facebook

Ви руйнуєте самооцінку дитини: 13 фраз, які треба забути

Ви руйнуєте самооцінку дитини: 13 фраз, які треба забути

Це не образи, не лайки. Частину фраз ми кажемо у доброму гуморі, й усі – з виховною метою. Утім, саме такі висловлювання боляче б’ють по дитячій психіці. І можливо саме такі слова змушують потім у дорослому віці ходити на тренінги з підвищення як «полюбити себе». Дбайте про своїх дітей і просто викресліть ці фрази зі свого вжитку.

1. «От герой! Утік від цуценяти»
Сарказм – не найкращий спосіб донести щось до дитини. Малюк, якщо почує «Ось молодець, розбив чашку!», повірить, що його за щось хвалять, і потім гірко розчарується, коли дізнається правду. Такий перепад настрою може бути болячим та зменшить довіру до батьків.

А більш старша дитина зрозуміє, але звикне шукати сарказм у похвалі. Такі люди у дорослому віці не вміють приймати компліменти. Кажуть, наприклад: «То не очі в мене красиві, а я їх так підфарбувала. Ні, проєкт вдалий не через мою компетентність, просто пощастило».

2. «Не злись на брата!»
Дитина просто не може виконати такий наказ. Адже люди не обирають, що відчувати. Вибір лише в тому, що робити зі своїми почуттями. Тож можна попросити: «Не бий брата», якщо є такий ризик. Але кожен має право на власні переживання. Дитина, яку регулярно переконують, що її почуття не правильні, відчуватиме, що вона сама гірша за інших. До того ж не розуміє, що таке особисті кордони: їй здається, що батьки мають право контролювати її почуття.

У неї кілька шляхів. Перший: силою волі придушувати будь-які негативні прояви почуттів. Такі люди здаються згодом неемоційними, кам’яними, а притлумлений гнів чи сум обертаються психосоматичними хворобами.

Другий спосіб: ще й навіювати собі протилежні почуття. Тоді людина здається іншим фальшивою, втрачає здатність бути спонтанною, не розуміє сама себе, а все це заважає почуватися щасливим, щоб не сталося.

Третій: вважати себе «поганим», соромитися, мати занижену самооцінку, озлобитися.

3. «Я знаю, насправді ти не хотів вдарити сестру»
Хотів! Коли ми злимося, такі агресивні бажання зринають у свідомості. Справа лише в тому, чи дозволяє собі дитина битися. Та навіть якщо не хотів, звідки вам знати краще, ніж власнику думок та почуттів? Тут усе, як у попередньому варіантові, але ще й привчає хлопчика чи дівчинку перекладати відповідальність на інших. Не треба бути адвокатом дитини. Варто просто навчити її регулювати свої реакції.

Чтайте також:  Учні можуть вчитися влітку: коли закінчиться навчальний рік 2023/2024

Знаєте тих, хто завжди каже: «Це ти мене змусила так кричати»? До слова, якщо цю фразу сказати дитині, це значно більш токсичний варіант того ж самого меседжа.

4. «Добре, але можна краще»
Це – спосіб знецінити успіхи, змусити сумніватися у чужих оцінках. Як дитині реагувати, якщо у першій частині фрази похвала, а у другій — критика. Такі висловлювання заплутують. Учень, навіть якщо перемагає у змаганні, починає думати: «Це випадковість» або «Я міг показати кращий результат, ніж цей».

Дарма вважають, що така похвала мотивує старатися краще. Якщо постійно перебувати у сумнівах, навпаки, втрачається сенс чогось прагнути, адже здається: дорослі ніколи не будуть задоволені, завжди знайдуть, до чого причепитися.

Звісно, не варто хвалити за те, що вийшло не дуже. Підбадьорювати можна словами: «Ти гарно старався. Наступного разу вийде краще». Якщо ж, результат є: приміром, дитина отримала 12 балів, не знецінюйте жодними сумнівами. Вмійте порадіти за сина чи доньку.

5. «Ти такий смішний!»
Зазвичай той, що каже, милується дитиною. «Так смішно розмовляєш», «голосочок, як у дівчинки», «кумедні щічки». Що старший хлопчик чи дівчинка, то швидше зробить паралель: кумедно значить наді мною будуть сміятися. А значить мені є, чого соромитися. Ось так з гарними намірами можна знизити самооцінку.

6. «Та що з тобою не так?!»
Уявіть: значуща доросла людина, від якої дитина у всьому залежить, каже, що з дитиною щось не так. Уявили? Так от, дитина одразу вірить та засвоює це. Проте не може пояснити що саме з нею не так або спростувати цю думку. Адже у дитини ще немає достатньо життєвого досвіду і знань. Інколи це може перерости у позицію: «Я недостатньо гарна людина». Звісно, така людина не зможе розвинути любові до себе та адекватної самооцінки.

