Домедична допомога: 2 важливі речі, які має вміти кожен школяр
– У ідеальному світі дитина не має бути тією єдиною людиною, яка може надати домедичну допомогу під час критичних обставин. Але в наших реаліях можливо все, – розповідає доброволець «Госпітальєрів» Аліса Шрамко. Діти можуть не носити повноцінну аптечку, але якщо опиняться в ситуації, де є потерпілий, – потрібно вміти виконати кілька дій, що допоможуть людині дожити до приїзду медиків. Що це за дії? Та який правильний алгоритм надання домедичної допомоги, про який мають знати і дорослі, і діти? Розповідаємо у матеріалі.
Три складові безпеки, які дозволять рятувати життя іншим
Є статистика: за наявності 20% населення, яке вміє надавати домедичну допомогу, можна буде уникнути до 80% смертей. На жаль, в Україні станом на 2020 рік цей показник умілих людей – лише 3%.
Отже, перше, що має знати людина, яка бачить критичну ситуацію та хоче надати допомогу – піклування про власну безпеку. Є дуже правдиві жарти з цього приводу: «мертвий рятувальник це поганий рятувальник» та «поранений рятувальник – ще гірший вид рятувальника».
1.Особиста безпека
Поставте собі запитання:
Чи безпечно підійти до місця події?
Місце, де сталась ситуація-SOS, має бути безпечним для початку домедичних рятувальних дій. Наприклад, якщо інші постраждали від ураження електричним струмом і ви бачите оголені дроти, перш за все треба вимкнути струм на щитку. Якщо людину шматує зграя диких собак – не буде порятунку, якщо ви кинетесь до потерпілого голіруч. Якщо це аварія на швидкісній дорозі – спершу перекривається рух, і вже тоді можна виходити на дорогу.
Отже, навчайте учнів передусім, що вони мають бути на 100% упевнені, що підходити до місця події – безпечно.
2.Біологічна безпека
Ми не знаємо, чи здоровий потерпілий, чи ні. Не знаємо, чи у нього в даний момент є Covid, гепатит, туберкульоз або ВІЛ. Не знаємо, з якими біологічними рідинами ви навіть випадково можете стикнутись – блювота, слина, кров, сеча. Саме тому починати допомагати постраждалому ми маємо, одягнувши звичайні латексні чи нітрилові рукавички. Вони мають бути про всяк випадок у всіх кишенях одягу чи сумках. Адже ви ніколи не можете знати наперед, чи знадобиться комусь ваша допомога.
3.Юридична безпека під час надання домедичної допомоги
В Україні діє кримінальна відповідальність за залишення людини в небезпечному для життя стані. Це можуть довести свідки чи камери спостереження – і випадки притягнення до відповідальності існують. Тож як мінімум – потрібно викликати «швидку».
Другий важливий момент: ми можемо робити тільки те, що є в протоколі надання домедичної допомоги в цивільних умовах.
Чого не можна робити із постраждалим:
- Не можна проникати в тіло людини: виймати щось із рани чи проникати в неї чи тампонувати;
- Не можна колоти ін’єкції, навіть якщо нас про це просять;
- Не можна давати людині будь-які медикаменти чи навіть воду – в деяких станах останнє навіть заборонено;
- Допомога надається лише у випадку, коли ви отримали згоду потерпілого. Запитайте потерпілого чи дорослого, який за нього відповідає: «Я можу вам допомогти?» Будь-які дії починати після згоди. Якщо людина без свідомості – треба все одно гучно і чітко запитати про згоду на надання допомоги. Відсутність відповіді вважається згодою.
Як навчити дітей правильно викликати швидку допомогу
Середній час прибуття швидкої допомоги – 20-30 хвилин. Потрібно зробити дії, завдяки яким людина не помре за цей час. Для цього треба розуміти, від чого людина помирає найшвидше:
- масивна кровотеча (без допомоги людина помирає за 1-3 хвилини);
- непрохідність дихальних шляхів (без допомоги смерть настане через 5-10 хвилин);
«Швидку» кожному дорослому й дитині чи підлітку треба вміти викликати правильно. На одну й ту ж ситуацію, якщо зробити це неправильно, – карета швидкої може їхати 40-50 хвилин, а якщо зробити все правильно – допомога прибуде за 5-10 хвилин.
- Спершу називаємо чітке місце розташування. Тобто, озвучити не лише адресу, а й візуальні орієнтири: вулиця Миру 12, жовта велика будівля, центральний вхід. Або: парк Приймаченко, поруч є кафе «Мафін».
- Озвучуємо кількість потерпілих. Адже якщо потерпілих троє, але ви про це не сказали, приїде 1 бригада, викличе наступні карети й чекатимуть, поки приїдуть медики-колеги.
