Прибирати клас чи клумбу дитячими руками. Чи вправі школа використовувати фізичну працю учнів?
- Будь-яка робота має бути оплачена, якщо це не є вільним вибором. Інакше вона вважається примусовою.
- Самостійним цей вибір буде, коли дитина стане повнолітньою, а до того мають вирішувати батьки. Ні вчитель, ні директор, ні традиції…
Як реагувати на примусову дитячу працю у школі, пояснюють юрист, психолог, освітній омбудсмен.
— Якщо насмітили на парті чи під, вчителька робить зауваження, просить прибрати, — розповідає семирічна Діана, учениця однієї з вінницьких шкіл. Дівчинка у другому класі, і каже що більшість дітей дуже неохоче прибирають за собою сміття, тож це робить вчитель на перерві або прибиральниця після уроків.
— Підмітати чи мити підлогу я не вмію, ми цього і не робимо, а дошку протирати дуже люблю, — каже дівчинка.
Сергію 15, він в дев’ятому класі і каже, що прибрати після уроків для нього не проблема.
— Ми чергуємо, і стільці піднімаємо, і дошку протираємо, і сміття виносимо, — розповідає хлопець.
— Вчителька просить, чому не зробити, мені неважко.
Здавалося б, в чому проблема, корона з голови не впаде, якщо дитина підлогу протре, парти, дошку… Все так, але є випадки, коли діти не просто роблять приємне вчительці, чи прибирають за собою сміття, а доволі важко працюють. При чому під час уроків.
Зокрема на сторінці освітнього омбудсмена Сергія Горбачова, з’явилася інформація про історії, які почастішали. Зокрема в Дніпрі, діти під час уроків завантажували металобрухт, а в Черкасах носили гарбузи.
Омбудсмен наголошує про неможливість заготівлі овочів, ягід та городини на зиму учнями та педагогами, носіння важких предметів, під час уроків, прибирання парку учнями та студентами зі всього міста в урочний час. І нагадує керівникам закладів освіти, педагогічним працівникам та всім управлінцям, що відповідно до закону України «Про освіту», у школі діти повинні здобувати знання, а не перетворюватися на робочий ресурс вчителя, директора, міста або селища.
З початку року прибирати у школах зась
Не можуть працювати учні не лише на вулицях, парках, городах. В приміщенні школи — це теж не може бути. Зокрема омбудсмен говорить про санітарний регламент для шкіл, який набув чинності з 1 січня 2021 року.
Раніше учні 2-4 класів могли прибирати територію школи, а учні 5-12 класів — приймати участь в генеральному та щодобовому поточному прибиранні ділянки (підмітати, очищувати від снігу, саджати дерева). Новий регламент не дозволяє такі прибирання, а лише створює правило, що учні повинні тримати власне робоче місце в чистоті, прибирати за собою сміття.
Робота із самообслуговування має проводитися за участю педагогічних та/або медичних працівників і не перевищувати 1 годину на тиждень.
Також учням 5-11(12) класів можна поливати рослини та робити вологе прибирання без миючих і дезінфікуючих засобів поверхонь навчальних приміщень (крім вікон та підлоги). Учням забороняється виконувати небезпечні для їхнього життя та здоров’я роботи, зокрема, ті, через які вони можуть заразитися інфекційними хворобами.
До речі, отримати коментар наших освітян не вдалося. Усі, коми телефонувала авторка статті, відмовилися говорити на цю тему. Можливо, хтось з них відреагує під статтею.
Ми не вмерли, і діти не помруть
Якщо почитати сторінку у Фейсбуці Батьки SOS, думки там кардинально різні. Від «я з ностальгією згадую картоплю та буряки», «а що ці діти окрім гаджетів тримають в руках», до «це насильство над дитиною». Ну і звичайно японських дітей, які змалечку драють школу згадують.
