facebook

Що буде зі ЗНО, як організувати вступ і які перспективи. Думки й рекомендації експертів

Що буде зі ЗНО, як організувати вступ і які перспективи. Думки й рекомендації експертів

МОН пропонує одноразово скасувати державну підсумкову атестацію для учнів 11-х класів та ЗНО у 2022 році. Сьогодні, 11 березня, міністр освіти і науки Сергій Шкарлет заявив, що у Верховній Раді вже зареєстровано відповідний законопроєкт (на сайті парламенту його ще немає). Тож тепер усе залежить від депутатів.

“Нова українська школа” поговорила з 9-м міністром освіти і науки й ректором Києво-Могилянської академії Сергієм Квітом, авторкою й натхненницею реформи “НУШ”, міністеркою освіти і науки України з 2016 до 2019 року Лілією Гриневич і віцепрезидентом із бакалаврських програм Київської школи економіки, ексзаступником міністра освіти і науки України Єгором Стадним. Також ми проаналізували коментарі кількох освітніх експертів для інших видань.

Дехто з освітян каже, що скасування ЗНО – це безвідповідальна пропозиція, дехто – підтримує, а хтось дає поради, як створити ефективну формулу вступної кампанії, якщо таке рішення таки ухвалять.

Водночас більшість наших співрозмовників зауважують, що поради, які вони дають, – це виключно рекомендації, як покращити умови, а не критика рішень МОН.
КОРОТКО: ЩО КАЖУТЬ ОСВІТНІ ЕКСПЕРТИ В КОМЕНТАРЯХ ІНШИМ ВИДАННЯМ
У коментарі Liga.Life співавторка реформи “НУШ” і співзасновниця ГО “Смарт освіта” Іванна Коберник поділилася думками про те, що скасування ДПА в 11 класі – виправдане рішення. Мовляв, діти мають отримати документи про середню освіту без нього.

Натомість, каже освітня діячка, заява про скасування ЗНО й інших вступних випробувань (ЄВІ, ЄФВВ) має вигляд спроби позбавитись інструменту, який скоротив можливість вступити на магістратуру за допомогою хабарів. Свого часу цим були незадоволені чимало ректорів.
Рішення про скасування ЗНО неможливе без опису, як відбуватиметься вступна кампанія, а цього опису зараз немає й не може бути. Ми не знаємо й ніхто не може знати, що буде до літа із закладами освіти, дорогами, кількістю потенційних абітурієнтів, які виїхали за кордон. Ніхто не може назвати зараз терміни вступної кампанії. Тому заяву про скасування ЗНО без опису деталей вступної кампанії вважаю безвідповідальною”, – говорить Коберник.
Членкиня комітету й Народна депутатка Наталія Піпа для того ж тексту Liga.Life сказала, що в комітеті ще обговорюють, що робити зі ЗНО. Мовляв, хочуть зберегти його базові принципи, тому шукають рішення, як це зробити, щоби процес був найменш стресовий і аби забезпечити всім рівний доступ до вступу. Однак ще немає ані тексту законопроєкту, ані спільного бачення, як це робити.

В інтерв’ю “УП.Життя” заступниця директора Українського центру оцінювання якості освіти Тетяна Вакуленко розповіла, що під час війни проведення ЗНО неможливе. Причини такі: понад 200 шкіл зруйновані чи пошкоджені, багато випускників виїхали з країни чи переїхали до інших населених пунктів, пошкоджені дороги, а щоби провести ЗНО, треба залучити багато освітян, доставити тести на місця. За її словами, нині важко сказати, коли і як організовуватимуть тестування: чи це буде таки ЗНО, чи інший формат.