- Описуємо вік, стать пацієнта та що сталось. І окремо тут же озвучуємо показники, якщо їх вдалося зняти – частота дихання, пульс.
- Говоримо оператору, що ми ВЖЕ зробили. І цей пункт – основний для виклику швидкої. Адже якщо в постраждалого зупинилось серце, і ви почали серцево-легеневу реанімацію – і сказали про це, «швидка» примчить за лічені хвилини. Якщо просто повідомити про «людину із зупинкою серця» – карета не поспішатиме на місце події, адже лікарі розумітимуть: як би швидко вони не їхали – не встигнуть. А це означає – «виклик на констатацію смерті». Найчастіше диспетчер може підказати ваші подальші дії до приїзду бригади.
- Дати координати людини, яка зустрічатиме карету «швидкої». Треба озвучити, як виглядає ця людина, і продиктувати її контактний номер. Якщо ви зазначили себе як людину, яка зустріне швидку – ви маєте бути на місці події до передачі потерпілого медикам. Пам’ятайте, що під час виклику допомоги розмову завжди завершує диспетчер.
Робота з потерпілим: послідовність дій
1.Візуально оцініть наявність чи відсутність критичної кровотечі.
У школі ми вивчаємо 3 види кровотеч: капілярні, артеріальні та венозні. Але коли ви будете надавати домедичну допомогу, – такий поділ вже не діє. Тут кровотеча може бути або критична, або некритична.
Які ознаки та як виглядає критична кровотеча?
- Це пляма крові, яка постійно збільшується. Це можна прослідкувати в короткостроковій динаміці.
- Пам’ятайте, що величезна пляма крові може бути і не від критичної кровотечі.
- Критичною може бути пульсуюча кровотеча (фонтанчик крові).
- Травматична ампутація. Якщо ви бачите, що у людини відсутня кінцівка.
- Відкриті переломи (ви бачите кістку, що стирчить).
2.Алгоритм дій для блокування критичної кровотечі:
Прямий тиск на рану, щоб зупинити кров.
Для цього станьте на коліна перед потерпілим. Руки під кутом 90 градусів до тіла потерпілого. Починайте притискати рану в напрямку до кістки руками, використовуючи всю вагу свого тіла. Не можна притискати рану до м’яких тканин, якщо рана збоку. Виключно в напрямку до кістки, – тільки так ми зможемо перетиснути артерію.
Від правильного тиску кровотеча зменшиться. Із цього положення можете кликати на допомогу, просити дістати джгут чи зробити джгут із підручних матеріалів. Або в цьому положенні потрібно бути доти, доки не приїде швидка допомога.
Накладання джгутів
Джгути застосовуються виключно для блокування кровотеч на кінцівках. Якщо кровотеча на тілі – джгутом ви скористатися не зможете. Тож прямий тиск – це єдине, що ви зможете зробити до прибуття медиків.
Якщо ж кровоточить кінцівка – є варіанти накладання джгутів, – і професійних, і саморобних. Цьому школярам потрібно навчитися окремо та обов’язково з практичними відпрацюваннями.
Правила накладання будь-якого виду джгута:
- Пам’ятати, що в критичній ситуації джгут накладається тільки в 4-х місцях: максимально високо на руках (біля плеча) і максимально високо на ногах (біля самого паху). Забудьте правило зі «старої школи» про 5-7 см вище рани – це некоректно. Адже ми не знаємо, де ще може бути рана, яку ми могли й не помітити. На шию, таз, живіт абощо джгути в жодному разі не накладаються.
- Максимально сильне затиснення джгута – для гарантії припинення кровотечі. Джгут накладаєте до повної відсутності кровотечі або відсутності периферійного пульсу, якщо накладаєте джгут у тренувальних цілях.
- Зазначте час накладання джгута, щойно кров перестала текти. Запишіть час в 24-годинному форматі: «14-07» та продублюйте в кількох місцях надпис – на обличчі чи іншій ділянці шкіри. В жодному випадку джгут не попускати і не знімати! Ні через 1 годину, ні череp 2 чи 3. І навіть тоді, коли потерпілий просить це зробити, бо йому боляче.
Що використати замість професійного джгута?
У кожній шкільній аптечці є гумовий джгут Есмарха. Якщо і його немає – можна швидко організувати джгут із підручних матеріалів. Для цього потрібна будь-яка тканина, яка не тягнеться (хустка, шалик, відрізана ножицями штанина). Ширина – мінімум 4 см, довжина – 150 см. Окрім цього, потрібен твердий предмет: дерев’яна палиця, металевий штир. Але цей предмет має не ламатися, а його довжина – більше 20 см. Ремінь, шнурок не підходять.
