«Якщо шкільна запіканка виглядає як шматок лайна на щербатій тарілці, то неважливо, за якими рецептами її готують»
Реформа шкільної системи харчування давно назріла. Діти проводять у школі навіть більше часу, ніж удома. Тому важливо, щоб на перервах вони могли повноцінно поїсти гарячого, смачного і поживного, а не давитися всухом’ятку бутербродами чи чіпсами. Нинішню реформу харчування, відому в народі як «рецепти Клопотенка», сприймають по-різному. Але зміни у шкільній їдальні були неминучими. Однак здається, коли реформатори їх розпочинали, то не усвідомлювали, з яким пластом проблем зіштовхнуться.
Останнім часом дуже багато критикують страви, які з’явилися у шкільних їдальнях. Завищені очікування батьків не збіглися з реальністю. Коли звідусіль лунає про зміни, нове меню, про оснащені новим обладнанням шкільні їдальні, а в школі твоєї дитини нічого не змінилося, то нове викликає обурення, а рівень довіри до нього стрімко знижується.
А тут іще постійні звинувачення на адресу батьків на кшталт« діти не навчені їсти здорову, корисну їжу». І частка правди в цьому є, але не хочеться, щоб ця теза виправдовувала всі проблеми реформи. В одній дискусії я почула такий аргумент: «Мені скаржилася директорка однієї зі шкіл, де запровадили нове меню. Діти не їдять запіканки, овочі тощо, бо хочуть, як удома, пельмені та сосиски. Якщо запіканка чи овочі виглядають як шматок лайна на тарілці часів СРСР із щербинами по краях, то навряд чи проблема у тому, що в родині ліплять домашні пельмені та їдять їх усі разом».
Оцінювати меню, оприлюднене на сайті МОЗ, не буду, я не дієтолог, не маю фаху з цього питання, але про організацію самої системи є що сказати. Ось кілька важливих моментів, які потрібно знати батькам.
Перше, що варто пам’ятати: якість харчування у закладах освіти цілком і повністю залежить від спроможності громади. Адже абзаци 3 і 4 пункту 8 Постанови КМУ (далі — Постанова) про Порядок організації харчування у закладах освіти та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку (далі — Порядок) зазначають чітко: «Вартість безоплатного гарячого харчування в закладах загальної середньої освіти та інших закладах освіти, що провадять освітню діяльність на певному рівні (рівнях) повної загальної середньої освіти, встановлюється засновником (засновниками) таких закладів щороку відповідно до норм харчування з урахуванням режиму (кратності) харчування».
Тобто в Україні не існує єдиної вартості гарячого сніданку, і одна громада годуватиме дітей на 32 грн, а інша — на 15. Одна громада повністю оплачує харчування 1-х–4-х класів, а інша — коштом батьків повністю або частково. І виходить, що через відсутність єдиного підходу у цьому питанні комусь дають варений буряк, а комусь — той же буряк, але з орегано, насінням та оливковою олією.
За ціну, яку визначає громада, починається конкуренція. І виграє та організація, яка запропонує найнижчу ціну, якщо дуже захоче виграти тендер і працювати у школі. Саме вартість тут буде вирішальним критерієм. Врахуйте також, що шкільний навчальний рік не збігається з фінансовим, тому будь-які скарги і конфлікти через тендери розглядаються довго, що затягує процедури закупівлі послуг. А ще дає змогу прописати умови конкурсів під конкретні організації.
Школам запропонували чотиритижневе сезонне меню та асортимент буфету (за наявності) або дозволили складати власне. Під час складання примірного чотиритижневого сезонного меню та асортименту буфету у закладах освіти і закладах оздоровлення та відпочинку обов’язково враховуються вимоги Порядку та встановлені МОЗ вимоги щодо організації харчування в закладах загальної середньої освіти. Примірне чотиритижневе сезонне меню та асортимент буфету дозволено використовувати після погодження з територіальним органом Держпродспоживслужби. Без такого погодження дозволяється використовувати меню, рекомендоване МОЗ.
А от заміна страв і продуктів харчування у меню-розкладі допускається у разі виникнення об’єктивних причин (проблема з постачанням або якістю чи безпечністю окремого харчового продукту) та здійснюється в межах примірного чотиритижневого сезонного меню (зокрема, меню четверга може бути запропоновано в понеділок, відповідно, меню понеділка — в четвер). Але реальність така, що якщо їдальня відмовляється від продуктів, то меню буде змінено не за принципом «вівторок на четвер», а за принципом «зготуємо з того, що є». А що є у засіках фірми, яка організовує харчування, це велике питання. Тому що оплату за послуги вона отримує заднім числом, тобто годує школярів авансом.
І як харчуватимуться діти, що мають особливі потреби — дієти? Пункт 39 Постанови визначає, що достатньо надати школі медичну довідку від сімейного лікаря, лікаря-педіатра, яка засвідчує особливі дієтичні потреби здобувачів освіти/дітей. У довідці має бути зазначено щодо обмеження/виключення відповідних харчових продуктів, напоїв і страв та їх заміни аналогічними за енергетичною та поживною цінністю харчовими продуктами. І це не лише про харчову алергію, це і про проблеми з ЖКТ і будь-які інші, що вимагають обмеження чи виключення певних продуктів.
