5 важливих причин, чому фізичне покарання — провальний спосіб виховання дитини
Фізичне покарання — поширений метод, який використовують для виховання неслухняних дітей. Його дотримуються 4 з 5 батьків. А в 9 з 10 випадків такий спосіб практикує жінка — мати або опікун. Деякі не замислюючись можуть вдарити дитину. А самі рішучі можуть використовувати те, що попаде під руку, наприклад ремінь. Але, навіть якщо дорослі думають, що таким чином вчать дітей чомусь правильному, і вважають, що їх дії нешкідливі, дослідження показують: це не просто шкідливо, але і марно.
Пояснюємо, чому тілесне покарання неефективне і які альтернативні методи краще використовувати для виховання дітей.
1. Це не працює, а тільки погіршує ситуацію
Трапляється, що діти можуть бути зухвалими, а терпіння батьків має свої межі, але домогтися бажаного результату ляпасами неможливо. Вчені вважають, що насильство як спосіб дисциплінування не працює в довгостроковій перспективі, тому що так дитина не розуміє, чому її поведінка є неправильною. Насильство — це просто швидкий спосіб зупинити дії дитини.
2. Так ви стаєте агресором в очах дитини
Дослідження показують, що більшість випадків жорстокого поводження з дітьми починались з ляпасів. Враховуючи, що тілесні покарання не працюють, батьки зазвичай збільшують кількість застосовуваної сили з кожним наступним разом, коли дитина веде себе не належним чином. Бажаний дисциплінарний ефект ніяк не досягається, і в результаті батьки доходять до такої сили несамовитості, про яку і подумати не могли.
3. Насильство породжує агресію в майбутньому
Діти, які піддавалися фізичному покаранню протягом всього дитинства, більш схильні застосовувати насильство стосовно власних дітей і партнерів. Вони навіть піддаються більш високому ризику стати правопорушниками. Це не дивно, адже батьківський приклад найбільше впливає на дитину. І якщо мама або тато використовують силу для вирішення конфлікту, — це те, що дитина буде запам’ятовувати і повторювати.
4. Діти можуть почати страждати від депресії
Якщо ваш партнер ударить вас, ви все ще будете думати, що він вас любить? Навряд чи, і те ж саме відбувається з дитиною. Малюки починають сумніватися в любові своїх матерів і батьків в той момент, коли піддаються фізичному покаранню. Враховуючи, що життя дитини обертається навколо її батьків, вона починає відчувати себе непотрібною і може почати страждати від клінічної депресії. Це може порушити процес соціалізації дитини.
5. Здоров’я дитини погіршується
Навіть просто спостерігаючи за сценами насильства, дитина досягає рівня стресу, який погіршує її імунну систему. Зіткнення з регулярним фізичним покаранням має дуже потужний ефект: воно робить імунну систему більш уразливою до хвороб. У разі, коли дитина і так страждає від важкого захворювання, воно посилюється.
Що можна зробити інакше, коли:
у вас кінчається терпець
Перегляньте свої очікування і запитайте себе, чи відповідає поведінка вашої дитини її віку і стадії розвитку. Наприклад, нескінченні «чому» абсолютно нормально для дворічних дітей. Це може охолодити ваш гнів і допомогти поглянути на ситуацію з набагато більш доброзичливим настроєм.
ви неодноразово просили дитину вести себе як слід, але вона не слухається
Не розраховуйте, що дитина знає, в чому полягає її помилка чи що саме ви маєте на увазі, коли говорите «Веди себе добре». Будьте точні в тому, що не так і чому. Підійде просте «Не щипай брата, тому що йому боляче».
ваша дитина от-от «вибухне»
Коли поведінка дитини ось-ось вийде з-під контролю, зберігайте холоднокровність, дивіться їй в очі і понизьте голос. Спокій має потужну здатність повертати до дійсності.
у вашої дитини істерика
Зробіть тайм-аут. Спокійно відведіть дитину в тихе місце і поясніть, чому її поведінка є неприйнятною. Потім скажіть їй, що вона може повернутися до своєї гри, як тільки заспокоїться і почекає 2 хвилини. Якщо спір або крик поновлюються, почніть заново відлік 2 хвилин.
ваша дитина не хоче вас слухати
Дозвольте наслідкам її поганої поведінки статися, якщо ви упевнені, що вони не заподіють їй шкоди. Так дитина зможе вчитися на своїх помилках. Тільки не вдавайтеся до фрази «Я ж тобі казала!».
