Навчальна програма не має копіювати модельну: що спільного й різного в цих програмах
Часто навчальний заклад бере за основу певну модельну навчальну програму і вибудовує навчання, лише злегка адаптувавши її до своїх потреб. Про те, чому не можна так робити та як створити дійсно ефективну програму закладу освіти, говорили на Осінній школі творців сучасних освітніх матеріалів для нової української школи в межах Фінського проєкту підтримки реформи української школи’Навчаємося разом” + проєкту ЄС.
Розібратися у відмінностях між модельними та навчальними програмами допомагали заступник директора Команди підтримки реформ МОН України Роман Шиян і експертка цієї команди Ірина Старагіна.
СПІЛЬНІ РИСИ МОДЕЛЬНИХ І НАВЧАЛЬНИХ ПРОГРАМ
На основі держстандарту розробляються типова освітня програма (державний рівень), модельні навчальні програми (авторські колективи із затвердженням державою) та навчальні програми (можуть розробляти навіть окремі вчителі).
У цьому тексті буде йтися про рівень модельних і навчальних програм.
У держстандарті для кожної освітньої галузі окреслена мета навчання з певного предмета. Далі йдуть групи результатів навчання: загальні, конкретні результати навчання і орієнтири для оцінювання.
Основа будь-якої програми – формування наскрізних умінь. В українському законодавстві це:
- критичне та системне мислення;
- здатність співпрацювати з іншими людьми;
- ухвалювати рішення;
- оцінювати ризики;
- уміння конструктивно керувати емоціями;
- ініціативність;
- читання з розумінням;
- уміння висловлювати власну думку усно й письмово;
- здатність логічно обґрунтувати позицію;
- творчість;
- здатність розв’язувати проблеми.
Наскрізні вміння стосуються кожної з визначених законом “Про освіту” компетентностей. Водночас кожна освітня галузь робить внесок у розвиток кожної компетентності (це називається компетентісним потенціалом освітньої галузі). Наприклад, математична освітня галузь розвиває не тільки математичну компетентність, а тій чи іншій мірі й решту компетентностей.
У центрі уваги розробників програм також мають бути ціннісні орієнтири:
- унікальність і талановитість кожної дитини, жодної дискримінації;
- формування цілісного світогляду;
- становлення вільної особистості;
- гармонійний фізичний і психоемоційний розвиток;
- добробут і безпека;
- утвердження людської гідності та доброчесності;
- визнання своєї ідентичності;
- активне громадянство.
ЧИМ ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ МОДЕЛЬНІ ТА НАВЧАЛЬНІ ПРОГРАМИ
Модельна навчальна програма визначає орієнтовну послідовність та окреслює очікувані результати навчання учнів. Тоді як навчальна програма конкретизує ці послідовності та результати й чітко їх визначає. Це, фактично, означає, що ми маємо віднайти шляхи, що дають змогу з модельної програми “проростити” чіткішу та зрозумілішу навчальну.
Модельна програма визначає зміст предмета чи інтегрованого курсу, що викладається, а також різновиди діяльності учнів. Навчальна ж програма описує це більш конкретно та детально.
Так само модельна програма не визначає кількості годин викладання, тоді як навчальна визначає мінімальне й максимальне навантаження з певного предмета чи курсу.
Навчальну програму затверджує педрада закладу освіти, тоді як модельна отримує гриф від держави.
Модельні навчальні програми
Модельні програми формують зв’язок між очікуваними результатами, змістом навчання й різновидами навчальної діяльності.
Вона не дає конкретних пояснень щодо викладання предмету, тому є широкий простір для авторської думки та креативу під час створення навчальних матеріалів. Тож будь-який авторський колектив чи окремі вчителі можуть розробляти навчальну програму й навчальні матеріали на основі модельної програми.
Автори модельної навчальної програми перетворюють орієнтири для оцінювання зі стандарту освіти в очікувані результати навчання, а також визначають зміст та різновиди навчальної діяльності.
Очікувані результати навчання – це результати, яких учні мають досягти на певному етапі освітнього процесу.
У модельній програмі результати навчання вибудовуються в певній логічній послідовності. І це головне завданя модельної програми – визначити послідовність досягнення очікуваних результатів, наприклад, у розрізілі розділу чи теми.
