Пост вчителя Надії Азарової став вірусним у Facebook, всього за два дні його вподобали 15 тисяч користувачів, та 10 тисяч разів поширили. Нижче наводимо текст повністю:
“Я вчителька. І за цей пост мене буде бито. Але не можу мовчати. Щороку мене починає тіпати від слів “заняття в ігровій формі”… І я ж насправді не проти, але справа в тому, що ця модна нині фраза – жаxлива, як і все вирване із контексту в принципі.
Ми чуємо таке в новинах про фінські школи і запам’ятовуємо виключно це. Ніхто далі не слухає, що відсоток дітей, які здобувають вищу освіту там значно нижчий, ніж у нас (бо в нас ти мусиш її отримати – “кpoв з носа”, а якщо сам не подужаєш, то батьки продадуть корову, – і все в нормі).
Ніхто не слухає, що заняття в ігровій формі виявляють здібності дітей, нахили, таланти і в середньому з п’ятого класу діти, які здатні на більше починають по-справжньому гризти “граніт науки”. Бо з них виростають фахівці. А інші теж живуть собі щасливо, займаючись менш інтелектуальними справами. І це прекрасно!
Не кожен мусить бути кандидатом наук! Але кожен мусить бути собою. Але де там! Натхненні батьки починають шукати “уроки в ігровій формі” і, звичайно, знаходять. Але більша частина з них не хоче розуміти, що такі заняття розвивають, виявляють здібності і не можна після них чекати від усіх дітей 12 балів.
Всі хочуть виховати чемпіона олімпіад, але виключно в ігровій формі. І от я сиджу і думаю: чи то лижі не ідуть, чи то я стою на місці? Ви десь бачили чемпіона з тенісу, який тренувався б в ігровій формі? Чи, може, бачили геніального піаніста, який грає по шість годин на день в ігровій формі й без кінця примовляє:“ ох, як же мені весело!”
До чого я усе це!? Вгадайте! До того, що ситуацію треба оцінювати тверезо. Ігрова форма – це прекрасно для розвитку! І якщо ви її шукаєте, то дайте дитині право розвиватись і не завжди бути найкращою. Але, якщо ви готуєте універсального солдата, то налаштуйтесь, що то велика праця, комплексна, яка залежить не тільки від вчителя, а й від батьків. І ігри будуть, але як практика, а не як гра заради “щоб дитина хотіла займатись, а не сиділа за планшетом.
Скільки не прикрашай гречку, чіпси будуть дитині смачнішими і до певного віку, комп’ютер дорожчим. Я не про інтерес до уроку. Я про реальність. Любіть своїх дітей, будьте тверезими батьками і хай допоможе нам Бог не втратити голову серед усіх цих модних новинок!”, – написала Надія Азарова.
