Нерозумно відсторонювати вчителів, які мають безцінний досвід
Вчителі Рівненщини про вакцинацію від ковіду.
Зізнаємося: ми вакциновані. Перш за все дякуємо лікарям, які цілодобово борються з цією страшною недугою. З повагою ставимося до тих, хто свідомо вакцинувався. Водночас з повагою і розумінням ставимося до тих, хто з різних причин не приймає експериментальну речовину.
Образливо за відсторонених вчителів — адже переважна більшість з них віддали своїй роботі багато років життя, мають безцінний досвід у роботі з дітьми, підготували чимало переможців різних рівнів.
«Шановна» владо! Хіба хтось так проводить вакцинальну кампанію? Нам ще у вересні хотілося послухати думку провідних спеціалістів-медиків, які б попередньо провели зустрічі з педагогами і переконали їх у важливості вакцинації. Повірте, серед наших колег у громадах було багато охочих ДОБРОВІЛЬНО щепитися. Поки не почали надходити різного роду директиви в наказовому порядку. І це нас добряче насторожило! Нагадуємо: спочатку в усіх школах зачитувалися ваші накази про 50% оплати праці тим, хто не вакцинується. З 23 вересня 2021 року, коли дітей перевели на дистанційне навчання, а точніше — безпідставно викинули зі школи, їхнім наставникам повідомили таке: працюватимете дистанційно, але оплата нараховуватися не буде, якщо не вакцинуєтеся. Вчителі й тут не відступили — озброїлися власними гаджетами і постворювали платформи для онлайн-навчання.
Але чи мали діти таку можливість у приєднанні до онлайн-уроків? Лише одиниці. Коли розпочалося відсторонення від роботи з 8 листопада, для всіх стало очевидно, що влада з себе скинула всю відповідальність, повторюючи, як мантру, що вакцинація не є примусовою. План простий — зіштовхнути лобами керівників навчальних закладів і працівників. І одних, і інших поставили в нестерпні умови. Невже вчитель, якого директор відсторонив від роботи, буде писати позов до суду на нього? Адже кожен розуміє абсурдність цієї ситуації.
Чомусь у нас виникають асоціації з тридцятими роками ХХ століття, коли за небажання вступати до колгоспу людей морили голодом. Даруйте, але якщо зараз «відсторонити» (дивіться, яке цивілізоване слово вжили замість «звільнення»!) людину від роботи, хіба це не прирікає її до бідності, в тому числі й до голоду? А якщо це в людини єдине джерело надходжень, щоб утримувати свою родину?
Що таке дистанційне навчання в розумінні чиновників різних міністерств і в реальній дійсності? А ви запитали 95% учнів, чи мають вони змогу вчитися дистанційно? А ви уявляєте багатодітну сім’ю з 4—5 школярів, яким одночасно вдома треба під’єднатися до онлайн-уроку в один і той самий чаc, маючи один телефон? Чи ви думаєте, що кожна родина має сучасний комп’ютер чи ноутбук? Звісно, мають, але знову ж таки, одиниці.
«Шановна» владо, а де ваші 60000 ноутбуків, про які відзвітували на всіх сайтах і «фейсбуках» ще в квітні, а насправді школи отримали великий пшик?
Психологічний стан вчителів зараз дуже важкий. Всіх — і вакцинованих, і невакцинованих.
У кожній громаді створена комісія з ТЕБ та НС. Чому вона не може приймати рішення на місцевому рівні, коли захворювання, слава Богу, за весь осінній період були поодинокими, а в деяких населених пунктах і зовсім не фіксувалися? Це привід закривати школи, де навчається 150—300 дітей? Тим паче, коли дотримувалися всіх санітарно-епідеміологічних норм (маски, санітайзери, дистанція тощо).
Ми не заперечуємо, що коронавірус — дуже підступна і страшна хвороба. Але є багато інших шляхів для її подолання, аніж просто масово закрити всі школи й вигнати на вулицю вчителів. Тепер уже всім остаточно розкрилася мета цієї кампанії. Ні, це аж ніяк не турбота про здоров’я учнів та їхніх наставників. Адже молодших школярів залишили на очному навчанні — вони що, не можуть бути переносниками хвороби? І хіба вони не можуть бути загрозою для своїх вчителів, так як і вчителі — для них? То де тут логіка? Просто чиновники передбачили батьківські бунти в цьому випадку. А мета проста — влада провалила вакцинальну кампанію для людей із груп ризику, і в черговий раз знайшла цапа-відбувайла — вчителів, щоб хоч якось наростити темпи вакцинації.
І все-таки в нас є мрія. Коли закінчиться ця сумнозвісна вакцинальна епопея, хай справедливий суд дасть оцінку теперішнім діям чиновників.
А зараз — відчепіться від вчителів та дітей. Тому що дуже боляче. Перш за все морально. Боляче від того, як знищують нашу освіту. Ту освіту, яка залишилася єдиним місцем, де сільська дитина може розкрити свої здібності й таланти, реалізувати свою мрію… Боляче від дитячих повідомлень: «А коли вже в школу?» Дайте одним змогу спокійно навчати молоде покоління, а інших — просто посадіть за парти…
Група вчителів із Рівненщини.
