В дитинстві бабуся часто говорила: “Головне, щоб не було війни”. Здавалось, що це щось таке далеке і неможливе…
В дитинстві бабуся часто говорила: “Головне, щоб не було війни”. Здавалось, що це щось таке далеке для сучасного світу, але так лише здавалось…
Ми все життя проводимо в гонитві за тим, щоб бути успішнішим, багатшим, сильнішим, кращим, красивішим і ще багато таких “-…шим”, та одного ранку прокидаємось і розуміємо, що таки старші люди були праві, бо головне – це мирне небо над головою та щоб всі близькі були живі і в безпеці!
Розуміємо, що наше вчорашнє бажання про нову сукню/телефон/подорож/автомобіль стає таке нікчемне в порівнянні з сьогоднішнім – бажанням МИРУ!
Жаль, що це розуміння приходить такою ціною. А ще більше жаль, що “все буде добре”, яке нам обіцяють і в яке ми віримо, та яке дійсно буде так, дорого нам обійдеться. Воно дістанеться нам великою ціною. Величезною ціною! Найбільшою ціною – життями…
Єдине, що залишається – молитись і дякувати. Дякувати подумки, дякувати особисто, дякувати тим, за чиїми спинами ми стояли протягом 8 років і стоїмо досі, хто щодня, щохвилини дивиться смерті в очі і, дасть Бог, переможе у цих “дивоглядках“!
