facebook

Як виховувати у дітей гуманне ставлення до тварин і чому це важливо

Найзаповітніша мрія чи не усіх батьків – щасливе майбутнє їхньої дитини. І зазвичай йдеться не лише про навчання, кар’єру та особисте життя, а про дещо більше. Нам хочеться, щоби наші діти були не просто успішними, а гуманними, тобто людяними: добрими, щирими, чуйними, уважними до потреб і почуттів інших, співчутливими.

Як показують чисельні дослідження, емпатія, яка лежить в основі гуманності та гуманної освіти зокрема, справді позитивно впливає на майбутнє фізичне та психологічне здоров’я наших дітей, справжнє щастя, задоволеність стосунками, здатність відновлюватися після будь-яких негараздів та навіть допомагає успішному навчанню та майбутньій кар’єрі. Емпатія сприяє доброті, просоціальній поведінці та моральній силі, а також є ефективним засобом проти знущань, агресії та різних упереджень і шкідливих стереотипів.

Хоча в нашому суспільстві ще не звикли робити акцент на емпатії, вона сприяє розвитку навичок критичного мислення, готує дітей до життя у дорослому світу та допомагає їм досягати поставленої мети.

Що таке емпатія
У сучасному світі емпатія дорівнює успіху. Емпатія — це серцевина всього, що робить суспільство цивілізованим, але, насамперед, воно робить наших дітей кращими людьми. І для того, щоби виховувати її в дітях, варто не нехтувати гуманною освітою.

Що ж таке гуманна освіта? В її основі лежить тема гармонійного співіснування людини і тварини. Програми шкільної гуманної освіти мають на меті втрутитись у цикл жорстокого поводження, зменшуючи потенціал дитини до жорстокого ставлення до тварин і, як наслідок, сприяти розвитку соціальної поведінки. Але шкільна освіта — це лише частинка тривалого процесу навчання дитини, який розпочинається вдома.

Чтайте також:  "Проводьте час якісно". Три приклади з життя, які спростовують популярний метод виховання дітей

Співчуття та турбота до інших створінь — навички, яких потрібно вчитися, починаючи з раннього дитинства. Різноманітні дослідження в США та Великій Британії, зокрема психолога Роберта Порескі з Канзаського державного університету, показали кореляцію між прихильністю до домашньої тварини та вищими показниками емпатії.

Втім, така ідея не є новою: ще в далекому 1699 році філософ Джон Локк у своїх працях переконував, що дітям необхідно вчитися піклуватися про тварин, щоб вони «зі своїх колисок звикли бути ніжними до всіх розумних істот». Здається, ніби причина очевидна: турбота про тварин, наприклад про домашнього улюбленця, допомагає дітям бути менш егоцентричними. Але емпатія також передбачає здатність розуміти невербальні сигнали, тобто міміку, мову тіла, жести, а тварини не пропонують нічого, крім невербальних сигналів. Почувши, як кошеня реве, коли воно хоче їсти, або побачити, як собака біжить до дверей, коли він хоче вийти на вулицю, дитина змушена думати: «Які їхні потреби, і чим я можу допомогти?».

Що рекомендують дитячі психологи
Як зазначає відома українська психологиня й експертка з дитячого розвитку Світлана Ройз, найперше варто пояснити дитині, що тварина – це жива істота:

у якої є свідомість і свої потреби;
яка потребує поваги до своїх кордонів;
яку важливо навчитися відчувати;
яка вам віддана;
у якої є свій характер і свій смак;
яка може хворіти;
якій потрібні фізичні навантаження;
життя якої вплітається у ваше життя;
яку ви змушені будете колись відпустити.
Діти не народжуються з умінням розуміти емоції, але думка про те, що почуття тварин є менш цінними за почуття людей — лише поширене упередження, а не стала істина.

Чтайте також:  "Працюю 31 годину на тиждень": молода вчителька розсекретила свою зарплату

Дослідниця з Єльського університету Матті Вілкс в одній зі своїх робіт пише про те, що “думка, ніби люди морально значно важливіші, ніж тварини, з’являється у дітей у пізньому віці розвитку, тобто є набутою”.

Отже, щоби застерегти від неї, важливо виховувати в дитини розуміння, що в інших живих створінь також є почуття, бажання, страхи та переживання. І що їх потрібно так само поважати та цінувати.

Просто звертаючи увагу на емоції та почуття тварин, наприклад улюбленця, який живе вдома, батьки можуть допомагати дітям зрозуміти, що інші мають власні інтереси чи бажання, які можуть відрізнятися від їхніх.

Для цього необхідно лише частіше ставити запитання: «Як ти думаєш, що відчуває песик? Чого йому зараз хотілося б? А чи хоче він з тобою зараз гратися?».

Але якщо в родині немає домашнього улюбленця, це не означає, що для виховання в дитини гуманного ставлення до тварин необхідно терміново прихистити песика, котика чи інше звірятко. Варто пам’ятатати, що таке рішення має бути дуже виваженим.

Домашні улюбленці — це, по суті, повноцінні члени сім’ї, відповідальність за яких не може нести дитина. Натомість знайомитися зі світом тварин можна за допомогою книжок, фільмів і мультфільмів, а також різноманітних освітніх відео. Спостерігаючи за життям тварин у дикій природі на відео та читаючи пізнавальні видання про тварин, можна значно більше дізнатися про них, ніж відвідуючи зоопарк. Чим більше дитина знатиме про тварин та їхні особливості, тим дбайливішим буде її ставлення. А читаючи разом із дитиною художні книжки про звірят, можна знайти чимало спільного між людиною та твариною.

Чтайте також:  "Спочатку дітей вчать за планшетами, а потім дивуються, що вони не можуть переказати кілька абзаців": психолог пояснив шкоду ґаджетів...

Як батькам показати приклад
Ще один важливий аспект гуманної освіти — навички не просто співпереживати, поважати та розуміти тварин, а й діяти. І тут головне завдання батьків показати правильний приклад: разом відвідати притулок для тварин або реабілітаційний центр, змайструвати годівничку для птахів або поставити поїлку.

Виховуючи в дітей гуманне ставлення до тварин, важливо не оберігати дітей від негативних емоцій. Діти повинні розуміти, що, як і їхні власні почуття, почуття інших, також бувають неприємними. І саме в таких ситуаціях інших необхідно підтримувати – байдуже, йдеться про тварин чи людей. Адже всі живі створіння заслуговують на повагу, турботу та захист.

У цьому й полягає сила емпатії – в усвідомленні себе не тільки окремим «я», але й частиною «ми». Усвідомлення цього веде не лише до турботливого ставлення до інших, але й до життя, повного сенсу.

Джерело.


Повернутись вверх