«Батьків – до школи!»: корисні поради для спілкування вчителів з батьками
Співпраця між учителями й батьками важлива для успішної інтеграції дитини в шкільне життя
Педагогіка партнерства між усіма учасниками освітнього процесу набуває особливого значення в Новій українській школі. Вона ґрунтується на принципах гуманізму і творчого підходу до розвитку особистості, допомагає будувати діалог між учасниками освітнього процесу – педагогами, батьками та дітьми – на принципах взаємоповаги і взаєморозуміння.
Як побудувати ефективну комунікацію між педагогами та батьками, а чого краще уникати в спілкуванні, розкажемо в матеріалі Проєкту «Навчаємось разом: дружня школа».
Партнерство між учителями та батьками, залученими до навчання своїх дітей, має особливу цінність. Спільна і злагоджена робота, застосування нових креативних підходів, цікавих форм взаємодії допомагає побудувати активний і згуртований шкільний колектив, де цікаво й комфортно навчатися та розвивати свої таланти.
Крім того, діалог з батьками допомагає вчителю зрозуміти, як вони мотивують і підтримують своїх дітей, як допомагають їм вирішувати проблеми чи виконувати домашні завдання, з’ясувати сильні та слабкі сторони характеру школярів і допомогти їм правильно розвиватися у майбутньому. Тоді батьки, які бачать позитивний вплив такої взаємодії на результати навчання й настрій дітей, відчувають довіру до педагогів.
Важливість принципів педагогіки партнерства
Однак, так було не завжди. Упродовж багатьох років слово вчителя чи шкільної адміністрації було єдино правильним, будь-яка критика мала величезний супротив, вважає нейропсихологиня, логопед, консультантка з розвитку дітей, авторка онлайн-простору для розвитку дітей «Art&Brain» Юлія Гордієнко.
Діти в цій схемі не мали жодного права голосу. Така стратегія психологічно травмувала не одне покоління людей, яким у дорослому житті складно реалізуватися професійно, проявити свій талант чи розпочати власну справу:
На переконання Юлії Гордієнко, педагогіка партнерства – прекрасний підхід, що ґрунтується на формуванні психологічно здорової, проактивної взаємодії між учителями, батьками та дітьми.
«Вона розпочинається з діалогу, готовності його підтримувати, переживати періоди кризи, шукати варіанти взаємодії та ефективні рішення для всіх учасників: учителя, адміністрації, батьків та дітей. Важливий момент – готовність до такої комунікації з батьками “на рівних”. Та хоча дитина і є учасником діалогу, вона самостійно не може розв’язувати складні проблеми, на неї не можна перекладати відповідальність чи вимагати прийняття рішень на рівні з дорослими. Дитина – повноцінний учасник діалогу на рівні взаємоповаги, але водночас вона потребує безпеки та захисту, опори на свого дорослого», – наголошує нейропсихологиня.
За словами Юлії Гордієнко, основні принципи побудови такого діалогу – це:
- повага до кожного з його учасників;
- довіра в стосунках;
- соціальне партнерство та профілактика будь-якої дискримінації;
- позитивне та доброзичливе ставлення;
- підтримка в пошуках рішення (наприклад, можливість звернутися до психолога чи лікаря, якщо виникає така потреба).
Яким має бути сучасний педагог?
Нейропсихологиня Юлія Гордієнко нагадує, що нині чимало дітей мають певні труднощі з навчанням: пізно починають читати, не розуміють змісту прочитаного, важко засвоюють лічбу або письмо, швидко втомлюються, неуважні на уроках. Це так звані «легкі труднощі в навчанні».
Ці труднощі рідко діагностують психологи чи лікарі, але такі проблеми добре видно в процесі навчання. Ключовим чинником для формування мотивації та самооцінки учня є кваліфікація, чуйність і терпимість педагога. Тому важливо, аби педагог добре розумів принципи педагогіки партнерства, особливості навчальної діяльності дітей, вмів грамотно взаємодіяти із цими труднощами, мав знання із нейропсихології».
«Хороший педагог – той, який чує і розуміє дитину, намагається знайти з нею точки дотику. Це педагог, який не просто гарно знає свій предмет, але й захоплюється ним. Лише тоді він зможе надихнути своїх учнів і дати їм певні знання», – каже засновниця і директорка «Лісової школи», а також садочків «Dolonki Сlub» і «Лісового садочка» в Боярці на Київщині Вікторія Островська.
