За неявку звільнення: чому українських вчителів змушують повертатися на війну
Держава до вчителів лояльна, але на місцевому рівні – не зовсім
Наприкінці квітня Кабмін зобов’язав чиновників, що виїхали через війну, повернутися в Україну. Логіка рішення була простою: раз чиновник отримує зарплату з державного бюджету, то залишати державу у найважчий період її історії, мабуть, не зовсім етично. Але несподівано нове розпорядження уряду змусило хвилюватися тисячі освітян за кордоном, які зараз викладають дистанційно – чи потрібно їм повертатися до країни, адже вони також бюджетники? Тим паче, що традиційно більшість українських педагогів – жінки. І багато хто з них покинув Україну, рятуючи від війни не лише себе, а й дітей. Чиновники у столиці заспокоюють шкільних вчителів та вихователів: держава не вимагає їхнього повернення, але місцева влада на місцях говорить зовсім інше.
Повертатися чи ні
Першу спробу повернути чиновників Кабмін зробив 12 квітня, коли дозволив роботу державних службовців та працівників державних органів за межами України лише у разі офіційно оформленого відрядження. Без відрядження потрібно було повернутися до 25 квітня інакше – дисциплінарне стягнення, аж до звільнення.
Освітній омбудсмен заспокоїв: вчителів та вихователів це не стосується.
“Вчителі не є державними службовцями, а школа – це не державний орган ні за статусом, ні за належністю. Школа – це установа, а не орган і це не державна власність, а комунальна”, – пояснив “Апострофу” омбудсмен Сергій Горбачов.
Другу спробу уряд зробив 26 квітня, ухваливши постанову з аналогічною забороною на перебування за кордоном для працівників суб’єктів господарювання державного сектору економіки.
Педагоги та під цю категорію обов’язкових повернень не підпали.
“Установа освіти комунальної форми власності не є “суб’єктом господарювання державного сектору економіки”. Дистанційно працювати вчителю з-за кордону можна, для цього не потрібне відрядження”, – запевнив Сергій Горбачов.
Але на практиці все виходить дещо інакше.
“Працюю на посаді завідувача методичного відділу та керівника гуртка, перебуваю зараз за кордоном. Вимушена була писати заяву за свій рахунок у зв’язку з неможливістю виконувати обов’язки методиста. Працювати дистанційно керівником гуртка директор не дозволила”, – скаржиться в соцмережах користувач Наталія Костенко.
“Деякі відділи освіти вже змусили вчителів написати заяви та розірвати трудові відносини. Діти залишилися без вчителів”, – додає користувач Наталія Веренич.
У таких ситуаціях освітній омбудсмен радить не виконувати незаконних наказів.
“Незаконні накази не повинні виконуватися, їх необхідно опротестовувати. Дії наших самодурів, які не вміють читати закони, абсолютно абсурдні”, – наголосив Горбачов.
Таким чином, освітяни цілком на законних підставах мають право викладати дистанційно, навіть перебуваючи за межами України.
На “голій” ставці
Але дистанційний формат має один істотний недолік: радикальне скорочення заробітних плат вчителям в результаті скасування надбавок. Адже саме надбавки, наприклад, за класне керівництво, сертифікацію, перевірку робіт учнів, найчастіше становлять майже половину зарплати вчителя.
При цьому, згідно з роз’яснювальним листом освітнього омбудсмена, якщо педагоги повноцінно працюють у дистанційному форматі, то скорочення зарплати у них не повинно бути. Якщо ж установа освіти повноцінно працювати не може, то у відповідність до статті 34 КЗпП, може бути оголошений простій. Але навіть у цьому випадку зарплата нараховується.
“Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче двох третин тарифної ставки встановленого працівнику окладу. Тобто під час військового становища керівник не може виплачувати працівникові закладу освіти менше ⅔ тарифної ставки”, – зазначається у тексті листа.
Але знову ж таки, у дійсності справи інакші.
“Зарплати скорочують від 10% і до переведення педпрацівника на мінімалку. Плюс до цього скорочення відпустки з 56 до 24 днів. За фактом у серпні комунальні послуги сплатити буде нічим. Якщо така тенденція збережеться, буде простіше піти у чорнороби: зарплата та сама, а відповідальності менше”, – скаржиться користувач Сергій Сокирко.
“Київ, Деснянський район. Станом на сьогодні ні авансу, ні зарплати за квітень. Остання виплата була 17 березня”, – додає користувач Ірина Пащенко.
І таких повідомлень на педагогічних форумах сотні.
Що буде далі
За такої ситуації чого ж українським школярам чекати у новому навчальному році? Чи залишаться взагалі в школах вчителі, чи підуть на високооплачувану роботу?
“У нас і до 24 лютого було досить багато незаповнених вакансій у школах. Особливо це стосувалося так званих предметників. Дуже складно було знайти вчителів фізики, математики, вже не кажучи про інформатику. А в ті місця, куди приїжджають наші педагоги, також є дефіцит працівників освіти. І можливості продовжити там роботу теоретично залишаються, незважаючи на різницю у мові”, – констатує експерт напряму “Освіта” Українського інституту майбутнього Микола Скиба.
“Виїхали вчителі, але й виїхали діти з батьками. Тому зараз ми маємо дуже серйозний дисбаланс тієї системи шкільної освіти, яка була до війни”, – додає “Апострофу” співголова громадської організації “Батьки SOS” Олена Парфьонова.
Втім, за словами експертів, навіть у воєнний час українська освіта виживе. Але системі доведеться трансформуватись.
“Так, система освіти отримає прогалини в плані забезпечення кадрами, інфраструктурою. Але нам належить переосмислити, що для нас означає освіта. У майбутньому освіта вже не зможе бути простою дисциплінарною практикою. Вона має стати вже способом адаптації до світу, турботою, психологічною допомогою. І у цій ситуації вже потрібні будуть педагоги іншої кваліфікації, які зможуть надати таку допомогу”, – зазначає Скиба.
“Сказати однозначно, що все зникло і до нового навчального року ми не наберемо вчителів, я не можу. Поки що у нас ще є час підготуватися. Так, хтось отримав 153 гривні за квітень, хтось не отримав ще нічого, комусь залишили 80% “голої” ставки – це все правда. Але все одно всі вчителі, з якими я на зв’язку, кажуть, що продовжуватимуть навчати наших дітей”, – резюмувала Парфьонова.
