facebook

Як пандемія змінила життя українських дітей: важливі висновки

Як пандемія змінила життя українських дітей: важливі висновки

Дослідження про вплив дистанційного навчання на дітей проводять у багатьох країнах. В Україні воно показало, що понад половина дітей більше не хоче повертатися до дистанційки. Як пандемія вплинула на навчання, ігри, дітей та ставлення до здоров’я – читайте у статті.

Джерело:”Освіторія”

Наприклад, у Північній Ірландії вчені виявили, що пандемія вплинула на соціалізацію дітей. Так, у комп’ютерні ігри хлопчики та дівчатка грають нині майже вдвічі частіше, а у вуличні ігри з друзями – у десять разів менше. А що в Україні?

В нашій державі проаналізувати досвід та враження сучасних дітей від пандемії допомогло дослідження, проведене ГО “Культурні географії” за підтримки Українського культурного фонду.

Як пандемія змінила життя українських дітей
Допомога від батьків
Опитування показує, що 93% респондентів-батьків допомагали дітям під час дистанційного навчання. На це вони витрачали по 2 – 3 години на день. А 65% опитуваних навіть виконували завдання спільно з синами та доньками.

Цікаво, що після цього 8% батьків замислилися про домашню форму навчання для своєї дитини. Майже половина опитаних батьків визнала, що навчання дітей із дому ускладнює їм виконання власних робочих завдань.

Асоціації дітей з пандемією
Щоб дізнатися, як саме українські діти живуть під час пандемії, дослідники опитали понад 1 тисячу учнів 9 – 16 років. З’ясувалося, що 81% опитаних дітей вважають, що пандемія вплинула на їхнє життя.

У школярів асоціація до слова “пандемія” переважно негативна – страх, вірус, тест, ізоляція, маски, Zoom, зомбі-апокаліпсис. Кожна десята дитина описувала свій емоційний стан під час карантину як пригнічений.

Утім, є і протилежна реакція: кожен сьомий опитуваний називав свій стан піднесеним. Очевидно, що зміни, які приніс карантин, не залишили дітей байдужими.

На прохання представити фото, з якими асоціюється карантин, школярі показували знімки домашніх рутин – своя кімната, спільний обід, онлайн-уроки, а також того, що давало змогу не нудьгувати: хобі, поробки, домашні улюбленці.

Чтайте також:  В школах запровадять новітні підходи до фізичного виховання учнів

Від завдань через вайбер – до зум-уроків
За даними опитування, кожна друга дитина не хотіла б більше дистанційного навчання. Третина розглядає онлайн-уроки у якості додаткових занять, і лише 12 % – як основний спосіб навчання.

Перехід до дистанційки учні спочатку сприйняли як продовження канікул. Учителі надсилали через вайбер завдання, які школярі не поспішали виконувати.

Згодом почалося створення гугл-класів, куди педагоги викладали посилання на відео, презентації, інші корисні матеріали. На цьому етапі учні мали чіткі дедлайни, а чимало стресу було пов’язано з технічними проблемами.

Надалі цифрова грамотність вчителів та школярів значно зросла. Усі опитувані згадують онлайн-уроки через Zoom та інші онлайн-інструменти дистанційного навчання. Найбільше учням до вподоби онлайн-тести та інтерактивні дошки.

Цікаво, що чимало вчителів погоджувалися пояснювати електронною поштою, телефоном, у месенджерах у будь-який час, навіть вночі.

Частина шкіл проводили лише так звані основні уроки: мови, математику, історію. У класах, де ставили лише кілька занять на день, мотивація до навчання в учнів була менше, ніж там, де працювали повний день.

Скорочена тривалість уроків у Zoom спричинила збільшення домашньої роботи. Відтак учні, що прагнуть гарно навчатися, скаржаться на збільшення навантаження на дистанційному навчанні. Решта дітей вважають, що протягом локдауну вільного часу, навпаки, побільшало.

Що кажуть учні про дистанційку
Діти стверджують, що домашні не відволікали їх під час навчання з дому. 38% не мали змоги займатися в окремій кімнаті, з них 26% живуть у дитячій з братом чи сестрою. Кожна сьома дитина не має навіть власного стола.

Тим, хто має окрему кімнату, навчання на своїй території приносило відчуття безпеки у порівнянні з навчанням у класі.

Основні труднощі у дистанційному навчанні стосувалися гаджетів. Кожен п’ятий учень мав проблеми з інтернетом. Працювали на батьківських гаджетах 14% дітей. Майже половина школярів ділять гаджети з братами чи сестрами.

