Як розвинути педагогічну, учнівську, колективну життєстійкість: вправи та методики
Інформує Всеосвіта.
Психологічні особливості формування життєстійкості.
Уцьому житті ми немов мандрівники, які кочують з місця на місце та весь час підлаштовуються під різні контексти. Ми поєднуємо в собі безліч соціальних ролей, щодня зустрічаємось з різними викликами, і життєстійкість – це саме та навичка, яка допомагає нам не збитись зі шляху, продовжити рухатись у напрямку до мети та насолоджуватись своєю діяльністю.
У вебінарі практична психологиня Анна Овдієнко ознайомить нас з поняттям життєстійкості та розповість про те, як її розвинути.
ЩО ТАКЕ «ЖИТТЄСТІЙКІСТЬ»?
Життєстійкість – це:
- система уявлень про себе, світ та стосунки зі світом;
- психологічний аналог життєвого стержня людини.
СТРУКТУРА ЖИТТЄСТІЙКОСТІ ЗА С. МАДДІ
Включеність – впевненість у тому, що включеність у те, що відбувається дає максимальні шанси знайти щось значуще та цікаве для особистості.
Контроль – впевненість в тому, що дії особистості можуть вплинути на результат того, що відбувається. Хоч навіть цей вплив не абсолютний та успіх не гарантований.
Прийняття ризику – переконання людини в тому, що все, що з нею трапляється сприяє її розвитку: набуттю нових знань та досвіду (як позитивного, так і негативного).
ЛЮДИ З ВИСОКИМ РІВНЕМ ЖИТТЄСТІЙКОСТІ – ЯКІ ВОНИ?
Компоненти, які відрізняють людей з високим рівнем життєстійкості від людей з низьким:
- фізіологічний – позитивний вплив на імунітет організму;
- когнітивний – оцінка важкої життєвої ситуації як менш стресової;
- мотиваційний – прагнення до поведінки, орієнтованої на вирішення;
- соціально-психологічний – пошук підтримки від інших людей;
- поведінковий – використання практик оздоровлення.
МЕТОДИКИ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЖИТТЄСТІЙКОСТІ
Вимкнути «внутрішнього критика»
«Внутрішній критик» – це така людина всередині нас, яка каже «ти не впораєшся», «у тебе нічого не виходить». Як можна з ним боротись? Спікерка радить записувати всі ці думки, а також візуалізувати сам образ критика (хто це, як виглядає, яким голосом говорить). Усе це вас навчить відстежувати такі думки, не переживати через них та включатись в «тут і зараз».
Тестування тривожних думок
Як тільки ми зафіксували якусь тривожну думку, варто поставити собі запитання:
- Чи це реальна проблема чи гіпотетична?
- Якщо гіпотетична – чи ризик її високий, чи малоймовірний?
- Чи я можу щось зробити, щоб її вирішити?
- Чи є користь про це думати – чи це трата часу і псує якість життя?
Експресивне написання
Мета цієї вправи – вираження почуттів та пошук нових кутів погляду на ситуацію.
- Знайдіть час і місце, де вас не потурбують.
- Пишіть безперервно принаймні 20 хвилин.
- Не турбуйтеся щодо орфографії чи граматики.
- Пишіть лише для себе.
- Напишіть про щось надзвичайно особисте і важливе для вас.
- Майте справу лише з подіями або ситуаціями, з якими ви можете впоратися зараз. Тобто не пишіть про подію, якщо вона здається вам надто сильною.
- Необов’язковий кінцевий крок: після чотирьох днів написання спробуйте написати з точки зору інших людей, причетних до події чи ситуації.
Аналізуйте переваги та недоліки життєвих ситуацій
Варто зрозуміти, що кожна ситуація має 2 сторони медалі. Життєстійкі люди сприймають негативні аспекти як досвід, що надалі допоможе нам уникати таких проблем.
Тренуйте здатність бути в моменті
Спробуйте іноді зупинятись та називати собі:
- 5 речей, які я бачу;
- 5 звуків, які я чую;
- 5 речей, які я відчуваю на дотик;
- запахи, які я чую.
Усе це допомагає нам заземлитись та відчути своє тіло, яке ми в основному ігноруємо.
Орієнтуйтесь на перспективу
Іноді для того, щоб зробити певне рішення та зрозуміти, що зараз погано, але потім буде добре, варто подумати про те, що буде у майбутньому (через 3 місяці/кілька років).
Спробуйте намалювати себе, а перед вами – стежки розв’язання вашої проблеми та плюси/мінуси кожного з ваших рішень. Далі ви малюєте роздільну лінію та окреслюєте перспективу цього рішення через пів року (чи зміниться щось, як це позначиться на вашому житті), а далі – через 2 роки.
КОЛЕКТИВНА ЖИТТЄСТІЙКІСТЬ
Також цікавим є поняття колективної життєстійкості, що означає бажання та можливість команди надалі працювати разом. Її розділяють на 2 компоненти:
- афективна довіра до членів команди (неусвідомлене переконання в тому, що мені тут безпечно);
- когнітивна довіра (я знаю, чому їм можна довіряти).
Вправа «Будиночок» для розвитку колективної життєстійкості
Групі людей необхідно намалювати будинок та «заселити» його наступним чином:
- фундамент – написати там ваше розуміння, що таке колектив;
- основа (цеглинки) – форми й методи роботи щодо згуртування колективу;
- вікна – фактори, що руйнують згуртованість колективу;
- двері – фактори, що допомагають покращити психологічний клімат в колективі;
- сонечко – риси педагога/однокласника, що допомагають працювати в колективі;
- хмарки – риси, що заважають працювати в колективі;
- дах – як ми будемо вирішувати непорозуміння в колективі.