О. Мірошниченко: набридло бачити дім філіалом школи
Коли дітям жити і розвиватись – у коротких перервах між шкільними і домашніми завданнями?
Автор: Олександр Мірошниченко, актор, режисер, драматург.
Тема стара. Але безмежна, наче океан.
Неправильно формулюємо. А неправильно формулюємо – значить, мислимо з помилками. І помилки множаться і множаться, набуваючи обрисів догм та дисертацій.
«Домашнє завдання» – це те, що роблять вдома, і те, що потрібно для дому. Винести сміття чи помити посуд – це «домашнє завдання». Поспілкуватись з батьками чи почитати гарну книжку – це домашнє, хоча і не зовсім завдання.
Робити щось вдома для навчання в школі – це не «домашнє завдання». Це «шкільне завдання для виконання вдома». Це якщо вже прискіпливо розглядати зміст слів. А потрібно сам прискіпливо. Бо «виконання шкільних завдань вдома» розмиває кордон між тим, що повинно відбуватись в школі, і тим, що повинно відбуватись вдома. Дім стає філіалом школи. Стираються кордони. І оце стирання кордонів поступово поглинає всі ті речі, які повинні, власне, відбуватись у домашніх стінах.
Спілкування, ігри та задоволення – виключно в перервах між підготовкою до завтрашнього походу в школу. Де знову дадуть завдання, яке знищить всі домашні плани. І так кожного дня. Нескінченний у своїй безглуздості процес.
Учень взагалі в ідеалі не повинен приносити додому ні підручники, ні зошити. А для чого вони вдома? Їхнє місце в школі. Відзаймався. Склав все в шафу. І пішов додому. Відключившись від всього навчально-шкільного.
Це в ідеалі. І за умови вмикання здорового глузду. Бо, чесно кажучи, набридло бачити свій дім філіалом школи.
Є безліч речей, на які просто не вистачає часу. Бо потрібно ще вивчити вірш, вирішити десять завдань з алгебри, перечитати три параграфи з біології, намалювати таблицю з історії…
А жити дітям коли? Думати, дихати і розвиватись коли? У коротких перервах між «шкільними-шкільними» та «шкільними-домашніми» завданнями?
Ні. Щось не так у нас з усім цим. Школа, все ж таки, повинна залишатись у школі. Ну і дім, звичайно, – вдома…
