“Чому органи управління освітою рахують калорії та порції?” – Ігор Лікарчук
Топовими темами серед освітянських новин в останні місці стали новини не про організацію освітнього процесу, технології та методики, успіхи та прорахунки в організації навчання, а про… харчування учнів.
Я абсолютно не заперечую те, що проблема харчування дітей є дуже важливою і актуальною, хоча б тому, що це питання здоровя.
Але ніяк не можу зрозуміти ЧОМУ ці питання покладені виключно на плечі керівників шкіл?
ЧОМУ органи управління освітою займаються примірними меню, технологічними картами, рахують калорії та порції?
ЧОМУ керівники закладів та працівники органів управління освітою у всіх ЗМІ від імені учнів безальтернативно схвально відгукуються про результати реформи харчування?
Чи можливо вже керівники шкіл і органів управління освітою стали фахівцями-технологами з питань організації дитячого харчування, мають відповідні сертифікати та дипломи?
Чи роль «цапів-відбувайлів» дуже подобається?
Ніяк не можу зрозуміти, якому «розумнику» прийшла в голову думка змінити норму «старого» закону «Про освіту», котрий не зобов’язував керівників шкіл відповідати за організацію харчування, а у новому законі ця норма зявилася?
А, якщо зявилася така норма, то чому в штатах шкіл не з’явилися посади заступників директорів закладів освіти із питань організації харчування, котрі мають дипломи про відповідну освіту, досвід роботи і т.д.?
Чому не з’явилися у відділах та управліннях освіти кваліфіковані фахівці із проблем організації харчування, які б поклали на свої плечі всі ці специфічні, далеко не освітні питання?
І, нарешті, якщо, не дай Бог, десь буде біда. Біда через безграмотність та непрофесіоналізму тих, хто це харчування організовує. Хто відповідатиме? У судах заяви типу: «не знав», «не фахівець» – не проходять…
Ну чому у нас навіть дуже важлива і корисна справа робиться через…
Ігор Лікарчук