Якщо шкільне меню батькам усе ж таки не подобається, до кого звертатися? Зазвичай у поганому меню звинувачують лише фірму — постачальника послуг з харчування. Та насправді меню затверджує не лише вона, а й директор школи та її засновник, тобто місцева влада. Тому звертатися зі скаргами та пропозиціями потрібно до всіх трьох.
До речі, у багатьох школах України й до цього документа було і мультипрофільне «дабл-меню», і «шведський стіл» ( місцева влада впроваджувала, не чекаючи змін від центральної влади). А тепер батьки почали скаржитися, що систему змінили через чотиритижневе меню від Міністерства охорони здоров’я. Хоча підозрюю, що проблема тут у погодженні власного меню, яке не відповідає запровадженим змінам через збалансування певних норм здорового харчування. Знаю, що у планах реформаторів є створення діджитал-платформи, яка спростить розробку власного меню школою, але варто подумати і над спрощенням процедури його погодження — щонайменше це може бути онлайн.
Школам дозволено не готувати їжу самостійно, тобто не мати харчоблока, а користуватися послугами кейтерингу. Але у такому разі меню укладається постачальником послуг із харчування (технологом, завідувачем виробництва) і затверджується керівником оператора ринку харчових продуктів, що здійснює постачання готових страв та/або послуг з харчування.
Є проблема, якої не вирішує реформа шкільного харчування (сподіваюся, поки що не вирішує): ведення обліку та звітності щодо сніданків досі покладено на вчителя. Окрім своїх прямих обов’язків — навчання дітей, педагоги ведуть таблички з харчування і збирають готівку. Щоб цього уникнути, варто подумати про глобальні зміни у системі харчування, можливо, через компенсації батькам вартості гарячих сніданків за умови, що місцева влада забезпечує гарячі сніданки коштом бюджету. Варто також подумати про кабінет батьків на сайті школи, через який вони можуть на місяць наперед обирати сніданки дитині й оплачувати їх (і мультипрофіль тут неоціненний). Можливі й інші варіанти. Але точно не вчитель має збирати гроші за сніданки та вести облік.
У містах-мільйонниках такі проблеми якось вирішуються, а от у сільській місцевості ситуація, на мій погляд, складніша. Мій колега Сергій Бондаренко з ГО «Громадянська свідомість» у серпні 2021 року звернувся з відкритим листом до влади, отримавши з Держказначейства дані щодо бюджетів усіх громад. З них випливає, що 70 бюджетів територіальних громад не мають видатків за кодом бюджетної класифікації КЕКВ 2230 «Продукти харчування». Це означає, що або у школах за вказаними бюджетами учні взагалі не отримують гарячого харчування, або видатки на харчування учнів проводяться по інших кодах бюджетної класифікації. А враховуючи періодичні повідомлення батьків у мережі про «списки продуктів», які треба принести в їдальню, такі дані видаються ймовірними. Цікаво, чи дали зараз батькам нові списки продуктів відповідно до нового чотиритижневого меню?
А от що дійсно важливо знати батькам, то це умови, які має забезпечити школа для харчування наших дітей. Хочу акцентувати увагу на таких моментах.
1. Відповідно до Постанови (пункт 34) школа повинна забезпечити доступ батьків до інформації про меню їдальні та асортимент буфету (щодня розміщується на відведеному для цього стенді, веб-сайті відповідного закладу в Інтернеті за наявності та/або доводиться через інші канали комунікації, доступні для здобувачів освіти/дітей та їхніх батьків).
2.Доступ до питної води має бути постійно, і не лише під час вживання їжі, а й у будь-який інший час (пункт 50 Постанови).
3.Час, відведений на харчування дітей, визначено у 27 пункті Постанови: не менш як 20 або 30 хвилин (для учнів 1–4 класів).
4.Вишенька на тортику — пункт 54 Постанови визначає, що засновник і керівник закладу мають враховувати відгуки та пропозиції батьків, дітей і персоналу щодо задоволення якістю харчування з метою обмежити обсяг харчових відходів. Тому, любі мої батьки, контролюйте не лише «контрольні порції», а й дивіться на залишки в тарілках, бо викидання грошей платників податків у смітник — це ненормально.
Нове меню шкільної їдальні — це лише косметичні зміни. Від того, що у сараї пофарбували стелю у білий колір, апартаментами він не стане. Потрібні глибокі системні зміни. Водночас реформа лише стартувала, оголивши всі проблеми системи. Можливо, варто було відтермінувати старт реформи хоча б для того, аби провести навчання для кухарів, максимально оновити харчоблоки і здійснювати комунікаційну кампанію серед дітей і батьків про здорове харчування. А потім впритул зайнятися іншими процедурами. Будь-яка реформа потребує продуманої підготовки.