Тетяна вважає, що, найімовірніше, треба буде повернутися до класичних вступних іспитів. За її словами, можна також розглядати варіанти відтермінування вступної кампанії та внесення змін до переліку вступних ЗНО або щодо їхньої кількості.
ЩО РЕКОМЕНДУЮТЬ ЄГОР СТАДНИЙ, СЕРГІЙ КВІТ І ЛІЛІЯ ГРИНЕВИЧ
Єгор Стадний:

Рішення про скасування ЗНО ще немає – є лише пропозиція. Утім, якщо таке рішення ухвалять, воно буде неправильним. Поки що я не бачу великої потреби в скасуванні тих технологій ЗНО, які застосовуються в мирний час у вступній кампанії.

Чтайте також:  В Україні скасували прохідний бар’єр для вступу на медичні спеціальності

У будь-якому разі до цього ще далеко. Почати треба із запитання: ми відновлюємо навчальний процес чи ні? На цій точці поки треба зупинитися, зараз у країни не ті пріоритети й не треба нагнітати. Давайте будемо “їсти слона” мірою надходження, а не цілком.

Спочатку відновимо навчальний процес. Далі є безліч варіантів, як організувати вступну кампанію, залежно від обставин. Наприклад, провести її пізніше – немає проблем. Також можна зменшити кількість предметів (обмежитися двома чи трьома) або змінити тривалість проведення іспитів. До того ж можна організувати кілька хвиль або розсинхронізувати вступну кампанію, залежно від території.

Але про це треба думати, коли буде потреба. Я закликаю зараз міркувати про забезпечення гуманітарною допомогою людей, які цього потребують, і допомогу ЗСУ. Якщо порівняти з людьми, які зараз “під бомбами”, ці проблеми мають не пріоритетний вигляд.

Точка “Х”, коли освітні проблеми стануть нагальними, буде в травні. Тобто в нас є ще 50 днів. За цей час дамо відсіч окупанту, повернемо всі території, накладемо репарації та контрибуції, а потім дійдемо до ЗНО.

Головне – щоби рішення скасувати ЗНО було чітко обумовлене цим роком і цими обставинами”

Сергій Квіт: Я спілкувався з профільним Комітетом Верховної Ради. Тому знаю, що буде розроблений спеціальний законопроєкт щодо скасування ЗНО. Звісно, поки я не бачив цей документ, тому можу коментувати намір про скасування ЗНО лише в загальних рисах.

Ми не знаємо, як довго йтиме війна, коли закінчаться активні бойові дії, коли ми виженемо російських окупантів і зможемо організовувати ЗНО у звичних рамках, і чи взагалі зможемо його організувати цього року. Тому скасувати ЗНО під час війни – це нормально. Я не бачу в цьому нічого надзвичайного й катастрофічного.

Адже в Україні є повністю зруйновані міста, ми не впевнені, чи зможемо збирати дітей в одному місці, щоби вони пройшли тестування (йдеться насамперед про безпеку). Маємо дуже багато питань, на які зараз, на жаль, немає відповідей. Тому основні правила та зауваги, на мій погляд, такі:

  1. Головне – щоби рішення про скасування ЗНО було чітко обумовлене лише цим роком і саме обставинами війни. Це має бути зазначене в законі.

Моя пересторога полягає в тому, що в середовищі вищої освіти є частина управлінців, які налаштовані консервативно. Вони відреагували на ідею цьогорічного скасування ЗНО в такий спосіб, що, його ніби треба скасувати взагалі. Інші кажуть, що варто скасувати на 5 років. Також маючи на увазі, що назавжди. Ще дехто вважає, що все, що було зроблено в освітній сфері після 2014 року, треба скасувати. Тому цей закон має бути чіткий і недвозначний. Ми нічого не скасовуємо, а ухвалюємо необхідні рішення в надзвичайних обставинах – і рухаємося вперед.