Мається на увазі, що автори програми мають продумати, у якій логічній послідовності відбуватиметься оволодіння темою. Наприклад, коли в стандарті бачимо орієнтир для оцінювання “вирізняє окремі мовні явища”, пояснює їхню суть”, у модельній програмі очікувані результати будуть прописані як “вирізняє фонетичні явища…”, “вирізняє лексичні явища…”, “вирізняє граматичні форми…” тощо (приклад для рівня 6 класу).
І ця послідовність уже є ознакою різних навчальних програм, оскільки вона може бути різною в різних модельних програмах (наприклад, навпаки – від лексичного значення до граматичної та фонетичної побудови).
Отже, модельні навчальні програми призначені для упорядковування логіки та послідовності отримання результатів навчання. Ця логіка далі має розкриватися в навчальних програмах.
Навчальні програми
Модельна програма не є остаточною, не з нею вчитель іде в клас. Педагог іде до дітей із баченням не просто досягнення очікуваних результатів, а з прив’язкою цих результатів до певного часового проміжку. Причому цей проміжок – не рік, пів року чи семестр, а кожен урок. Це фіксується в навчальній програмі.
Тому навчальні програми і складають переважно на рівні закладу освіти. Отже, саме тут відбувається подальша деталізація результатів навчання – від очікуваних результатів за розділом та темою (що визначає модельна програма) до очікуваних результатів кожного уроку.
Часто під час розроблення навчальних програм заклад бере за основу модельну програму, злегка адаптувавши її до своїх потреб. Проте це не зовсім правильно, оскільки такий підхід не враховує всіх переваг навчальних програм.
Експерти рекомендують насамперед звертатися до першоджерел – відповідних законів та стандартів, а вже в другу чергу брати до уваги модельні навчальні програми. Адже жодна модельна навчальна програма не має достатньо інформації для того, щоби створити дієву навчальну програму. Модельна програма мусить бути конкретизована в навчальній програмі.
Насамперед у модельних навчальних програмах не зазначається необхідна кількість годин на викладання тої чи іншої теми. Ба більше – лише вчитель розуміє, які теми треба викладати для повторення та закріплення вже пройденого, а які уроки будуть спрямовані на формування абсолютно нових знань та умінь.
Наприклад, формулювання “вирізняє лексичні явища…” в модельній програмі можна трансформувати в низку тем, так би мовити, нижчого рівня – “однозначність та багатозначність, пряме та переносне значення, синонімія та антонімія” тощо.
Навчальні програми також можуть містити міжгалузеві проєкти. Адже під час розроблення модельних програм є змога лише зазначити та рекомендувати, в межах якогось розділу можна запропонувати учням міжгалузевий проєкт. Оскільки створення проєкту залежить від низки чинників у навчальному закладі, деталізація його реалізації можливе лише в навчальній програмі, коли є змога врахувати можливості вчительського колективу та особливості роботи школи.
Те саме стосується й оцінювання: як часто й що саме оцінювати. Автори модельної навчальної програми можуть дати лише загальні рекомендації, а не конкретні відповіді. Натомість школа може працювати за внутрішнім планом річного оцінювання, відповідно до якого кожен учитель розробляє систему оцінювання свого предмета. В оцінюванні школа спирається на свої принципи і стандарти оцінювання.
ЗА ЯКИМИ ПРОГРАМАМИ ПИШУТЬ ПІДРУЧНИКИ
Підручник створюється за модельною навчальною програмою. Адже вона, хоч і не враховує кількість годин та створена для “узагальненого” навчального закладу, проте орієнтована на використання в різних навчальних закладах. На рівні ж школи можна створювати додаткові навчальні матеріали, які відповідатимуть потребам навчальної програми закладу. Тут уже прорахована конкретна кількість годин, враховано можливості школа, вона створена шкільною спільнотою для власного користування.
Є ще один нюанс – неможливо створити навчальну програму, не орієнтуючись в обраному для викладання підручнику. Адже важливий зміст, який пропонує підручник. Проте вчитель може не задовольнитися одним підручником, використовувати одразу кілька чи доповнювати їх авторськими матеріалами. Особливо це стосується класів, де діти мають різний рівень підготовки, у тому числі інклюзивних.
Анна Степанова-Камиш, “Нова українська школа”
