Як виховувати дитину,зберігаючи душевну рівновагу. З прийомами від Найджела Латти
Якщо Ви хочете мати дитину, але не мати проблем, краще завести собі плюшевого ведмедика! Проблеми будуть завжди: відлучення від грудей, харчування, сон, привчання до горщика, непослух, істерики тощо. Але, головне, будуть почуття … Гнів? Злість? Лють? Кожен, хто виховує дитину, знає, яку агресію може часом викликати поведінка наших улюблених малюків.
Такі почуття цілком нормальні, але, на жаль, вони можуть спричинити вельми неприємні наслідки: тілесні покарання дитини, зіпсований настрій і почуття провини батьків.
Як стриматися, не нагримати і не вдарити дитину? Наведу кілька методів із книги Латта Найджел «Перш ніж ваша дитина зведе вас з розуму».
1. Направлена увага
Чого найбільше хоче дитина? Звісно, Вашої уваги! А як домогтися її найпростіше? Поганою поведінкою!
«Вилізти вночі з вікна і втекти з дому – це свого роду висловлювання. Діти набагато охочіше висловлюють свої думки і почуття поведінкою, ніж словами. Головна причина полягає в тому, що слів у них ще замало. У них багато почуттів, але вони ще не вміють підбирати потрібні слова для вираження цих почуттів. В результаті вони прагнуть розповісти про свої почуття своєю поведінкою. Погана поведінка – це не просто погана поведінка, це спосіб спілкування».
Заохочуйте гарну поведінку і ігноруйте погане. Перестаратися в похвалі неможливо. Говоріть дитині, що пишаєтеся її успіхами. Щиро і радісно хваліть за конкретні справи і не забувайте про фізичний контакт. Погану поведінку слід ігнорувати або хоча б зустрічати з холодним виглядом (Але є поведінка, яку ігнорувати не можна, наприклад, коли дитина б’є батьків або інших дітей).
2. Переключення уваги
«Найлегший спосіб – просто змінити тему. Наприклад, якщо малюк не хоче митися, відчайдушно чинить опір, запитайте його: «Що ти робив сьогодні в садочку?»
Зосередьтеся на приємній частині. Замість того щоб грубо наполягати на своєму («Негайно йди до ванної!»), зосередьте увагу малюка на приємних сторонах. Скажіть, наприклад: «Давай подивимося, чи вміє гумова качечка пускати бульбашки!»
Придумайте приємний спосіб перейти до бажаної дії. Наприклад, замість того щоб говорити: «Припини скиглити і негайно залазь у ванну!», можна сказати: «Давай полетимо до ванної, як дракончик!», схопити малюка, покружляти з ним по дорозі, поричати, як дракон, і з шипінням опуститися у воду».
3. Діаграма з наклейками: графік гарної поведінки
Кожна діаграма відповідає семи дням тижня, з понеділка по неділю.
Кожен день ділиться на сім двогодинних блоків, приблизно таких.
7.00 — 9.00
9.00 — 11.00
11.00 — 13.00
13.00 — 15.00
15.00 — 17.00
17.00 — 19.00
19:00 — 21.00
Якщо дитина гарно поводилася, в кінці кожного двогодинного періоду вона отримує красиву наклейку. Якщо дитина поводилася погано, то вона отримує сумний смайлик, а за жахливу поведінку – хрестик.
Якщо дитина отримала п’ять із семи наклейок за день, вона нагороджується жетоном (стрічкою, магнітиком, дзвіночком).
Якщо вона отримує хоча б один хрестик за день, то жетон їй не дають.
Жетони можна накопичувати і «витрачати» на різні нагороди. Наприклад, за один жетон можна розповісти додаткову казку на ніч, а за десять жетонів можна зводити дитину в ляльковий театр, цирк або зоопарк.
Вигадуйте нагороди за жетони разом із дітьми. Так можна швидше зацікавити і захопити їх системою, підтримуючи мотивацію на високому рівні.
Коли Ви хочете, щоб дитина щось зробила, замість того щоб говорити: «Я тобі вп’яте повторюю – негайно прибери свої іграшки!», скажіть: «Якщо ти не прибереш іграшки до того часу, як я повернуся, ти не отримаєш наклейку».
Незабаром Ви самі побачите, що система наклейок і жетонів захопить ваших дітей і послужить їм додатковим стимулом для зміни поведінки. У химерному світі дітей обіцянка жетона – цілком достатній привід для того, щоб поставити черевики на полицю до тих пір, поки мама не дорахувала до трьох.
Застосовуючи ті чи інші методи, слід пам’ятати, що ваша дитина – індивідуальність. Жодна книга, жоден психолог не може дати універсальних порад. Одній дитині підходить годування по годинах, іншій – за потребою, одному подобається бути з іншими дітьми, інший любить гратися один.
Дорослі часто неуважні до дітей, не помічають або не звертають уваги на бажання маленької дитини. Те, чим займається малюк, може здаватися нам несуттєвим, але він захоплений своєю грою і не хоче відволікатися від неї, щоб виконати ваше прохання. Не вимагайте, щоб дитина негайно підкорялася, скажіть: «Давай пограємо ще 5 хвилин, поки більша стрілочка не стане на 3, а тоді підемо в садочок».
Мішкур Валерія(дитячий психолог-психоаналітик, арт-терапев)