Але найбільше привертає увагу допис учасника групи Антона Белецького:
«Це все протистояння про прибирання, форму та інше, це протистояння парадигм, філософських та ідеологічних систем, які глибоко присутні у людей в головах. З одного боку є люди вільні, що мають правову свідомість, повагу до особистості, розуміють що таке підприємство, що таке робота, що таке особисте життя, що таке послуга, а що таке насильство. З іншого боку є люди авторитарної парадигми, для них є нормальним знецінення особистості, вони не мають уявлень про права людини, не розуміють що таке індивідуалізм, для них є абстрактна держава, абстрактна влада, яка має повну владу над ними, вони ніхто, а їх господар для них усім, таким є їх сприйняття світу.
Тепер давайте розберемо школу, а саме ті речі, які торкаються питання прибирання.
1) Школа є підприємством з директором, де є штат співробітників на зарплаті, у них є посадові обов’язки та інструкції, одними з них є прибиральники чи прибиральниці.
2) Школа фінансується з наших податків, які спробуй не заплати, пеню нарахують і нікого не цікавить шо ти в лікарні лежав і дохід не отримав.
3) У школи є чітка задача, це надавати освітню послугу здобувачам освіти, у школи нема задачі «навчити їх іншим важливим з точки зору персоналу школи речам».
4) Здобувачі освіти мають власну індивідуальність, родину і школа лише одна із багатьох речей якій вони приділяють час, тому очікують що школа буде робити лише те для чого вона призначена.
5) Співробітники школи, директор та інші здобувачі освіти по замовчуванню є чужими людьми, тому без встановлення особисто дружніх відносин із взаємної згоди ніхто не може втручатись у власне життя школяра чи школярки або чомусь вчити їх батьків.
Тепер давайте розберемо що таке прибирання на підприємстві. Прибирання по суті це процес за яким співробітник підприємства призводить до норми стан різних речей на підприємстві в плані чистоти за допомогою інвентаря підприємства та згідно інструкції у свій робочий час. Як вже зрозуміло, то залучати здобувачів освіти до прибирання доволі абсурдно…».
А може то таке виховання?
За словами психолога Валерія Андросова, коли ми хочемо використати якийсь метод виховання дітей, корисно задавати собі одне питання: Навіщо?
— Для чого дитині вміти прибирати в клас та школу? Чим їй це допоможе? Які навички розвине? — говорить Валерій Андросов. — Може, це розвиває любов до школи, міста, Батьківщини? А може це такий хитрий спосіб підтримувати фізичну форму учнів? Якщо говорити без іронії, то особисто я не знаю жодної людини, яка була б вдячна школі за те що вона навчила заклеїти вікна за допомогою поролону, газети та клейстеру. Я не знаю, хто б із задоволенням згадував про те, як рвався прибирати листя. Хтось може сказати, що то такий хитрий спосіб дати зрозуміти важливість чистоти довкола? Але і тут не клеїться. Бо в країнах, де такої практики немає, чистоти явно більше.
Словом, за красивими словами про високе, цінність цього досвіду для школярів наближається до нуля. А от інтерес школи прослідковується і дуже добре. Цей інтерес намагаються сховати за гарним фасадом, але факт залишається фактом.
У школі все, що не освіта, — насильство
За словами юриста Ярослава Мартинюка Стаття 52 Конституції України визначає, що будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.
— Все, що не стосується освіти в освітньому закладі, — це саме насильство, — говорить юрист. — Але це не означає, що діти не можуть добровільно допомогти, скажімо, посадити квіти в улюбленому дворі чи прибирати певну ділянку парку. Тільки відбуватися це має в позаурочний час. Тому тут потрібно розрізняти дитячу працю та волонтерство.
Є закон України про волонтерську діяльність, і волонтером може стати будь-яка людина, але у віці від 14 до 18 років про волонтерство потрібно запитувати в батьків. Про вік до 14 років мова взагалі не йде.
Куди звертатись, якщо дитина постраждала від трудової експлуатації:
- до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: [email protected],
- до освітнього омбудсмена (095)143-87-26,
- до Національної поліції України,
- до Державної служби України з питань праці (з питань дотримання законодавства про працю, в тому числі неповнолітніх) (0432) 67-29-80,
- до Держспоживслужби, у разі використання миючих, дезинфікуючих та інших шкідливих засобів дітьми, небезпечних умов для дитини: (0432) 65-88-00.