7. «Не вигадуй, нікого у шафі немає»
Якщо дитина поділилася з вами своїми страхами, не можна знецінювати її почуття. Дорослому здається: якщо він енергійно заперечить, навіть посміється, дитина швидше повірить та заспокоїться. Ні. Це лише підірве довіру до батьків. Малюк звикатиме не ділитися переживаннями чи проблемами, бо все одно йому не повірять. Уявляєте, чим це може обернутися у підлітковому віці?!

Чтайте також:  Канікули: коли та скільки відпочиватимуть школярі у 2024 році?

А ще один наслідок – думка про те, що «я не вмію попросити про допомогу». Це значно знижує самооцінку.

8. «Що ти як маленька!»
Навіть якщо йдеться про навички, краще обрати інші слова. А коли ця фраза адресована дитині через її емоції, вона б’є по самооцінці. Не важливо, про що саме йдеться: «як маленький… ниєш, плачеш, боїшся, засмучуєшся через дрібниці». Адже почуття не мають віку. Дитина не зобов’язана їх пригнічувати чи приховувати. Замість того, щоб дорікати за емоції, поговоріть про те, як дитина насправді почувається у цей момент.

9. «Ти зможеш стати, ким забажаєш»
Якщо у дитини погана координація, навряд чи вона стане балериною. Якщо слабке серце – мало шансів, що полетить у космос. Звісно, винятки є, але треба вчити малюка реалістично сприймати свої шанси.

Інший момент: дорослі люблять казати, що здібності та тяжка праця допоможуть досягти будь-яких цілей. Їм здається, це прищеплює любов до роботи. Але вчити дітей бути реалістами теж важливо. У деяких ситуаціях вирішальну роль грає випадок. Скажімо, не кожна дитина, яка хоче стати зіркою спорту або відомою співачкою, стане, навіть якщо старанно над цим працює.

До чого тут самооцінка? Якщо дитина амбітна, але, наприклад, програє у конкурсі, вона відчує провину. І буде думати: «Що ще треба було зробити? Де моя помилка?». У всіх нас бувають поразки у житті, і їх треба навчитися приймати. Якщо кожна з них знижуватиме самооцінку, справи кепські.

10. «Ти спеціально мене доводиш?»
Цікаво, ви справді вважаєте, що трирічний малюк розважається тим, що грає на нервах у батьків? Зазвичай ця ж фраза виривається автоматично. Що більше намагань поводитися як правильна доброзичлива матуся, особливо на людях, то більше роздратування, коли дитина немов перевіряє на міцність.

Ні, дитина не навмисно. Є гарна вправа, щоб заспокоїтися у таку мить. Уявіть, що бігає по магазину або падає у калюжу юна особа з королівської родини, до якої вас найняли у няньки, або значущий дорослий, наприклад, ваш керівник. Посміхнулися? Ось і кажіть дитині те, що сказали б принцу чи босу.

Чтайте також:  Що МОН планує змінити у сфері шкільної освіти у 2024 році

11. «Чому ти не можеш бути таким, як син тьоті Валі?!»
Тому що й ви – не тьотя Валя. Хочете, щоб дитина замислилася, яка мама для неї буде кращою за вас? Багата родичка? Лагідна сусідка, яка ще й пече смачні пиріжки?

Звучить образливо, чи не так? Таке приниження гідності дитини погіршує самооцінку. Отже, не треба порівнювати ані навчальні успіхи, ані характер, ані вміння. Не порівнюйте ні з ким: ні з друзями, ні з братами-сестрами, ні з собою у його віці. Просто не порівнюйте дітей.

12. «Твої витівки вбивають мене!»
Інколи це не лише фраза («Не доводь, у мене слабке серце», «У тебе що – запасна мама є?»), а ціла вистава. Мама, яка не має аргументів, щоб «припинити неподобство», хапається за серце, замотує голову і навіть нібито телефонує до «швидкої». Трапляються батьки, що роблять вигляд, ніби втратили свідомість чи мають якийсь напад. Усе це, від фрази до дій, – маніпуляції, про які слід забути. Навіть якщо у вас насправді погане здоров’я, не треба це згадувати під час виховних розмов. Якщо раптом потрапите до лікарні, дитина не повірить, що вона тут ні до чого, і почуття провини переслідуватиме її.

13. «Якби не ти, я б зараз на такій посаді була!»
І ось нарешті найгірші фрази, які можна сказати дитині. Вони руйнують знайомий світ, позбавляють відчуття безпеки, любові, травмують. «І навіщо я тільки тебе народила!», «Коли завагітніла, довелося кинути навчання», «Якби не ти, я вже поїхав би жити до іншої країни».

Народити дитину – це доросле рішення, за яке несуть відповідальність лише батьки. Звинувачувати когось у власних нездійснених мріях – не дуже гідна позиція. А дорікати цим дитині – нечесно та небезпечно. Такі слова прищеплюють нездорове почуття провини за те, в чому людина не винна. А ще підсвідомо запевняють: «Я не вартий чужих зусиль, мене не варто обирати».

Джерело.


Повернутись вверх