“Ненавиджу школу!” Як відбувається адаптація – Світлана Ройз
Адаптація до школи. Складнощі третього тижня. На семінарах я звертала увагу вчителів і батьків на те, що цей тиждень – кризова у дітей. Втома накопичується. У нервової системи є ліміт стійкості.
Як це проявляється у дітей:
- Опір (всьому)
- Примхливість
- Конфлікти в групах
- Негативізм
- Неуважність на уроках
- Діти частіше могли спізнюватися на перший урок
- Забувати речі
- Казати батькам: “ненавиджу школу”
Могли проявляться різні нездужання
• Було б здорово самим дітям пояснювати, що третій тиждень (і частина наступного) складна. Що наше тіло намагається впоратися з новим для нього режимом і навантаженням. І так проявляється стрес.
(Після школи – не тільки на цьому тижні -дітям важливо відпочити. Потупити. Побігати. Побути самим. Іноді навіть скинути напругу в комп’ютерній грі).
• Дітям важливо розповісти – коли наш мозок зустрічається з новою інформацією, йому спочатку важко. Але з кожною дією, з кожним “тренуванням” конкретною вправою – “м’яз знання” накачується. Можна нагадати, як спочатку складно було їздити на велосипеді і роликах. Зараз їх мозок також тренується. Він обов’язково “впрацюється”
• У дітей різного віку може спостерігатися “регресивна фаза” – вони можуть починати розмовляти, “сюсюкаючи”, може з’являтися ниття (це прихована форма опору), вони можуть повертатися до тих занять, ігор, мультфільмів, які любили, коли були молодші (їм “хочеться повернутися” в той вік, коли було більше радості, свободи, безтурботності). Ця фаза тимчасова – якщо у батьків є сили і час, з дітьми здорово було б пограти в настільні ігри, в подушкові бої та інше).
• У всіх класах школи на уроках і між ними важливі паузи – з руханками (рух сприяє виробленню дофаміну, а він пов’язаний не тільки з відчуттям задоволення, а й з концентрацією уваги).
• Буде дуже правильно – для молодших школярів – на перервах грати в активні ігри – організовувати їх загальну активність (вони часто самі цього не вміють. Зараз час формування груп і патернів відносин в групах).
• У дітей своє відчуття часу. Їм здається, що так складно буде завжди.
І саме зараз їм важлива підтримка – вчителям і батькам важливо відзначати будь-який мінімальний успіх (нам важливий дофамін). Кожен день і тиждень повинні закінчуватися: перемогами дня (тижня). У всіх дітей.
Їм важлива радість – нехай життя складається не тільки з навчання.
(Багато вчителів знають, що інформація, яка зачіпає емоції – запам’ятовується швидше. Дітям потрібні метафори, меми, кумедні приклади).
• Коли дитина відповідає на наше запитання: як справи? – все жахливо! не потрібно її докоряти неблагодарністю, негативізмом, випитувати – що, нічого хорошого зовсім не було?!!! Лаяти.
Важливо уточнити: ти дуже втомилась? І здається, що так буде завжди? Ти сумуєш, що НЕ вистачило часу (сил) на те, що хотіла? Сьогодні не вдалося….?
І тільки після цього переходить до питання – а що сподобалося?
На цьому тижні наша другокласниця сказала: ненавиджу нашу тупу школу. Я завтра не піду.
(У неї прекрасна школа, яку вона любить і часто не хоче звідти йти)
Я запитала: Даш, а якщо не будеш ходити в школу, чим будеш займатися?
– Я нічого не встигаю!!!! Я не встигаю грати моїми іграшками, розмовляти з вами, робити те, що я хочу!!!
– А хочеш, ми завтра з тобою напишемо розклад і для всього знайдемо час? І для навчання, і для гри.
Вона відразу ж заспокоїлася і далі ми говорили про друзів.
А сьогодні вона вже говорила, як любить школу.
У батьків теж є свій ліміт витримування. Нехай нам вистачить сил на всі адаптації наших дітей.
Всього найкращого.
Світлана Ройз