  1. У законі мають бути добре продумані правила про чесний вступ. Треба чітко сформулювати систему, як саме абітурієнтів будуть зараховувати в заклади вищої освіти.
  2. Не можна обмежувати право закладів вищої освіти висувати власні додаткові вимоги до абітурієнтів. Йдеться про те, що вони можуть надавати свої вимоги до абітурієнтів, які є більшими, ніж буде зазначено в законі. Наприклад, частина університетів набирала абітурієнтів із мінімальними балами. Але завжди були заклади вищої освіти, які казали: “Ми хочемо мати абітурієнтів із вищими балами”. На мою думку, якщо вимоги навчальних закладів вищі, ніж “середня температура по палаті”, це треба заохочувати.
  3. ЗНО в жодному разі не можна підміняти вступними іспитами чи співбесідами, організованими самими закладами вищої освіти. Правила мають бути однаковими для всіх, прозорими як для університетів, так і для абітурієнтів.
  4. Якщо ми підемо на такий вимушений крок через війну, то треба зробити ще якісь кроки, які б підтверджували серйозність намірів розвивати систему ЗНО надалі. Треба розуміти, що її значення буде зменшуватися пропорційно до зростання якості українських університетів.
Чтайте також:  І. Совсун: війна - не час думати про якість освіти й науки?

Якщо вітчизняні заклади вищої освіти хочуть мати більший вплив на формування контингенту студентів, то це має бути не через спонтанне скасування ЗНО, а через продовження реформування сфери вищої освіти.

І наступний крок у цьому напрямі – запровадження повної фінансової автономії українських освітніх закладів. Лише якісні, конкурентоздатні (зокрема, на міжнародній арені) і самоврядні університети зможуть самі формувати власний контингент студентів. Насамперед через збільшення переліку власних вимог до їхнього профілю та персональної вмотивованості. Але це вже інша велика розмова.

Ніхто не має посміти використати цю страшну війну як привід позбутися прозорого вступу і зловживати правом на доступ до вищої освіти”

Лілія Гриневич: Очевидно, що в умовах війни, коли відбуваються авіаудари й бомбардування по мирному населенню, а безліч родин із дітьми або вимушено переїхали, або перебувають в умовах, у яких неможливо навчатися, вступна кампанія не може відбуватися так, як це було в мирний час.

Організація ЗНО в такому вигляді, як було завжди, не може відбуватися ще й через те, що в Україні частково зруйновані інфраструктура, школи – на різних територіях ситуація різна.

Ще одна дуже важлива обставина – у дітей є прогалини в навчанні, причому різні. Адже одна річ – де більшою чи меншою мірою можна було продовжувати навчання й діти мали можливість брати участь хоча б в онлайн-навчанні, інша річ – населені пункти, у яких діти постійно в бомбосховищах і де неможливо організувати онлайн-навчання. Ці діти перебувають у нерівних умовах.

Тоді перед нами постає запитання: “Якою має бути ця вступна кампанія?”. Моя думка така: рішення скасувати ЗНО має бути комплексним. Ідеться не просто про те, що ЗНО не може проводитися так, як було завжди, а про те, якою має бути вступна кампанія, щоби вона була прозорою. Адже прозорість вступної кампанія – це фундаментальна цінність, якої ми досягли в Україні.

Я підтримую рішення МОН, але назвала б цей процес не просто скасуванням ЗНО, а говорила б про особливі умови вступу, пов’язані з воєнною агресією. Варто доручити Кабміну розробити комплексне рішення, найбільш ефективну формулу вступної кампанії. У це рішення має входити:

  1. Адаптація випускників шкіл, залежно від того, як і коли закінчиться війна. Усім дітям потрібен певний період для відновлення, аби просто повернутися до так званого робочого стану. Можливо, треба буде організувати якесь масове онлайн-навчання для вирівнювання знань.
  2. Цілком можливо, що терміни вступної кампанії треба буде перенести. Знову ж таки, це рішення має розробляти Кабінет Міністрів, залежно від обставин.
  3. Забезпечення прозорості вступної кампанії. Це може бути, наприклад, локальне тестування, яке спільно з університетом може розробити та провести Український центр оцінювання якості освіти. Йдеться про тестування на базі самого університету.

