна дружня атмосфера. Учителі різні. У нашій школі хороший мікс сучасних, молодих і в дошку своїх та класичних стриманих і подекуди суворих, які не толерують вільно зав‘язану краватку і прядку волосся, що вибилася з хвоста.
Утім, підтримка і повага до дитини – понад усе.
Уроки динамічні. Ніхто не сидить весь час за партою. Постійно щось відбувається. Якийсь двіж, як каже Маруся. Тому час не тягнеться, а летить.
Є ще чимало чого.
Щось однозначно краще в нас.
Щось у них.
І цей допис не про те, що ми маємо це щось взяти собі і негайно впроваджувати.
Він про те, що, виявляється, не так важливе навантаження і кількість уроків на день, як грамотний підхід до формування розкладу і робочого дня дитини.
Робочого – бо для дитини це така сама робота, як наші зуми, планерки, брейншторми і презентації.
Розклад занять.