Як фахівчиня з підвищення кваліфікації педагогів у дошкільному вихованні та галузі взаємодії дитини та природи, організації умов для розвитку дітей у природному середовищі, Вікторія Островська приділяє чимало уваги просвітництву серед колег та батьків:
«Просвітницька діяльність для батьків має бути системною. Педагогіка дуже багато уваги приділяє взаємодії із сім’єю, бо це дійсно важливо. З огляду на різні обставини, батьки часто не мають часу для отримання інформації. Тому, скажімо, раз на місяць вчитель може приділити годину на батьківських зборах, аби пояснити їм певні сучасні підходи, методи виховання, прокомунікувати зміни, реформи тощо», – пояснює Вікторія Островська.
На її переконання, часто батьки не підтримують ці реформи лише тому, що не мають достатньо знань і розуміння в галузі освіти. Якщо ж вони будуть отримувати таку інформацію систематично, їм стане легше довіряти вчителю.
«Упродовж попереднього навчального року ми проводили тривалий тренінг для педагогів “Як говорити, щоб діти слухали”. Він дуже сподобався нашій команді, і ми навіть отримали запити від батьків щодо такого навчання. Тренінг мав великий успіх: нам вдалося створити довірливу атмосферу, отримати нові знання, підтримати одне одного. Тому цього навчального року в планах організувати батьківський клуб і щомісяця впродовж двох-трьох годин обговорювати спільні, актуальні для нас теми», – розповідає Вікторія Островська.
Труднощі комунікації
На думку Вікторії Островської, успішний діалог між педагогами та батьками розпочинається з цінностей: якщо вони спільні, взаємодіяти буде простіше. Якщо ні – це більш проблематично. У такій ситуації важливу роль буде відігравати авторитет учителя.
Якщо виникає проблема, педагог радить діяти за таким алгоритмом:
- учитель намагається вирішити її самостійно шляхом тісного контакту з дитиною;
- якщо проблема виявилася глибшою – до її обговорення залучаємо батьків;
- якщо між дітьми виник конфлікт – запрошуємо батьків і всіх учасників конфлікту та влаштовуємо круглий стіл: зазвичай у такому форматі непорозуміння вирішуються дуже легко;
- якщо це проблема однієї дитини (агресія, булінг тощо) – починаємо працювати з родиною: агресія не з’являється просто так, потрібно зрозуміти її джерело;
- якщо батьки не хочуть взаємодіяти – шукаємо інші шляхи.
Нейропсихологиня Юлія Гордієнко погоджується з тим, що криза в діалозі між педагогами та батьками – це точка росту для всіх його учасників.
«Дуже важливо не ігнорувати її й не намагатися швидко залагодити. Натомість проаналізувати: в чому вона полягає, чому стало важко спілкуватися, коли розпочалося непорозуміння? А головне — що я (вчитель / батько / директор школи) можу зробити для того, аби вирішити ці труднощі. Якщо першопричину кризи чи конфлікту вдалося знайти, можна шукати нові поведінкові стратегії, обирати інші варіанти співпраці, основний критерій якої — взаємоповага, готовність чути опонента, екологічність. Утім, іноді правильним рішенням буде завершення діалогу», – наголошує Юлія Гордієнко.
Як запобігти вчительському вигоранню?
Педагог поєднує в собі багато ролей: наставника, психолога, партнера, комунікатора тощо. Учитель – це суспільна місія, яка вже підтримує людину, – переконана Вікторія Островська. Водночас, як спеціаліст допоміжної професії, він найбільш схильний до вигорання, адже віддає набагато більше енергії, сил, включення, ніж отримує сам.
«Дуже важливо, аби педагоги вміли дозувати своє навантаження. За цим стежить керівник. Якщо ми не вміємо регулювати міру навантаження та відпочинку, обов’язково емоційно вигораємо. Тому насамперед важливо сформувати комфортне навантаження. Якщо людина не встигає “перезавантажитися”, вона емоційно вигорить у перспективі кількох місяців, а це, у свою чергу, небезпечно і для дітей, і для шкільного колективу. Виходити зі стану вигорання набагато складніше, ніж його попередити», – резюмує Вікторія Островська.
Співпраця між учителями та батьками важлива для успішної інтеграції дитини в шкільне життя. Вона сприяє особистісному розвитку дитини та полегшує її навчання.
Ярослава Кобинець, журналістка проєкту «Навчаємось разом: дружня школа»
