Чому статеве виховання важливе та про які теми варто говорити з дітьми
Інформує Всеосвіта.
Говорити про стосунки й статеве життя, а також розкривати тему тілесності й статевого акту варто ще з 3 років.
Сексуальна освіта або статеве виховання – це ще й досі табуйована тема в українських школах. Вчителі сподіваються, що дітям про це розкажуть батьки, батьки ж навпаки, думають, що вчителі ознайомлять дітей з цим питанням. За даними аналітичного центру Cedos, 70% 15-річних українських підлітків шукають інформацію про статеві стосунки в інтернеті, яка не завжди може бути нормальною та адекватною.
Чому статеве виховання важливе та які теми мають бути проговорені з дітьми, розповіла освітянка Анастасія Бречко на своєму ютуб-каналі.
! Сексуальна освіта не пропагує займатися сексом. Комплексна сексуальна освіта – це процес викладання та вивчення когнітивних, емоційних, фізичних і соціальних аспектів сексуальності.
Статева освіта розглядає такі питання:
- Стосунки.
- Цінності, права, культура й сексуальність.
- Розуміння ґендерних питань.
- Насильство й безпека.
- Навички для безпеки й добробуту.
- Людське тіло.
- Сексуальність і людська поведінка.
- Сексуальність і репродуктивне здоров’я.
У розвинутих країнах таких, як Великобританія, США, Німеччина, Нідерланди, Швеція сексуальна освіта – невід’ємна частина шкільної програми. Саме тому у цих країнах менший рівень ранньої вагітності, підлітки більш зважено ставляться до статевого життя, знають засоби контрацепції та розпізнають вияви насильства.
ПРО ЩО І ЯК ПОТРІБНО РОЗПОВІСТИ ДИТИНІ?
Тіло
Батьки повинні з раннього дитинства розказувати дитині про її тіло та його фізіологію. Дуже важливо пояснити дитині, що ніхто не може торкатися її тіла без дозволу.
Статеві органи і їх назви
Не варто називати статеві органи «квіточками» чи «стеблинками», адже одного разу знання назв статевих органів, може врятувати дитину.
Наприклад, у підручнику з Біології вживається такий термін як «соромітні губи». Варто пам’ятати, людське тіло – це не соромно. І дуже важливо, якщо дитина знатиме назви статевих органів, то зможе сказати, що саме у неї болить.
Табуйовані теми
І хлопчики, і дівчатка повинні знати, що таке менструація. Дуже важливо розповідати про менструацію хлопчикам і пояснювати, що це не соромно, це звичайний фізіологічний процес, який мають дівчата і жінки. Розповісти про існування менструації варто до того як вона розпочнеться.
Насильство і його прояви
Вчіть дитину розпізнавати насильство, захищатись від нього та не проявляти його. Пояснюйтє дітям, що є люди, які можуть здійснювати погані вчинки щодо їхнього тіла і це не лише про статевий акт. Наприклад, вимога фотографії еротичного змісту, погрози, переслідування, небажані доторки до тіла в громадському транспорті.
Сексуальне насильство – це будь-які дії сексуального характеру без добровільної згоди.
Вибудовуйте довірливі стосунки, аби дитина змогла розповісти будь-що без страху засудження. Якщо не розповісти дитині про прояви насильства, то вона не зможе розпізнати де насильство, а де ні та буде звинувачуватиме тебе, боятиметься розказати й вважатиме, що це так має бути.
У підручнику Основи здоров’я для 8 класу і досі вживаються терміни «віктимні речі», «віктимні жести», «віктимна поведінка», нібито жертва сама може провокувати насильника на насильство. Ні, не може! Завжди винен насильник, і дуже важливо не звинувачувати самого себе й захищатись від таких актів.
Стосунки й статеве життя
В Україні за статистикою діти розпочинають вести статеве життя у 14-15 років. Відповідно проговорити про це варто раніше і поступово розкривати тему тілесності й статевого акту ще з 3 років.
Якщо ви соромитесь або відчуваєте свою невпевненість у цих питаннях, то читайте книги, що стосуються статевого виховання («Малечі про інтимні речі»). І читати варто ці книги разом з дітьми, щоб вони могли ставити питання, які їх цікавлять, – зазначає Анастасія Бречко.
Не потрібно чекати, коли дитина сама погуглить фільми для дорослих, де часто зображено насильство або спотворена інформація. Ми не народжуємось з інформацією про стосунки й статеве життя і про це важливо говорити з дітьми, аби дати їм можливість жити свідомим життям, де вони розуміють себе, здатні будувати стосунки тощо.
