10 правил щасливого шкільного життя від відомого педагога
Початок навчання може бути доволі стресовим для вчителів. Тому важливо правильно налаштуватися на навчальний рік та проживати кожен день щасливо. У статті читайте мудрі правила щасливого шкільного життя від педагога-гуманіста Шалви Амонашвілі.
Джерело:”Освіторія”
Він розповів, як навчати учнів з любов’ю, чому не потрібно гнатися за оцінками та що означає “дарувати дитині світло” та проводити уроки “не для всіх”.
10 правил щасливого шкільного життя для вчителів
Не заходьте до школи “зі вчорашнього дня”
Шалва Амонашвілі впевнений, що вчитель може потоваришувати з учнем та заручитися його довірою. Вчитель не просто дає інформацію дітям, а терпляче озвучує свої думки та дослухається до учнівських думок.
“Особливо небезпечно, коли вчитель у дитину не вірить та має упередження, що вона не здатна навчатись без стусанців і різки. У таких випадках вчитель може підвищувати голос у класі чи погрожувати покараннями”, – каже він.
Але для успішності у навчанні кожна маленька особистість має відчувати, що педагог бажає їй добра та приймає такою, якою вона є.
Вчителю краще не приходити до школи з поганим настроєм, щоб не калічити дитячі душі. Краще не заходити до школи без цілі та виховних намірів. І краще не заходити до школи зі вчорашнього дня, без самооновлення, щоб не нести нудьгу та одноманітність,– заявив Амонашвілі.
Читайте класику, щоб оволодіти вищим рівнем педагогіки
Відомий педагог порадив вчителям почитати класику, якщо вони хочуть бути творчими людьми й оволодіти “вищим пілотажем” педагогіки.
Шалва Амонашвілі звернув увагу на таких педагогів:
- український вчитель-гуманіст Василь Сухомлинський;
- український засновник системи дитячо-підліткового виховання Антон Макаренко;
- чеський “вчитель народів” Ян Амос Коменський;
- швейцарський педагог-гуманіст Йоганн Генріх Песталоцці;
- російський основоположник наукової педагогіки Костянтин Ушинський.
За його словами, класика педагогіки зародилася саме в Європі. А в Китаї визнаний класик педагогіки – саме Сухомлинський, йому там присвячують конференції, наукові читання.
Не варто гнатися за високими балами
Педагог наголосив, що шкільні оцінки не визначають особистість дитини та не передбачать її долю.
Вчителі, будь ласка, не дивіться на дитину, як на ходячу цифру. Бо цифри не скажуть – гарна вона чи погана, здібна чи ні. Минуть роки, і саме життя покаже, що “погані” учні стали добрими людьми, хтось із них навіть проявив великий талант,– стверджує Амонашвілі.
Він нагадує, що ніколи ніхто з композиторів, поетів чи художників не надихнувся оцінками. Та й про контрольні чи іспити ніколи не написали в піснях чи поезіях.
На його думку, боротьба за оцінку провокує неправду, хитрування та конфлікти. А ще заважає родині й батькам пізнати свою дитину як особистість.
Плекайте в собі любов до учнів, а не жагу до влади
Коли вчителі більше люблять владу над учнями, ніж їх самих, то школярі реагують відповідно – бунтом.
“Я пам’ятаю, що мій фізик викликав у нас, учнів, роздратування й злобу. Він почувався відомим вченим і часто знущався над нами. П’ятірок нікому принципово не ставив. Нас збурювали його грубість, глузування та погрози. Тому ми частенько бойкотували його уроки, заважали під час занять, конфліктували. А він карав двійками”, – розповідає Амонашвілі.
За словами експерта, в основі виховання завжди має бути безмежна любов до дітей, а в процес навчання треба вкладати хоч часточку душі, щоб це не було просто безкінечні домашні завдання, виклики до дошки та контрольні роботи.
Шукайте успіхи, а не помилки
Вчитель замінив червоні чорнила на зелені, працюючи з дитячими зошитами. Так він почав шукав не помилки в учнівських роботах, а успіхи.
“Якщо хоч одне слово в реченні написано правильно, хоч один математичний приклад вирішено правильно – це успіх. Я підкреслюю це зеленим. А ще в мене на столі лежить зошит, де червоними чорнилами я виписував власні помилки”, – зізнається Аманошвілі.
Паралельно вчитель пояснював дітям, що помилка дає змогу навчитися та ставати кращим.
Потоваришуйте з бешкетниками й активними дітьми
Для вчителя дуже важливо мати терпіння. “Ви маєте радіти, зустрівши гіперактивну дитину, адже саме на ній ви мусите апробувати свою педагогіку та відточувати майстерність”, – каже педагог.
Бо якби всі діти були спокійними, завжди робили домашні завдання, то місія вчителя зводилася б нанівець.
“Даруйте дітям світло”
Чи можна назвати урок “процесом передання знань”? Звісно, ні. Адже Сухомлинський казав: “Без духовної спільності виховання неможливе”.
Кожен учень має щось отримати від вашого уроку. Найкраща ваша наука — присісти поряд з учнем і попросити тихенько прошепотіти вам на вухо відповідь на запитання, яке ви поставили всьому класу,– каже педагог.
Мірило вашої сили – слабкі учні
Зазвичай вчителі хизуються найсильнішими вихованцями та розумниками. Але, на думку Амонашвілі, найбільше варто пишатися слабкими учнями, які зробили цього конкретного учня сильнішим, або яких ви направили на правильний шлях.
Проводьте уроки для кожного учня, а не класу загалом
“Готуючи план уроку на наступний день, подумайте про хлопчика, який відстає, чи дівчинці, якій потрібна допомога. Уже на уроці ставте запитання всьому класу, а відповідь шукайте в кожному з учнів. Вчительська робота – адресна”, – вважає експерт.
Адже зараз більшість вчителів проводять уроки для всіх. Якщо будете працювати з кожним учнем окремо, то допоможете відкрити дітям їхню місію.
Використовуйте в роботі принципи гуманної педагогіки
Вчитель має використовувати під час навчання принципи гуманної педагогіки:
- Занурте дитину в образи доброти, любові, краси, щирості та відданості, справедливості, поваги, співчуття.
- Спрямуйте погляд дитини на свій внутрішній, духовний світ і допоможіть їй знайти та осягнути там свій шлях.
- Пробудіть у дитині почуття, завдяки яким проявляються та стверджуються шляхетні переживання і вчинки.
- Розвивайте добромислення, добромовність, відповідальність за свої думки та за своє слово.
- Навчіть дитину жити духовним життям у своєму внутрішньому світі: міркувати, бажати, уявляти себе героєм і здійснювати гідні вчинки, мріяти і творити.
- Розвивайте в дітей волю, сміливість, самостійність, бажання говорити правду, бути уважним до думок інших.