Як накладати джгут із підручних матеріалів? Візьміть шарф чи іншу тканину та зав’яжіть максимально високо на кінцівці, на звичайний вузол, – так, як ви зав’язуєте шнурки. Потім під цей вузол підкладіть паличку та поверх неї зав’яжіть ще 2 вузли. Так ми отримаємо вороток, який потрібно буде крутити за чи проти годиннникової стрілки до повної зупинки кровотечі. Щойно кровотеча спиняється – фіксуйте вороток. Для цього візьміть шматки тканини, яка залишилась або скотч та надійно закріпіть вороток, щоб він не розкручувався на кінцівці.
Як зупинити некритичну кровотечу?
Накласти тиснучу пов’язку з еластичного бинта. Після 2-3 мотків бинта вкласти на місце рани будь-який тиснучий твердий елемент – складену в кульку рукавичку, шкарептки, шапку. Після цього дуже ретельно замотати еластичним бинтом.
Як перевірити рівень свідомості людини за шкалою AVPU?
Рівень свідомості перевіряється за шкалою:
A – allert (увага). Чи реагує людина на вас: повертає голову, дивиться? Якщо ж ви питаєте людину про те, чи їй потрібна допомога, а вона мовчить – переходьте до наступної літери.
V – voice (голос). Дуже гучно і чітко запитайте: «Вам потрібна допомога? Ви мене чуєте?» Якщо реакції немає – дуже гучно поплескайте в долоні біля обличчя людини. Якщо навіть вираз обличчя змінився – реакція присутня. Переходьте до наступної літери. Але перед цим зауважте, чи немає поряд із потерпілим небезпечних предметів і відсуньте їх ногою подалі.
Присядьте на одне коліно біля голови постраждалого, прикриваючись від рук цієї людини, щоб вам ненароком не завдали шкоди. Спробуйте потрусити за плече легенько і питаєте чітко: «Ви мене чуєте? Вам треба допомогти?» Реакції немає – переходимо до P.
P – pain (біль). Визначаємо реакцію людини на біль. Голосно скажіть: «Перевіряю реакцію на біль». Відчутно сильно двома пальцями натисніть на м’яз, який знаходиться між великим і вказівним пальцем на руці. Або ж натисніть так само на м’яз між плечем і шиєю. Реакції на біль не було? Залишається остання літера.
U – unresponsible (без свідомості). Перевіряємо дихання за принципом «Бачу, Чую, Відчуваю», щоб зрозуміти, чи жива ця людина.
Перевіряємо дихання і прохідність дихальних шляхів
Схиляємо свою голову максимально низько до носа і рота постраждалого. Вухом можна почути сопіння видихів, а щокою можна відчути тепло чи вітерець від дихання. Очі спрямовуємо на грудну клітину – чи піднімається вона чи ні? Слухаємо дихання 10 секунд. За цей час ви маєте почути 2 чи більше видихів. Якщо почули тільки 1 видих – переміряйте ще 10 секунд, щоб упевнитись, що їх 2 і більше. Інакше і на жаль, той один видих міг бути останнім. Почули 2 і більше видихи? Переводимо в стабільне бокове положення. Не почули? Треба перейти до серцево-легеневої реанімації (цьому дітей треба навчати обов’язково за наявності манекена). До слова, зараз СЛР проводиться за американськими стандартами: 200 натискань (2 хвилини роботи з компресією) та перевірка дихання за протоколом, який ми описали вище. А ось дихання рот у рот не здійснюється.
Як оцінити прохідність дихальних шляхів візуально?
Якщо лице потерпілого сильно постраждало, то можна зразу запідозрити проблеми з прохідністю дихальних шляхів. Підніміть підборіддя постраждалого так, щоб воно було направлене догори під кутом 90 градусів. Виведіть своїми пальцями щелепу наперед та відкрийте її вниз, натискаючи на підборіддя своїми великими пальцями. Саме так ви відкриєте дихальні шляхи людини. І якщо язик людини запав – в такому положенні ця смертельно небезпечна проблема буде усунута. Також ви зможете побачити, чи є в ротовій порожнині сторонні предмети (земля, каміння, зуби, кров’яні згустки). Щоб вийняти сторонній предмет, обмотайте будь-яку паличку чи маркер чи ручку тканиною (бинтом) та вичистіть, як лопаткою. Пальцями не можна: в будь-який момент людина може прийти до тями і сильно вас вкусити.
Важливо: відкривши дихальні шляхи, тримайте їх відкритими до приїзду медиків. А ще краще – перевести людину в стабільне бокове положення. На бік старшу людину школярам буде важко перевернути, якщо вони не відпрацювали цей скіл практично. До того ж, це може бути нестійко. Але є методика, яка дозволяє навіть малій дитині перевертати кремезних чоловіків чи жінок без фізичних зусиль. Тож уважно подивіться відео:
