Волонтерський рух буває різним. Хтось готує їжу для захисників України, інші – плетуть маскувальні сітки чи збирають гуманітарну допомогу для вимушених переселенців.
Але є в Галичині й лінгвістичні волонтери. Вони (безкоштовно і не отримуючи за це коштів) навчатимуть людей із російськомовних регіонів, яким довелося перебратися до Львова, української мови. Про них – розповідь журналіста “Еспресо.Захід“.
Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою НУ “Львівська політехніка” започатковує розмовний клуб “Говорімо українською!”. Тут у формі невимушеного спілкування на цікаві для учасників теми спробують допомогти переселенцям подолати мовний бар’єр і перейти на українську мову. Зустрічі відбуватимуться на платформі Zoom двічі на тиждень.
Приєднуйтесь до нашої нової групи ОСВІТА UA
Посилання:https://www.facebook.com/groups/1023345988199205/?ref=share
Про майбутню роботу українізаторського дискусійного клубу “Еспресо.Захід” розповіла директорка Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Ірина Ключковська.
“Мова – це зброя, а ми сьогодні повинні бути озброєними всі”.
Інститут навчає людей української мови вже 15 років – розповідає пані Ірина. Щоправда, досі працювали з представниками діаспори та іноземцями, які хотіли освоїти українську.
Тепер свої напрацювання, досвід, власноруч розроблені посібники вирішили використати, щоби допомогти громадянам України.
“Розуміючи, що лише у Львові понад 200 тисяч внутрішньо переміщених осіб, спілкуючись із ними на вулицях, в крамницях і супермаркетах, ми усвідомили, що тим людям потрібно тут допомогти. Багато з них відчувають мовний дискомфорт. Тож запропонували створити дискусійні, розмовні клуби – те, чого їм зараз не вистачає. Це перший крок, який допоможе їм здолати мовний дискомфорт, допоможе глибше, краще, повніше вивчити українську мову”, – пояснює пані Ірина.
Втім програма, яку пропонують переселенцям відрізняється від тієї, за якою навчали іноземців.
“Викладаючи українську мову як іноземну, ми починали з нуля. На той час в Україні взагалі ще нічого не було – ні підручників, ні методичок, ні методик. Але тепер ми багато чого навчилися і цей інструментарій, опрацьований нами, тепер дуже стає нам в пригоді.
Але, звісно, є специфіка. Ми виходимо з тих потреб, які мають переселенці. Ми за людьми спостерігаємо, бачимо, як вони поводять себе в магазинах, як вони питають, коли хочуть кудись потрапити,, як влаштовують дітей у школи. Це буде передовсім побутова лексика, яка дасть їм можливість комфортно себе почувати в україномовному середовищі.
Але ми також не оминаємо увагою і культурологічний аспект. Для нас дуже важливо, щоби люди отримали знання про історію України, культуру України, про наші мистецькі здобутки. Ми хочемо запалити в людей таку нотку гордості – це для нас важливо.
Звичайно, ми не будемо вчити їх граматики, бо це не є нашим завданням. Адже тут не йдеться про здачу ЗНО. Ми просто хочемо допомогти людям бути впевненими в собі і в своєму українстві.
Я вважаю, що мова – це зброя, а ми сьогодні такі часи, озброєними повинні бути всі. Тому ми хочемо допомогти людям освоїти мову, подолати психологічний бар’єр. Іншими словами дати людям зброю, якою є мова”, – наголошує Ключковська.
“Потрібно допомагати один одному й на мовному фронті”
Ініціатива львівських філологів викликала ажіотаж серед переміщених осіб. Організатори розмовного клубу кажуть, що за два дні до них зголосились і заповнили реєстраційні форми майже 400 осіб. Телефонували також зі Стрия – там теж чимало охочих записатись у клуб.
“Ми подивилися на географію людей, які в нас зареєструвались. Це, фактично, вся Україна – Харків, Миколаїв, південні області, центральні.
Ми подивилися на контингент – хто до нас долучається. Теж дуже різні люди. Це люди й з вищою освітою, і з середньою, це юристи та медики, це педагоги й домогосподарки.
В оголошенні жартома написали “Вікова категорія від 17 до 117 років”. Але вийшло, що не дуже й помилилися – в нас є як молоді люди, так і пенсіонери”, – розповідає Ірина Ключковська.
Вона каже – людей ділитимуть на групи по 10-15 людей. А всього сподіваються прийняти до тисячі членів клубу.
“У нас є потужна команда своїх викладачів. Хоч нас небагато в інституті – лише десятеро, але це філологи, які вміють працювати з аудиторією. Також до нас долучаються люди з різних університетів, коледжів. Сподіваємося, що управління освіти Львівської ОВА допоможе нам доукомплектувати нашу команду.
Як тільки ми підготуємо викладачів, які до нас долучаються, плануємо стартувати. Заплановано, що клуб почне працювати 29 березня.
Ми вже знаємо, як будуть структуровані наші заняття. Якщо два рази на тиждень буде замало – ми збільшимо кількість годин. Також плануємо запрошувати час від часу на дискусійні клуби видатних діячів культури, успішних у різних галузях людей” – ділиться директорка МІОК.
Вона переконана – їхня методика дозволить людям закохатися в українські мову, культуру та ідентичність. Адже передусім вони нікому нічого не нав’язують, а працюватимуть із людьми, які самі хочуть вивчити українську.
“Будьмо відверті – будь-який тиск викликає опір. Чим більше ти насаджуєш, тим більше людина починає цьому внутрішньо противитися. Тому в нас дуже доброзичливий підхід. Розуміючи те, що ми всі є громадянами однієї країни, що ми всі повинні один одному допомагати. Не тільки фінансами, гуманітарною чи військовою допомогою – ми також повинні один одному допомагати на мовному фронті”, – підсумувала Ірина Ключковська.
“Говорімо українською!”
