Діти часто стають об’єктами глузувань чи образ для інших дітей у школі. Найчастіше це зустрічається з тими, хто хоч чимось відрізняється від оточення – наявністю окулярів, брекетів, вагою тощо. Як навчити дитину реагувати та протистояти глузуванням – читайте поради психологині у статті.
Психологиня Наталія Сідорьонок каже, що якщо дитина реагує на глузування надто болісно і важко переживає, то це ще більше розбурхує дітей, і вони починають навмисно доводити малечу до сліз та істерик.
Тому, за її словами, дитину потрібно навчити правильно реагувати на образи та глузування.
Так, для початку потрібно зрозуміти, наскільки серйозна ситуація. Якщо насмішки супроводжуються погрозами, стусанами, підніжками та ще й виходять від старших дітей, то це вже справжній булінг і потрібно негайно повідомити про це директора школи.
А якщо це просто глузування, які не несуть реальної загрози дитині, а лише засмучують і злять її, то можна використовувати дієві методики поведінки, які допоможуть дитині постояти за себе.
Як навчити дитину протистояти глузуванням у школі
Не подавати знаку, що її це ображає
Перше, що треба порадити дитині, – не показувати, як їй прикро і як вона страждає від глузування. Зрозуміло, що це нелегко, але цьому важливо навчитися.
Наприклад, почувши чергове глузування, дитина може робити глибоке зітхання, яке допоможе опанувати свої емоції або порахувати до десяти. Такі тренування потрібно практикувати вдома, коли дитина спокійна.
Школяр повинен запам’ятати, що якщо він не буде подавати знаку, що глузування її зачіпають, то кривдникам буде нецікаво його дражнити надалі, і з часом вони відчепляться.
Не опускати голову
Також дуже важливо, щоб дитина не мала пригнічений і наляканий вигляд. Скажіть, що не можна опускати голову і ховатися від кривдників, бо саме таких дітей найбільше кривдять. Навпаки – треба підняти голову, випрямити плечі і набути незалежного вигляду, який каже: “я тебе не боюся”.
Так, вдома можна відпрацювати погляд і вираз обличчя, яке має приборкати насмішників. Допоможіть дитині уявити себе таким же супергероєм, якого не зачіпають глузування та образи. Поясніть, що сильна людина вміє володіти своїми емоціями та нікого не боїться.
Жорстке висловлювання
Для початку можна просто ігнорувати задираку. Нехай дитина вдає, що вона просто не чує і не бачить його. Якщо це не допомагає, то у відповідь на насмішку можна просто знизати плечима, мовляв, не розумію, про що йдеться, і одразу піти.
Або можна додати: “Діставай когось іншого” або “Мені це не цікаво”. Потрібно вміти різко відповісти на хамство чи глузування. Це не завжди допомагає, проте оточення зрозуміє, що цю дитину не так просто образити.
Якщо ж дитина чує, як її обговорюють за спиною, їй потрібно озирнутися і впевнено запитати: “Ти щось хотів мені сказати?”. А якщо образливі слова висловлені голосно і за всіх, то можна уточнити: “Що ти сказав?”. Зазвичай задирака не наважується ще раз повторити,
– каже психологиня.
А якщо дражнять через окуляри, наприклад, то можна сказати: “Так, я ношу окуляри і що в цьому такого?”. Тобто батьки разом із дитиною мають продумати загальну стратегію спілкування з кривдником та планомірно боротися з цим.
Сміх обеззброює
Один з ефективних способів протистояти нахабі – це сміх. Він обеззброює і збиває з пантелику. Адже зазвичай кривдник очікує від дитини сліз, а вона – сміється. Якщо все сприймати з гумором і перетворювати на жарт, це завжди добре працює.
Тож, дитині варто спробувати на образливі слова реагувати хоча б легкою усмішкою і потисканням плечей.
