Ви говорите, що пора одягатися на вулицю, а дитина тікає грати в машинки. Чи готуєте їй улюблений борщ, а вона верне носа. Караєте за те, що б’ється, а ввечері чуєте: «Сергій знову побив Колю!». Як зрозуміти свою дитину і при цьому не зійти з розуму, розповість наш експерт — психолог, блогер і мама п’ятьох дітей Лариса Суркова.
Б’є — не означає «любить»
Ранній ранок, я веду доньку в садок. Зайшовши до роздягальні, чую знайомий голос.
– Ну-ка, не відволікайся, одягай штани! – невдоволено бурчить мама Платона, запеклого хулігана і головного задираки в групі.
Хлопчина відвертається, наспівуючи пісеньку, чим ще більше розохочує мати.
– Ти чому такий розсіяний?! Якщо мені сьогодні знову поскаржаться, що ти когось вдарив, я не знаю, що зроблю! – І замість прощального поцілунку мати відважує Платону стусана.
Хлопчик плаче і біжить до вихователя скаржитися, а мати в серцях грюкає дверима. І я вже знаю, що буде ввечері: жінці знову доведеться вислухати розповідь педагога про витівки сина. Замкнуте коло, вихід з якого, на думку психолога, тільки один — припинити рукоприкладство.
Лариса Суркова:
– Коли мати б’є дитину, це неминуче веде до того, що вона буде за нею повторювати й ображати інших дітей. Навіть якщо рукоприкладства в сім’ї немає, але мама з татом спілкуються на підвищених тонах, дитина обов’язково це віддзеркалить. Часта історія, коли батьки дивуються: «Ми ж не б’ємо один одного, чому дитина агресивна?» А ви впевнені, що не б’єте один одного словом?
Мамо, геть з «Інстаграму»!
Якщо дитина не слухається — це не просто так. Можна нарікати на кризу віку або геомагнітні бурі, але факт залишається фактом — чадо відчайдушно вам щось демонструє, але не хоче вступати у взаємодію. Парадокс! Зупиніться і знайдіть причину того, що відбувається. Може, ви живете тільки своїми інтересами?
Моя дочка довгий час скандалила перед виходом на вулицю. Варто сказати: «Єва, збирайся швидше, ми повинні йти», у неї виявлялася купа справ — подивитися мультики, сходити в туалет, попити соку. Практично кожні збори закінчувалися плачем дочки й моїм зіпсованим настроєм. Я довго думала, що вона просто знущається наді мною, поки не дізналася від психолога, що справа в особливості сприйняття дитиною часу.
Лариса Суркова:
– Це часта ситуація: мама, попиваючи чайок і переглядаючи стрічку «Інстаграму», згадує, що спізнюється в поліклініку. Починає квапити бідну дитину, а вона продовжує грати. Мама кричить, дає запотиличник, у малюка істерика, а жінка дратується ще більше. У дитини немає вбудованого чіпа, щоб вміти швидко виконувати команди! Вона грала — чому раптом повинна підірватися і кудись побігти? Діти не можуть швидко перебудовуватися. Щоб дитина вас почула, закладайте на цей час, наприклад, пів години. Скажіть: «Дружок, давай-но прибирай свої іграшки, зараз ми будемо збиратися». Через 5 хвилин цю фразу повторіть. І так 3-4 рази. Опишіть, що зараз ви підете по вулиці, побачите великі кучугури, буде цікаво. Готуватися до виходу з дому потрібно заздалегідь.
Великий брат стежить за тобою
Якщо поглянути на світ очима дитини, можна побачити багато цікавого. А головне, стає зрозуміло, що їхня картина світу в корені відрізняється від нашої. Ось тільки як це зробити — влізти в голову маленької людини?
3-річний Ваня вміє їсти й одягатися сам, але останнім часом став вимагати, щоб саме мама натягала на нього кофту і годувала з ложки. А якщо мама зайнята або не хоче йти на поводу у сина, малюк включає режим «істерика».
Лариса Суркова:
– Однозначно, це спосіб привернути до себе увагу. Згадайте, що змінилося в нашому житті й сім’ї останнім часом. Можливо, ви були дуже зайняті, і дитина просто сумує за увагою? Або ревнує до брата чи сестри? Деякі сім’ї для цього встановлюють у квартирі камери й кожен день переглядають запис, аналізують свої слова і дії. Саме так багато батьків і прийшли до розуміння, що справа не в дитині, а в них.
Дійти до ручки
Але буває так, що ніякі поради не працюють, і ви з відчаєм розумієте, що виходу немає. Якщо дитина стала зовсім некерованою, значить, в якийсь момент ви втратили нитку, яка зв’язує вас, нитку довіри. Подумайте, коли і як це могло статися. Цьому сприяють багато чинників. Наприклад, тотальна зайнятість батьків, відсутність терпіння або перемикання на іншу дитину в сім’ї. Налагодити стосунки буде непросто, але ви зобов’язані це зробити.
Лариса Суркова:
– Почніть заново вибудовувати контакт. Живе спілкування і щирий інтерес до життя дитини — це святе. Виховуючи дітей, намагайтеся враховувати їхню думку, а не просто гнути свою лінію. Не треба зраджувати та обманювати малюка. Наприклад, ви обіцяли синові подарувати на день народження «Лего». Хлопчик радів, жив цим і раптом напередодні свята чує: «Нічого не отримаєш, ти погано себе поводив / закінчив чверть з трійками!». Кожен раз, як ви збираєтеся посварити або покарати чадо, ставте себе на його місце. Запитайте себе: мені б сподобалося те, що я зараз роблю? Що б я відчув? Пам’ятайте, що маленька дитина, якою ви колись були, нікуди не поділася. Вона все ще живе всередині вас, захована далеко-далеко, але її можна розбудити.
