У 21 столітті ставлення до педагогів стало менш шанобливим.
Люди старшого покоління з ностальгією згадують ті традиції освіти, які існували в епоху СРСР. Тоді вчитель був авторитетною і шанованою фігурою, чого не можна сказати про наші дні.
Сьогодні шкільні викладачі часто стикаються зі зневагою з боку учнів та їх батьків. Що ж вплинуло на менш шанобливе ставлення до сучасних педагогів?
Сучасні діти відчувають уседозволеність
У порівнянні з СРСР, функції сучасної школи змінилися. Раніше школа виховувала повною мірою, а тепер надає освітні послуги. У першу чергу батьки, а за ними і учні, починають ставитися до вчителів, як до обслуговуючого персоналу, інформує Ukr.Media.
Школярі прекрасно знають свої права, але про обов’язки чомусь забувають. І приструнити їх ніяк не вдається. Вигнати з уроку не можна — раптом у коридорі дитина отримає травму? Винен буде учитель. Двійку за поведінку ставити теж не можна — оцінювати вимагають тільки знання. І як знайти управу на нахабного підлітка, абсолютно незрозуміло.
Приєднуйтесь до нашої нової групи ОСВІТА UA
Посилання:https://www.facebook.com/groups/1023345988199205/?ref=share
“Викликаємо батьків, і тут усе залежить від їх адекватності. Хтось серйозно розмовляє, хтось закриває очі на поведінку дитини, аби оцінки були хороші!”, — ділиться своєю думкою колишній педагог Інна Коростельова.
Батьківська гіперопіка
Батьки теж вносять свою лепту: варто зробити учневі зауваження, як мами і тати починають скандалити і погрожувати так, що мало не до суду доходить.
Треба сказати, що така поведінка виникла все ж не на порожньому місці. Серед учителів бувають і ті, хто дійсно чіпляється не по справі і навіть влаштовують певним учням справжнє цькування. Але найчастіше батьки перебільшують те, що відбувається. Варто чаду принести додому двійку, як до школи вривається розлючена мама з претензіями. І її не хвилює, що дитина нічого не робить на уроці.
Батьки не співпрацюють з учителем
Але є й інша категорія батьків — повна протилежність попередній. Вони взагалі не цікавляться шкільним життям своєї дитини і не обтяжують себе перевіркою уроків.
Самі педагоги не втомлюються повторювати: пояснювати новий матеріал повинен учитель, але без закріплення у вигляді домашніх завдань це втрачає сенс. Навіщо учневі запам’ятовувати нову інформацію, якщо він нею не користується? Ось і виходить ефект “в одне вухо влетіло, в інше вилетіло”. А лають потім учителя, який “не вміє вчити”.
Школи не тримаються за вчителів
“У нас до вчителів ставляться дуже зневажливо, без будь-якої частки жалю. Директор школи каже, що незамінних немає. Підеш — і тобі через тиждень знайдуть заміну. Тут протягом навчального року вчителі звільняються і постійно приходять нові”, — розповідає Кирило, вчитель початкових класів та переможець конкурсу “Молодий учитель року”.
Ця проблема особливо актуальна для великих міст. У регіонах і вчителів менше, і люди простіші та душевніші. А ось у містах-мільйонниках іноді виникає відчуття, що директор школи не допомагає своїм співробітникам, а навпаки, вставляє їм палиці в колеса, вважають викладачі. Відмовляє в проханнях, в разі будь-якого конфлікту вважає винним учителя, виставляє додаткові вимоги. Лишень будь-що — зразу догана, штраф, а то і звільнення.
Учитель перестав бути авторитетом
Раніше вчитель апріорі був добре освіченою людиною. Дуже часто він знав більше, ніж батьки, тому його поважали. Але зараз отримати професію вчителя стало простіше, та й у цілому, кількість людей із вищою освітою збільшилася.
Сучасним учителям потрібно прикладати більше зусиль, щоб зацікавити учнів. Зараз кожен школяр може завести блог і назвати себе експертом з будь-якого питання. Але при цьому він не розуміє, що вчитися і дізнаватися нове потрібно все життя. І навіть у Марії Іванівни, яка здається відсталою від життя, є що перейняти.
Серед учителів завжди були різні люди. І за радянських часів, і зараз є ті, хто щиро любить свою роботу і дітей. Але щоб шкільні роки не пройшли даром, батьки повинні виступати з учителями єдиним фронтом.