Зараз також обговорюється пропозиція зараховувати абітурієнтів за результатами оцінок у свідоцтві. Треба розуміти, що в різних школах за тією ж оцінкою – різний рівень підготовки. Окрім того, оцінки мають низьку розрізнювальну здатність, тому що це лише 12-бальна система оцінювання. І якщо буде конкурс, то може трапитися так, що є багато дітей з однаковими оцінками в документі про освіту. Як розрізнити, хто краще готовий? Тест на базі університету має допомогти.

Чтайте також:  Не як у ЗНО: у мультитесті не буде порогових балів

Принцип єдиний: ніхто не має посміти використати цю страшну війну як привід позбутися прозорого вступу і зловживати правом на доступ до вищої освіти, зокрема, на навчання коштом бюджету.

  • Є низка вразливих груп населення, які потребують окремої підтримки. Наприклад, військовослужбовці, ті, хто зараз пішли захищати країну й ризикують своїм життям. Коли війна завершиться, треба посприяти в тому, щоби вони могли отримувати вищу освіту, якщо вони цього хочуть.

Очевидно, що вони будуть у нерівних умовах із тими випускниками, які мали можливість навчатися принаймні онлайн. Але їм треба виділити бюджетні місця й дати можливість продовжувати навчання.

  1. Розроблення системи коефіцієнтів для підтримання дітей, які постраждали від бомбардувань на територіях, де взагалі не було можливості навчатися. Тобто дати можливість підвищити їхній результат (на кшталт уже наявного сільського коефіцієнту, адже діти в селах мають менше можливостей та, як правило, отримують освіту нижчої якості, ніж діти в містах, – ред.).
  2. Ми чудово розуміємо, що цього року абітурієнтів буде значно менше, ніж зазвичай. Адже багато наших земляків виїхали за кордон, аби їхні родини були в безпеці. Може скластися ситуація, що в одних університетах буде недобір дітей, а в інших їх буде забагато. Це означає, що університети також будуть у нерівних умовах. Тому важливо буде підтримати університети з допомогою нових регіональних коефіцієнтів.

Натомість так робити не варто:

  • Розтягувати складання ЗНО на 2 роки, тобто цьогоріч складатимуть ті, хто можуть, а наступного – інші. Адже це означає, що “інші” не мають права на вступ. Ми не можемо заборонити їм вступати – їм і так складно, бо вони мешкають на територіях із постійними бомбардуваннями й там неможливо організувати освітній процес. Це неправильно.

У цій ситуації рішення має бути складнішим. На жаль, не буває тотально простих рішень, якщо ви хочете зробити серйозну справу. Тут треба врахувати умови різних груп населення, забезпечити їхнє право на освіту, умови, коли завершиться війна. Коли рішення буде на папері, ми будемо чітко розуміти, як забезпечуються права на вступ.

  • Я сподіваюся, не дійде до пропозиції знову впроваджувати усні іспити в університетах (в ефірі телеканалу “Рада” Шкарлет пообіцяв, що “жодних іспитів університет самостійно проводити не буде”, – ред.). Звісно, і під час ЗНО були усні іспити для деяких спеціальностей, як-от акторство, які передбачають, що людина має продемонструвати свої вміння. Це нормально, але йдеться не про це.

У нашому арсеналі є дуже багато цифрових інструментів, розроблено багато технік, є УЦОЯО. Тому повністю переводити процес в усні іспити, які свого часу серйозно себе дискредитували, немає сенсу.

  • Ще одна причина, чому ми маємо забезпечити прозорість, – це аби не зруйнувати базову важливу реформу. Якщо законопроєкт буде просто про скасування ЗНО, тоді такий ризик є. А якщо в ньому буде йтися про особливі умови вступу на період війни і її наслідків, тоді є чітко визначена обмеженість. І це – не про скасування ЗНО, а про особливі умови. Тоді, окрім оцінок з атестата, можна використовувати додаткові прозорі інструменти.

Марія Марковська, “Нова українська школа

Джерело.


Повернутись вверх