Чтайте також:  "Моє завдання - померти раніше дитини": Клопотенко розповів, чому українці бояться нового шкільного меню

Також частині дітей подобалося, що камери можна не вмикати: вони слухали вчителя просто у ліжку або не зважали на те, в чому одягнені. До зручностей діти зараховують те, що онлайн-уроки ставлять пізніше, ніж традиційні.

До того ж не треба витрачати час на дорогу. 40% учнів кажуть, що більше спали на карантині. Дослідники вважають, що тепер школи мають враховувати потребу у подовженому сні для підлітків.

Ще один наслідок локдауну: діти обживали дім, особливо свою кімнату, пристосовували її до власних потреб. Так, опитувані згадували про те, що змінили штори, картини, дрібні меблі.

Домашні завдання: зроблені, куплені та списані
Під час дистанційного навчання чимало учнів вважали нормальним списувати з підручника, гуглити відповіді, списувати їх на сайтах, де викладені рішення та відповіді завдань, шукати допомоги у соцмережах тощо.

Чимало учнів під час онлайн-навчання могли паралельно з уроком вести обговорення у міні-чатах та спільно вирішувати завдання контрольних. Деякі діти зламували гугл-форми та знаходили рішення. Третині учнів з уроками допомагали батьки.

Де учні шукали підтримку? Якщо локдаун приносив негатив, підтримку опитувані діти мали переважно від батьків (52%). Кожен сьомий знаходив моральну опору в друзях, і лише 2% отримували моральну підтримку з боку вчителів.

Соціалізація дітей
У школі учні потребують спілкування на перервах, святкування днів народжень тощо. Дослідники радять вчителям на дистанційному навчанні вводити позашкільні проєкти, ініціювати онлайн-ігри та спілкування, онлайн-екскурсії.

Багатьом дітям цікаві нові цифрові альтернативи для дозвілля з друзями. Так, одночасний перегляд кіно та онлайн-обговорення з друзями як потенційно цікаву подію обрали 44% дітей. Віртуальна реальність та концерти зацікавили 20% опитаних.

Окрім того, 61% опитаних використовує соціальні мережі з метою спілкування з друзями. Також використовували відеоконференції (наприклад, після завершення уроків), месенджери.

Чтайте також:  У школах України дозволять працювати людям без педагогічної освіти

Як з’ясувалося, навіть за умови щоденного онлайн-спілкування діти надають перевагу фізичній присутності найкращих друзів.

Родини не обмежують користування гаджетами
Якдіти підбадьорювали себе діти на локдауні? По 10% займалися творчістю та грали в відеоігри. А для кожної тридцятої дитини розрадою ставало хобі.

Якщо ж ідеться про типове дозвілля, то інтернет – це перше, що спадало дітям на думку:

комп’ютерні ігри (44%) – на першому місці,
потім фільми та аніме (37%),
майже третина дітей (28%) обирає читання як дозвілля наодинці,
чимало й тих, хто надає перевагу спорту (24%) та малюванню (23%).
Лише 15% батьків обмежують час, який діти проводять в інтернеті, але не контент. Проте 47% родин на локдауні взагалі не обмежували користування гаджетами. Ще у третини учнів — усні домовленості щодо телефоні.

Спілкування з батьками
Якщо до локдауну кожен вдома звик займатися власними справами, так це і відбувалося на «дистанційці». Підліткам частіше, ніж молодшим учням, хотілося побути на самоті, і заради цього вони йшли на тривалі прогулянки.

У тих родинах, де були спільні традиції, такого родинного дозвілля стало ще більше. Третина батьків з дітьми дивилися кіно, а у кожній п’ятій сім’ї – грали у настільні ігри або разом готували їжу.

Вчені вважають, що тісне перебування поруч із батьками на локдауні спровокує посилення контролю з їхнього боку. Але з’ясувалося, дітям подобалося спілкування з татами та мамами і спільні справи. Такі спогади – позитивний бік досвіду школярів під час пандемії.

До слова, у МОН повідомили, що через відсутність 100% вакцинації освітян у червоній зоні понад тисяча шкіл досі вимушені продовжувати дистанційне навчання.

За словами міністра освіти Сергія Шкарлета, це всього 7,3% від загальної кількості шкіл, проте це тисячі учнів, які потребують живого спілкування та очного формату навчання.

Джерело.


Повернутись вверх