Як школа прославилася на весь світ через… графіті!
Середня школа імені Хозе де Дієго, що в Маямі, роками зовні нагадувала в’язницю. 96 % дітей, що мешкали в районі, перебували за межею бідності. Директорка Ейпріл Томпсон-Вільямс запросила 73 художників з усього світу розмалювати будівлю школи. Це перетворило навчальний заклад на культурний хаб міста.
Школа, яку уникали
До приходу нової директорки у школу переважно відправляли дітей, від яких не очікували великих досягнень у житті. Більшість із них була з бідних сімей, які не мали фінансової можливості платити за якісну освіту в приватних установах.
Учні відчували, що перебувають у недружньому для навчання середовищі та скаржилися, що «почувалися, як у в’язниці».
Середня школа імені Хозе де Дієго, що в Маямі, роками зовні нагадувала в’язницю. 96 % дітей, що мешкали в районі, перебували за межею бідності. Директорка Ейпріл Томпсон-Вільямс запросила 73 художників з усього світу розмалювати будівлю школи. Це перетворило навчальний заклад на культурний хаб міста.
Школа, яку уникали
До приходу нової директорки у школу переважно відправляли дітей, від яких не очікували великих досягнень у житті. Більшість із них була з бідних сімей, які не мали фінансової можливості платити за якісну освіту в приватних установах.
Учні відчували, що перебувають у недружньому для навчання середовищі та скаржилися, що «почувалися, як у в’язниці».
Можливість, яку помітили
Водночас у районі, де розташувалась школа, розвивалася художня галерея просто неба Wynwood Walls. У ній зібрали мурали найкращих графіті-митців у світі. Локація швидко стала популярною в Маямі. Поблизу з’явилися модні бари, бутіки та ресторани. Це перетворило непривабливу для туризму та проживання територію на культурний центр для молоді.
Директорка зрозуміла, що зміни в районі можуть позитивно вплинути на школу. Вона запросила митців із Wynwood Walls намалювати мурал на стіні навчального закладу. Коли художники побачили білі стіни будівлі, то запропонували створити цілу серію малюнків.
До проєкту долучилося 73 митці з багатьох країн, які за п’ят днів безкоштовно перетворили непрестижну школу на артоб’єкт. Вони працювали по 12 годин на добу та використали приблизно 190 літрів і 1000 балончиків фарби. Кошти на матеріали пожертвувала спільнота району, зокрема небайдужі підприємці та знамениті художники.
Реакція дітей
Учням сподобалася трансформація. Відколи з’явилися мурали та графіті, вони стали називати школу «своїм маленьким світом» і приходити на територію навіть у вихідні, щоб пограти у баскетбол або зустрітися з друзями.
Директорка пояснює, що яскраві малюнки подарували навчальному закладу ідентичність. Ба більше, інтерес громади та відомих митців до проєкту показав дітям із району, що про них дбають і ними цікавляться. Багато школярів із бідних сімей повірило у те, що у них є майбутнє, зокрема у сфері мистецтва.
«Неможливо бути засмученими у школі, як наша, — розповідає міс Томпсон-Вільямс, — Коли заходиш на територію, то обов’язково знайдеться мурал, який зачепить погляд і змусить усміхнутися».
Інші «розмальовані» школи
Зараз багато освітян прагнуть перетворити школи на унікальні простори для навчання та розвитку. Графіті та мурали часто не просто прикрашають будівлі. Вони мають культурне, історичне або навіть політичне значення для спільнот.
Наприклад, малюнок на стінах середньої школи образотворчих мистецтв Буффало, що в штаті Нью-Йорк, вшановує пам’ять індіанців, котрі проживали на американських територіях до приходу колонізаторів.
В Україні також є навчальні заклади з муралами. Наприклад, в Одесі на стіні школи № 55 французький художник Seth намалював стінопис «Соніне сонце».
Він також створив мурал «Попаснянська гойдалка» на фасаді школи в Попасній, що на Луганщині, у межах соціального проєкту «Back to school! Ukraine». Як зазначає засновник благодійного фонду Sky Art Foundation та співініціатор проєкту Дмитро Палієнко, ця робота «поєднує в собі мінімалізм та глибокий символізм», що ідеально для стріт-арту.
